Кожен сам за себе

Ось так просто можна описати життя в Україні. Хоча, якщо взяти глобальніше, то можна сказати,  це стосується і цілого Світу. Але я буду казати лише про нашу державу і людей в ній.

Чи часто Ви звертались до когось по допомогу у вирішенні будь-яких питань чи проблем? А як часто Вам допомагали щиро, безкорисливо і нічого не вимагали за це? Така поміч трапляється лише в одиничних випадках. В сучасному суспільстві всі прості люди стали хижаками, де кожен сам за себе і їх не турбують проблеми інших. Але ж і хижаки живуть зграями. Чому б і нам, українцям, не жити дружно і допомагати одне одному? Складне питання. Потрібно переродитись. Але так можна чекати вічно. Потрібно знайти в собі сили і змінитись вже, не чекаючи якогось чуда.

Також можна подивитися на проблему з іншого боку. Нам вигідно казати, що нас такими зробила влада, час, суспільство чи ще якась мара. Завжди легше звинуватити когось, заховатися за причиною. Так простіше, ніж проаналізувати і розібратись.

Цей пост виник з життєвого досвіду. Хоча я ще не прожив віку але щось та й вже для себе вивчив 🙂 Тому можу цими знаннями поділитися зі світом. А при нагоді запитати, чи бажаєте долучитись до "Мого Львова" чи "Кулемету"? Всюди потрібні автори. В львівському блозі також потрібен адмін, знавець коду блоггера.

Хочу звернути вашу увагу: Давно не читали незаангажовані новини? Тоді TEXTY.org.ua - стане вашим улюбленим сайтом!

Коментарі
  1. Намагаюся не звертатися по допомогу ні до кого без крайньої потреби.
    Якщо треба, то намагаюся звертатися до найбільш близьких людей, яким і я ніколи не відмовлю (так би мовити, хоч моя хата скраю, та наших хат таких тут декілька, свого роду хутір такий 🙂 )
    Це питання менталітету значною мірою, наш народ любить заздрити іншим (і не завжди по-доброму). Не можна сказати, що нас такими зробила влада. Імхо, це ми владу зробили такою, бо влада від нас походить, із нашого середовища ці люди.

  2. Намагаюсь допомагати. Хоча б у тих випадках, коли це не потребує від мене якихось жертв. Та й мені теж інколи допомагають, тож не можу сказати, що так все погано.
    До “Кулемету” приєднався. До “Львова” – хотів би, та писати про Львів, не будучи у Львові – неможливо 🙂

  3. Хєр вам! 🙂 Українці вміють і вміли обєднуватися і спільно досягати цілей. Ну мо троха розучилися за останні років 80, але швидко згадують. Разом і батька легше бити, а толокою – хату будувати. Спеціально збираю у себе на блозі історичний та сучасний досвід спільної дії та самоорганізації українців. Заходьте, додавайте своє: http://tronkablog.wordpress.com/category/%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0-%D0%B4%D1%96%D1%8F/
    П.С. У мене на ФФоксі чомусь не відображаються назви полей вгорі у формі коментів – це нормально?

    • Хєр кому?
      В фоксі все відобажається гарно

      • Усім, хто проти нас 🙂 Це я так стисло та емоційно солідаризуюся із думкою автора 🙂 Вірю, що можемо допомагати один одному, знаю, що можемо, і намагаюся поширювати це знання і переконання своїм особистим життям і блогом.

        Очевидно, конкретно на моєму компі – не дуже. Якщо цікаво, можу скинути кудись скріншот.

Додати коментар