⇓

Чи багато з вас живе в своє задоволення? Думаю, що таких є обмаль. І на це впливає багато факторів нашого життя. Наприклад, матеріальний стан, фізичний, сімейний, робочий, тощо. Люди часто все життя не живуть, а виживають з думкою, що зможуть забезпечити нащадкам життя без проблем. Але тут є інша сторона. Людина створює не ідеальне життя дітям, а те, що б хотіла мати сама, а це вже приводить до того, що діти також будуть змушені вилазити із шкіри, щоб забезпечити собі нормальне життя.

Є і інша сторона медалі. Відсотків 90 тих, хто каже, що не живе кайфуючи, брешуть. Тут просто питання оцінки того, що вже є в них і правильно розставлених пріоритетів. Вони скаржаться, дайте мені Макбук, дайте Лексус, відпочинок на Мальдівах, а при тому всьому мають вдома по 2-3 лептопи, їздять на іномарці, відпочивають в Криму. Ніби ж все є, вони досягли чогось в житті, вони мають те,про що інші мріють. але ж ні, життя погане, я не кайфую. Ми просто невміємо оцінити те, що маємо і прагнемо скочити вище неба.

Але мріяти завжди треба. Прагнення чогось більшого, заставляє працювати і викладатись. Проте це притаманно лише сильним і тверезим людям. Для слабких духом такі речі можуть стати катастрофою з летальним кінцем. Все відносне.

Головне в житті, правильно оцінити можливості і вміло використати всі шанси, котрі нам дає доля.

Вже минув тиждень, а все якось немає часу написати (ніколи так не пишіть в своїх блогах, це негламурно і некошерно ). Що сталося за цей час. Та ніби нічого такого аж такого. Майже тиждень назад я потрапив на прогулянку лісом. Десь 30 км відмарширували. Гарно побачити величезну сову, сліди кабана, а ящірок цілі полчища, розпалити вогонь і посидіти в хащах, а ще цікаво назбирати трав на чай і до страв. Заряд енергії отримуєш колосальний. Ліс додає потенціалу і заряджає наші внутрішні батарейки на довший час. До речі, на полях цвітуть суниці, буде їх багато цього року.

Відвідали з дружиною наш Оперний, слухали концерт Павла Табакова. Зал був заповнений десь на 80%. Програма, на мою думку, досить складна була. Багато класики і хітів, попурі групи Queen. Повна відсутність попсових українських пісень. Лише одну власну заспівав. Загалом цікаво. В залі основна маса слухачів – жінки.

Сімейні справи заставили взяти відпустку на два дні. І ті дні в клопотах просто пролетіли, не встиг і оглянутись, як вже скоро треба знову збиратись на роботу. Хоча частина питань так і не закрилась .

Лікарні – це згусток напруги і нема там жодної краплі добрих емоцій. Людина потрапляючи в стіни лікувального закладу повинна лікуватися, а не добиватися. Для цього треба щоб позитивні думки були. А як вони виникнуть якщо навколо все обшарпане і розламане, як після операції може додаватись сил, коли всюди прихована комерція і гнітюча аура? Я вважаю, що за лікування потрібно платити гроші. Проте, чому це все так приховано, чому лікарі виконуючи свій обов’язок, показують, що роблять тобі велику послугу? В Україні потрібно відмінити державну медицину, відмінити податки з нас на так зване безкоштовне лікування, запровадити страхування і вивішувати прейскуранти. Бо немає в нас нічого безкоштовного. Для одиноких і незахищених – робити соціальні медичні установи, гроші держава має, тільки йдуть вони самі знаєте куди.

А на дворі вже літо. Зелено, аромати наповнюють повітря. Правда в місті, в царстві бетону і асфальту цього не відчуєш на всі 100%. Раджу всім їхати за межі квартир до природи. Там вже глід починає цвісти, пахне капітально, особливо ввечері.

Помітив, що серед нашого українського блоголюду знову набирають обертів так звані пости із серії “365 днів мого життя”. Фотографії, життєві моменти, цікаві сюжети – це класно, але навіщо акцентувати, що це от я під мікроскопом? Ось дивіться, мій блог вже досить довгий час в ефірі і завжди тут щось є із життя. Остання його реінкарнація набула навіть назви “про життя”. Проте чомусь його ніхто і ніколи не порівнює їз 365-ком. Правда і записи тут не є щодня, тепер не щодня. Але суть таж. До чого я це веду? А до того, що майже кожен приватний блог підпадає під вищезгадану категорію.

Тепер про поділ блогерів. Є стара школа, а є нова школа. Стара – це проста писанина, графоманство. Нова – seo, манімейкерство і т.д. Свого часу, коли я загруз в блогосфері ми писали для себе і для друзів, тепер же – пишуть для індексації і для ботів. А де душа і щирість? Роздуті пости про правила гри на ринку віртуальних грошей приносять переважно копійки. А звичні записи – лише настрій. Хоча цікаві щоденники дозволяють заробити але для цього потрібно яскраво засвітити себе.

Не приховую, я також намагаюся монетизувати свій блог. Часами успішно, часами ні. Останніми часами абсолютно не успішно. Напевно тому, що тема моя не є комерційною, не є особливою. Ця тема – про життя, часто про моє життя або про те, що має зв’язок із мною.

Хочу зазначити, що нашим інтернет магнатам, інтернет ангелам, інтернет інвесторам треба звертати увагу на активних писак, на відданих блогерів, на їхні перли і творіння. Адже ці люди здатні повністю викладатись в інтернет проектах і компаніях. А набравши в новостворені чи вже існуючі, такі що прагнуть більшого розквіту в віртуальному світі, людей, що віддалено знають про інет, ви не зможете досягнути вершин. Ось. Філософія і мрії закінчились. Повернемось до віртуальної реальності чи то до реальної віртуальності. Все буде добре

Українські блоги: AKHE.INFO – блог про українські блоги.

Ці вихідні минають з шаленим прискоренням і не відчуваєш їх так як би хотілось. Але в цьому і сенс життя – не встигнути розкуштувати його повністю. Якби ми відчули його смак, чи цікаво б було жити повністю.

В суботу ходили на святкування дня народження дружини колєги, подія відбувалась в клубі “Культ” де в цей вечір виступав колектив, що складався з учасників «Orchestra Vito» та «Lomagos Band». Правда склад більший ніж написано в рекламці і це на краще. Жива музика завжди заводила людей. Хто не вірить – можу показати мобільне відео, котре таке велике, що викласти його в мережу займе досить багато часу, тому зможу показати лише персонально, скажімо, на другій зустрічі твіттерян у Львові. Але оскільки ми сиділи в окремому залі, то насолодитись повним виступом колективу не вдалось, проте, хлопці, не всім складом, завітали і дали міні концерт, це також зафільмовано . Сподобалось. Люблю живі виступи, та ще й не попсові, та ще й в гарній атмосфері.

Неділя – це довгий сон, котрий чомусь не є таким солодким як в понеділок . А далі були шопінг тури дружини і прогулянки містом, котрі завершились вечерею в ресторанчику “Кілікія” та кавуванням в кав’ярні-бістро “Світ Кави” (до речі, цього року кав’ярня перемогла на ІІІ міському святі кави і є моєю улюбленою). Початок шмоткових закупів дружини відбувся в ТЦ “Магнус”, де на 5 поверсі знаходиться бістро “Тарко”. Половина мандрувала магазинчиками з подругою, а я сидів коло вікна, пив пиво і спостерігав за Львовом:

А сьогодні вже був понеділок, важке прокидання, робочий день і сподівання на швидке наближення чергових днів відпочинку і відкриття чогось нового для себе.

Спонсор запису:
Широкоформатные обои на рабочий стол, красивые картинки для рабочего стола.

Враховуючи, що цей тиждень був короткий, 24 серпня всі ми гарно сяткували ДН нашої Держави, він минув швидко. Але він був насичений. Деякий час сайт не працював. Сервер на якому він розміщений був відключений. Проте, як бачите, вже все супер .

Приємною подією було те, що про мене згадали EGOЇСТИ (мережі Картопляна хата, Челентано, Яппі, Пункт). В твіттері (@Egoistycom), загадав, що колись в мене був приз від цієї програми але я вчасно не взнав про це і тоді ще мені нічого не дали. Тепер, напевно, змінився менеджерський склад і тепер вже компенсували т.зв. егобондами давній приз. Гарний підхід. Можливо скоро вони нас всіх здивують чимось оригінальним і цікавим:).

Справи домашні ознаменувались подією, що має кодову назву – П’єц

На даний момент маємо пусте місце на тому місці де він колись стояв. Але на наступному тижні там буде зведено новий і кращий пристрій для обігріву кімнати. Слідкуйте за твіттером моїм (Хто не знає – клацніть на пташку, що зображена в “шапці” блога).

А завтра на людей, що користуютсья твіттером, чекає велика подія – перша зустірч твіттерян у Львові. Ось за цим –>Деталі про зустріч< -- лінком Ви дізнаєтесь всю потрібну інформацію. Буду радий побачити Вас там. Прийдете?

Життя цікаве. Щодня щось нове. Незабаром чекайте на новий логотип . До зустрічі.

Спостерігаю за Інтернетом вже досить давно. Приблизно з кінця 1999 року я в інтернеті щодня, за виключенням вихідних і відпусток. Так от. Раніше Інтернет був якийсь більш наївніший, можна навіть сказати романтичніший. Люди в ньому просто спілкувались, знайомства переносили в реальний світ. І все. Далі настала ера захоплення комерцією. Але вона полягала в читанні мейлів чи перегляді реклами. Потім почали виростати сайти знайомств, наповнені проститутками і сексом але всетаки більшість була за простими людьми. Один період в мережі почав домінувати сексуальний напрямок в розвитку сайтів але повного захоплення ними віртуального людства не вдався. Сайти були просто сайтами – домашніми сторінками, потужніші ресурси створювали портали. На персональних сторінках було модно мати гостьові книги, в котрих зароджувалось спамерство. Поряд із домашніми сторінками, улюбленим місцем тусовок були чати. Там зависали всі. Перші реальні зустрічі – це були чатівки.

Йшли роки. Політ думок ускладнювався. Почав розростатись Веб 2.0. Зароджувались соціальні мережі. З’явились такі новомодні слова як сео, смо, розкрутка, просування, вебкомерція, постові, біржі лінків, контекстна реклама, стартапи, блоги, дорвеї, тощо. Інтернет втратив свою благородність, романтику, якщо можна так сказати. Почалась гонка за псевдозаробітками. Мережа роздулась і розрослась, в основному завдяки суто технічним блогам, котрі не мають суті лише ключові слова. І ці бездушні сайти задусили, вже колишню, душу інтернету. Тобто тепер дійсно маємо пластмасу, котра захопила нашу свідомість. То що? Залишається чекати на народження термінатора? Чи повернемо собі колишню інтернетові наївність?

Спонсори посту:
Інтернаціональна russian community new york знає і про запорожье, також не забуває про обувь опт киев для власних потреб.

Кожен чоловік повинен вміти все. Так нас вчать батьки. Я не проти такого. Кожен має знати як зробити багато речей. Але неможливо розвиватись відразу у всіх напрямках. Знання повинні бути присутні у всьому, а супер знання і професіоналізм має бути лише в тій галузі, котра приносить задоволення не тільки матеріальне, а і для душі.

Можливість орієнтуватися у всьому, не дасть шансу іншим обдурювати вас. А відданість улюбленій роботі – принесе великі здобутки. Проте більшість нас йде не за покликанням, а так як склалося, когось батьки направили, хтось сам схибив, комусь не те підказали. Так і живуть все життя, зомбі, а може краще сказати рослини, за графіком хата-робота-хата і без жодних емоцій.

Багато з нас мають прибуткове місце праці, а мріють зовсім про інше. Але зайнятись тим, іншим заважає страх і невпевненість у віддачі. Переламати ті жахи може лише підтримка друзів або людей, що прагнуть також займатись чимось улюбленим.

У Вас улюблене заняття, що приносить задоволення? А яке? Можливо Ви лише мрієте про таке?