⇓

Спостерігаючи за інтернетом кожен може помітити таку модну фішку як написання постів про різні фарми, біржі статей, лінків, тощо. Всі пишуть, всі кидають реферальні посилання, ніхто за ними не реєструється, нема прибутків. А всі пишуть далі і далі. Циклічність дивує. Ось помітиш новий блог, читаєш його, а за декілька місяців бум і є пост про якусь біржу. І таке захоплення в описі можна прочитати, що аж дух захоплює. Це що, принцип крутого інет-заробітчанина?

Мені також була цікава ця тема. Але тепер це щось таке примітивне і дурне, як то представник гербалайфу чи втулятор всякої фігні, котрі ходять по офісах і тулять барахло. Це все примітив і перші кроки в мережі. Треба захламити свій блог кодами всіх існуючих систем заробітку, завдяки чому ви даєте бонуси лише їм, а не собі. Особливо це актуально для україномовних блогів, оскільки всі заробітки крутять навколо російської мови, то рейтинг не вам додається, а лише їм. Не вони вам приносять заробітки, а ви безкоштовно піарите їх. Тому, що російськомовні копійкові рекламодавці дуже рідко звертають увагу на україномовні блоги, тож ринок замовних статей фактично закритий. Єдине, що актуальне – це постові, а їх дають лише одиниці. Маємо дуже вузьку сферу праці для українських блогерів. Ждемо рекламного прориву на теренах української блогосфери.

Про англомовний сегмент інету мовчу. Нам не дано. Не впустять до себе, ми так не вміємо

Найкращий варіант для україномовного блогера – це стати піарником в крутій торговій марці на українському ринку.

Сьогодні переглянув гугл рідер і прочитав в одному пості про сайт де є колекція старих електронних прибамбасів. Ось як виглядав мій супер крутий медіацентр в дитинстві:

Реклама в блозі: Блоґ Vade_maaR`a – блог тернополянина Вадима, майбутнього комп’ютерного спеціаліста.

Відпочиваю я зараз у відпустці і думки цікаві в голову приходять. Мені набридло сюди писати. Колись нік ELECTRIC був візиткою, а тепер мені вигідніше підписуватись справжнім іменем і прізвищем. Проте написавши свої справжні дані я неможу вже писати все, про що думаю насправді, неможу писати всіх деталей свого життя. Занадто багато людей читає цей блог, а ще той же ґуґл все викидує на перший же запит. Відверто писати – це шкода передусім, а не прибуток. Бувають моменти, що треба вилити свої переживання і отримати коментарі, а оскільки всі тепер в неті, від друзів, співробітників, до батьків, виникне багато зайвих запитань і розмов. То ж де вихід? У тому щоб писати анонімно? Чи просто мовчати? Найкраще, це писати щось тематичне сюди. Але немає тут тематики. Незважаючи на те, що назва цього блога electric.org.ua, тут нема жодного посту на дану тему, а це моя професія. Проте чомусь негорю бажання описувати електрику. Може ще не дозрів.

Мені цікаво, хто керує усіма новинами на всіх українських каналах? Таке враження, що в Україні крім поганого нічого більше немає. То катаклізми, то вбивства, то звільнення, то падіння економіки. Чому ніколи новинарі не звертають уваги на позитивні події. Найкращий варіант – подати гарну новину в кінці програми двома словами. Краще б погане давали одним дайджестом, а всі добрі новини розжовували і подавали глядачам.

Але попит породжує пропозицію, тому маємо таку ситуацію. Нам подають те, що нам хочеться почути чи побачити. При цьому вміло акцентують на на дрібному, щоб відвести увагу від важливого. З часів радянського союзу, фактично, нічого не змінилось, лише трошки більше дозволили розказувати.

Найлегше говорити про погане, добре ж потребує багато зусиль. Всі йдуть простішим шляхом. Тому добрих новин майже немає.

Реклама в блозі: Купуй недорогі авіабілети онлайн. Онлайн бронювання.

Чи багато з вас живе в своє задоволення? Думаю, що таких є обмаль. І на це впливає багато факторів нашого життя. Наприклад, матеріальний стан, фізичний, сімейний, робочий, тощо. Люди часто все життя не живуть, а виживають з думкою, що зможуть забезпечити нащадкам життя без проблем. Але тут є інша сторона. Людина створює не ідеальне життя дітям, а те, що б хотіла мати сама, а це вже приводить до того, що діти також будуть змушені вилазити із шкіри, щоб забезпечити собі нормальне життя.

Є і інша сторона медалі. Відсотків 90 тих, хто каже, що не живе кайфуючи, брешуть. Тут просто питання оцінки того, що вже є в них і правильно розставлених пріоритетів. Вони скаржаться, дайте мені Макбук, дайте Лексус, відпочинок на Мальдівах, а при тому всьому мають вдома по 2-3 лептопи, їздять на іномарці, відпочивають в Криму. Ніби ж все є, вони досягли чогось в житті, вони мають те,про що інші мріють. але ж ні, життя погане, я не кайфую. Ми просто невміємо оцінити те, що маємо і прагнемо скочити вище неба.

Але мріяти завжди треба. Прагнення чогось більшого, заставляє працювати і викладатись. Проте це притаманно лише сильним і тверезим людям. Для слабких духом такі речі можуть стати катастрофою з летальним кінцем. Все відносне.

Головне в житті, правильно оцінити можливості і вміло використати всі шанси, котрі нам дає доля.

Сьогодні чекав на друзів і від нічого робити вивів для себе цікаву статистику. Виявляється у Львові на 100 іномарок припадає 20 авто російсько-радянського автопрому. Статистика, що 5 іномарок на один тазік. А ви кажете, що погано люди живуть.

Паралельно звернув увагу на голубів. Таки правда, що вони паруються назавжди. А яка в них любов. Цілуються як люди, оберігають одне одного. Зверніть увагу.

Цікавий той світ навколо нас. Головне вміти помічати його.

Незнаю навіть і що відповісти на це запитання? З однієї сторони – тут (electric.org.ua) є мій персональний блог, котрий мав різні етапи свого розвитку, від копіпасту до серйозних постів, тематика котрих отримала окремі домени. А тепер якось воно все скотилось до особистого. Хоча особисте, що є таким простим і житейським, тепер пишу в posterous. Задумуюсь, а може прикрутити до того постеруса цей домен? Що тоді робити з кроспостами в різні блогохостинги? Але думаю, що таки неварто робити такого рішення, там якщо і буду окремий домен додавати, то зовсім інший. Тут хай і надалі буде блог про життя але якось серйозніше описано ніж на халявних блогохостингах.

Останнім часом почав заглядати і писати в ЖЖ. Там поряд із кроспостом тепер є і власні пости. Можливо блогун стимулює до написання. Взагалі блогохостинги дають відчуття меншої відповідальності перед читачами, а також розслаблення і загублення в просторі. Там тебе сприймають інакше і ти по іншому до всього ставишся. Автономні блоги – це відповідальність.