У 1879 році за вдосконалення електричної лампочки взявся знаменитий американський винахідник Едісон. Він розумів: для того, щоб лампочка світила яскраво і довго та давала рівномірне світло, котре не миготить, необхідно, по-перше, знайти кращий матеріал для нитки, і, по-друге, навчитися створювати в колбі дуже розріджений простір. Було зроблено безліч експериментів з різними матеріалами, які ставилися з властивим для Едісона розмахом. Підраховано, що його помічники випробували не менше 6000 різних речовин і сполук, при цьому на досліди було витрачено понад 100 тисяч доларів.

Спочатку Едісон замінив ламкий паперовий вуглик більш міцним, приготованим з вугілля, потім став робити досліди з різними металами і нарешті зупинився на нитці з обвуглених бамбукових волокон. У тому ж році в присутності трьох тисяч осіб Едісон публічно демонстрував свої електричні лампочки, освітивши ними свій будинок, лабораторію та кілька прилеглих вулиць. Це була перша лампочка з тривалим терміном служби, придатна для масового виробництва. Але оскільки виготовлення ниток з бамбуку виявилося досить дорогим, Едісон розробив новий спосіб вироблення їх із спеціальним чином оброблених волокон бавовни. Спочатку бавовну поміщали в гарячий хлорно-цинковий розчин, де вона поступово розчинялася. Отриману рідину згущували за допомогою помпи до тістоподібного стану і видавлювали через тонку трубку в посудину зі спиртом. Тут вона перетворювалася на тонку нитку і намотувалася на барабан. Отриману нитку шляхом декількох проміжних операцій звільняли від хлорно-цинкового розчину, сушили, розрізали, укладали в V-подібні форми і обвуглювали в печі без доступу повітря. Потім на нитки напилювали тонкий шар вугілля, для цього їх поміщали під ковпак, заповнений світильним газом, і пропускали через них струм. Під дією струму газ розкладався, і на нитки осідав тонкий шар вуглецю. Після всіх цих складних операцій нитка була готова для використання.