Світло. До нього з давніх давен людство тягнеться усіма фібрами своєї душі. В темряві теж можна жити, але що то за життя! Так вже створив нас Господь – ми добре бачимо тільки вдень, коли сяє сонце, і поганенько щось намагаємось розгледіти, коли на світ падає темна ніч.
Існує думка, що Творець дав людям в якості найбільш важливої риси – здатність постійно розвиватись, прогресувати, шукати і відкривати якісно нові шляхи і можливості. Саме тому, древні люди не сиділи склавши ручки в темряві. Ці люди шукали рішення шляхом методу проб та помилок, але таки знайшли спосіб «дістати» світло.
Вогнище – крок перший
В далекому минулому, коли люди ще жили в печерах, так би мовити, на початку зародження свідомості, освітлення домівок здійснювалось за рахунок банальних вогнищ. То були страшні часи – якщо батько, виходячи з «дому», забував привалити вхід важкою каменюкою, існувала можливість у всієї сім’ї стати здобиччю якого-небудь шаблезубого хижака того часу. Саме тому люди почувались добре тільки в забарикадованих печерах. Розпалити вогнище в таких умовах було важкувато – брак кисню. Багато люду вчаділо того часу, намагаючись зігрітись і освітити домівки, доки кілька найпрогресивніших не зрозуміли, що для диму і для якості вогню потрібні «віконця». Хто був першим? Нажаль історія про це не має відомостей.
Лампа – крок другий, дуже широкий крок – найпрогресивніший, принаймні перед винайденням електрики!
Скоріш за все, ніхто ніколи точно не знатиме ні ім’я, ні прізвища людини, що створила першу лампу. Цей розумник зробив для своїх сучасників найбільш яскраве і корисне відкриття. Він створив першу в світі масляну лампу, тобто її прообраз.
Наш шановний Розумник помістив в округлу чашу, зроблену з каменю, мох і жир з убитого ведмедя, розмістив в ній щось на кшталт сучасного гніта, і просто підніс до цього приладу вогонь.
Історія не знає, чи нагородили Розумника сучасники, чи почали його почитати як божество, або можливо навпаки налякані спалили його як страшного відьмака. Людство часто боїться прогресу. Але завдяки цій видатній людині це людство зробило дуже великий крок назустріч світлу – наші пращури зрозуміли, що маслянисті речовини мають здатність дарувати світло.
Наступними «братами» і «сестрами» цього винаходу стали масляні лампи і факели, які освітлюють життя людей уже більше ніж мільйон років. Факели можна назвати переносними джерелами світла. І лампи, і факели зростали і мінялись, але про це пізніше.
Скіпка, або лучина
Коли вже люди навчились більш менш обробляти дерево, на світ народилась скіпка. Це така тонка довга щепка сухого дерева. Скіпку спочатку закріплювали, просто встромлюючи в кам’яну або дерев’яну стіну, пізніше, вставляли в світець – спеціальний пристрій, зроблений із каменя або металу. Скіпка (або лучина) горіла не довго, але яскраво, і на той момент вважалася доволі безпечною.
Ми крок за кроком вивчатимемо історію шляху людини до світла. Шлях тернистий і важкий, але занадто цікавий, щоб ігнорувати його історію. Тому, розкривайте очі широко, налаштовуйте мозок на сприйняття цікавостей. Далі буде.
5 коментарів
Pingback: Про перепади напруги | ELECTRIC
Pingback: Жарівка – це лампочка » Гасова лампа. Свічка. Панікадило – середньовічний початок сучасного люстротворіння
Pingback: Жарівка – це лампочка » Нарешті електрика! Нова ера штучного освітлення.
Pingback: Жарівка – це лампочка » Люстри і світильники. Наші дні
Pingback: Про перепади напруги – ELECTRIC «ПРО ЕЛЕКТРИКУ»