Порівняння вартості “традиційної” та “зеленої” енергетики

Нафта, газ та вугілля впродовж багатьох років отримують чималі дотації, які не відображаються в тарифах і формують оманливе загальне враження про “дешевизну” традиційної і відповідно «дороговизну» “зеленої” енергетики.

Порівнюючи вартість «брудної» та «чистої» енергії, необхідно зважати на фінансову та політичну підтримку, яку отримувала традиційна енергетика у минулому та переваги, якими вона нині користується, передає Еspreso.tv.

Так, у 1974-1992 рр країни Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) вклали у дослідження та розвиток ядерної енергії 168 млрд доларів, тоді як у поновлювані джерела енергії – тільки 22 млрд доларів. З 1990 по 2004 роки витрати на дослідження та розвиток відновлюваної енергетики у Євросоюзі зросли з 9% до 20 %. Близько 1 трлн доларів було витрачено на субсидіювання ядерної енергетики у вигляді різноманітних пільг: маловідсоткових кредитів, грантів, звільнення від податків. Тенденція дотування традиційної енергетики зберігається і сьогодні. За даними Міжнародного валютного фонду (МВФ) щоденну фінансову підтримку для викопного палива можна оцінити на рівні $10 млн на хвилину, що складає 5,3 трлн на рік.

Так, в Україні щороку на підтримку вугільної промисловості з державного бюджету виділяється близько 11 млрд гривень.

Близько 2 млрд гривень Київ додатково витрачає за такими програмами Державного агентства з управління зоною відчуження як „Внески України до Чорнобильського фонду “Укриття” та до рахунку ядерної безпеки ЄБРР”, „Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення”, „Наукове забезпечення робіт та інформаційні системи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи”, „Виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами неядерного циклу, будівництво пускового комплексу “Вектор” та експлуатація його об’єктів”, „Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення”, „Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об’єкта “Укриття” та заходи щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС”.

Крім того, щорічні витрати на обслуговування реакторів та забезпечення безпеки налічують мільйони доларів. Значні суми витрачаються на зберігання високоактивних відходів атомної енергетики. На додачу, великих капіталовкладень наразі потребує повна модернізація 6 атомних реакторів, які у 2015 році вже відпрацювали належні 30 років. Через два роки закінчиться термін експлуатації ще у 3 блоків.

Натомість за останні 30 років сферу ВДЕ у світі просубсидіювали лише на 40 млрд доларів. Незважаючи на це, з початку 2000-х років у секторі альтернативної енергетики було створено більше 370 тис. робочих місць, а залучені торік у цю галузь 19 млрд євро дозволили отримати прибуток у розмірі 14 млрд євро.

Сьогодні вартість відновлюваної енергетики має чітку динаміку до зниження. Дані компанії Lazard підтверджують зменшення вартості енергії сонця та вітру.

“Зелена” енергетика здається “дорогою”, тому що споживач одразу бачить її повну, а не приховану державними фінансовими програмами вартість.

Крім того, у ціну вуглемісткої енергетики не включені капітальні витрати на будівництво нових та реконструкцію застарілих ТЕС, АЕС. В той же час для визначення вартості відновлюваної енергетики береться повна вартість спорудження такої станції «з нуля», що складає основну частку ціни «зеленої» кіловат-години.

Установки, що працюють на поновлюваних джерелах енергії можуть бути легко демонтовані після виходу з експлуатації, чого не скажеш про об’єкти ядерної та вугільної енергетики.

Сьогодні Україна, яка займає перше місце у рейтингу країн з найвищим рівнем дотацій для викопного палива у відсотковому відношенні до ВВП – 49% йде на вугільну промисловість і 8% на газову, не розвиває “зелену” енергетику, нарікаючи на занадто високу вартість останньої. Проте сьогодні альтернативна енергетика дешевша за традиційну чи атомну енергетику.

Натомість традиційна енергетика потребує не менших, а значно більших, хоча добре прихованих витрат на свою підтримку, та ще й гальмує економічний розвиток країни, посилюючи залежність України від імпортних енергоносіїв.

В той же час інвестиції у “зелену” альтернативу – це внесок у енергетично безпечне та екологічно благополучне майбутнє країни. Сьогодні для України стратегічно важливо розвивати напрямки «майбутнього», а не продовжувати вкладати гроші у застарілі та дорогі технології минулого.

Передрук статті: “Оманлива “дешевизна” традиційної енергетики“