Ці вихідні минають з шаленим прискоренням і не відчуваєш їх так як би хотілось. Але в цьому і сенс життя - не встигнути розкуштувати його повністю. Якби ми відчули його смак, чи цікаво б було жити повністю.

В суботу ходили на святкування дня народження дружини колєги, подія відбувалась в клубі “Культ” де в цей вечір виступав колектив, що складався з учасників «Orchestra Vito» та «Lomagos Band». Правда склад більший ніж написано в рекламці і це на краще. Жива музика завжди заводила людей. Хто не вірить - можу показати мобільне відео, котре таке велике, що викласти його в мережу займе досить багато часу, тому зможу показати лише персонально, скажімо, на другій зустрічі твіттерян у Львові. Але оскільки ми сиділи в окремому залі, то насолодитись повним виступом колективу не вдалось, проте, хлопці, не всім складом, завітали і дали міні концерт, це також зафільмовано :). Сподобалось. Люблю живі виступи, та ще й не попсові, та ще й в гарній атмосфері.

Неділя - це довгий сон, котрий чомусь не є таким солодким як в понеділок :). А далі були шопінг тури дружини і прогулянки містом, котрі завершились вечерею в ресторанчику “Кілікія” та кавуванням в кав’ярні-бістро “Світ Кави” (до речі, цього року кав’ярня перемогла на ІІІ міському святі кави і є моєю улюбленою). Початок шмоткових закупів дружини відбувся в ТЦ “Магнус”, де на 5 поверсі знаходиться бістро “Тарко”. Половина мандрувала магазинчиками з подругою, а я сидів коло вікна, пив пиво і спостерігав за Львовом:

А сьогодні вже був понеділок, важке прокидання, робочий день і сподівання на швидке наближення чергових днів відпочинку і відкриття чогось нового для себе.

Спонсор запису:
Широкоформатные обои на рабочий стол, красивые картинки для рабочего стола.

Враховуючи, що цей тиждень був короткий, 24 серпня всі ми гарно сяткували ДН нашої Держави, він минув швидко. Але він був насичений. Деякий час сайт не працював. Сервер на якому він розміщений був відключений. Проте, як бачите, вже все супер :).

Приємною подією було те, що про мене згадали EGOЇСТИ (мережі Картопляна хата, Челентано, Яппі, Пункт). В твіттері (@Egoistycom), загадав, що колись в мене був приз від цієї програми але я вчасно не взнав про це і тоді ще мені нічого не дали. Тепер, напевно, змінився менеджерський склад і тепер вже компенсували т.зв. егобондами давній приз. Гарний підхід. Можливо скоро вони нас всіх здивують чимось оригінальним і цікавим:).

Справи домашні ознаменувались подією, що має кодову назву - П’єц

На даний момент маємо пусте місце на тому місці де він колись стояв. Але на наступному тижні там буде зведено новий і кращий пристрій для обігріву кімнати. Слідкуйте за твіттером моїм (Хто не знає - клацніть на пташку, що зображена в “шапці” блога).

А завтра на людей, що користуютсья твіттером, чекає велика подія - перша зустірч твіттерян у Львові. Ось за цим –>Деталі про зустріч<-- лінком Ви дізнаєтесь всю потрібну інформацію. Буду радий побачити Вас там. Прийдете?

Життя цікаве. Щодня щось нове. Незабаром чекайте на новий логотип :). До зустрічі.

Спостерігаю за Інтернетом вже досить давно. Приблизно з кінця 1999 року я в інтернеті щодня, за виключенням вихідних і відпусток. Так от. Раніше Інтернет був якийсь більш наївніший, можна навіть сказати романтичніший. Люди в ньому просто спілкувались, знайомства переносили в реальний світ. І все. Далі настала ера захоплення комерцією. Але вона полягала в читанні мейлів чи перегляді реклами. Потім почали виростати сайти знайомств, наповнені проститутками і сексом але всетаки більшість була за простими людьми. Один період в мережі почав домінувати сексуальний напрямок в розвитку сайтів але повного захоплення ними віртуального людства не вдався. Сайти були просто сайтами - домашніми сторінками, потужніші ресурси створювали портали. На персональних сторінках було модно мати гостьові книги, в котрих зароджувалось спамерство. Поряд із домашніми сторінками, улюбленим місцем тусовок були чати. Там зависали всі. Перші реальні зустрічі – це були чатівки.

Йшли роки. Політ думок ускладнювався. Почав розростатись Веб 2.0. Зароджувались соціальні мережі. З’явились такі новомодні слова як сео, смо, розкрутка, просування, вебкомерція, постові, біржі лінків, контекстна реклама, стартапи, блоги, дорвеї, тощо. Інтернет втратив свою благородність, романтику, якщо можна так сказати. Почалась гонка за псевдозаробітками. Мережа роздулась і розрослась, в основному завдяки суто технічним блогам, котрі не мають суті лише ключові слова. І ці бездушні сайти задусили, вже колишню, душу інтернету. Тобто тепер дійсно маємо пластмасу, котра захопила нашу свідомість. То що? Залишається чекати на народження термінатора? Чи повернемо собі колишню інтернетові наївність?

Спонсори посту:
Інтернаціональна russian community new york знає і про запорожье, також не забуває про обувь опт киев для власних потреб.

Кожен чоловік повинен вміти все. Так нас вчать батьки. Я не проти такого. Кожен має знати як зробити багато речей. Але неможливо розвиватись відразу у всіх напрямках. Знання повинні бути присутні у всьому, а супер знання і професіоналізм має бути лише в тій галузі, котра приносить задоволення не тільки матеріальне, а і для душі.

Можливість орієнтуватися у всьому, не дасть шансу іншим обдурювати вас. А відданість улюбленій роботі – принесе великі здобутки. Проте більшість нас йде не за покликанням, а так як склалося, когось батьки направили, хтось сам схибив, комусь не те підказали. Так і живуть все життя, зомбі, а може краще сказати рослини, за графіком хата-робота-хата і без жодних емоцій.

Багато з нас мають прибуткове місце праці, а мріють зовсім про інше. Але зайнятись тим, іншим заважає страх і невпевненість у віддачі. Переламати ті жахи може лише підтримка друзів або людей, що прагнуть також займатись чимось улюбленим.

У Вас улюблене заняття, що приносить задоволення? А яке? Можливо Ви лише мрієте про таке?

Спонсор посту: Екологічні проблеми України. Карта, котру можете доповнити і Ви.

Звідки в людей талант критикувати те до чого не мають жодних стосунків і не мають навіть приблизних знань в цій галузі? Здається в коді днк закладено здатність до отримання задоволення від критики і негативного ставлення до речей, котрі роблять інші люди. З таким кожен з нас зустрічається постійно, можливо щодня. Ті хто прискіпуються до чужої праці, як правило, самі нічого не вміють робити але якимись шляхами потрапляють до керівних ланок чи високих статусів, тобто завжди будуть вище в ієрархії. Це вищі сили так розкладають розміщення на сходинках життя? З другої сторони, хто перейде через процеси критикування власних здобутків, за деякий час отримують імунітет і стійкість до проблем, що дозволяє не зупинятись на осягненому і не боятись можливих проблем. А є частина людства, котра в такій боротьбі ламається, заражується вірусом обгаджування ближнього і переходить на сторону ворога, таким чином примножуються оті противні людиська. Частина просто здається і йде за течією, вони перетворюються на рослин.

Якщо б кожну людську працю не обсирали, а лише вказували на помилки, разом з тим підтримували в починаннях і спробах досягнення задумок, то стільки б цікавого ми отримали нагора :). Але якби все стало як медом помазаним, світ перетворився б планету сраколизів і підлабузників, що теж є великою проблемою. Для повноцінного існування має існувати баланс. Той баланс підтримує на плаву всіх. Стосовно нашої держави – балансу нема, є постійна боротьба за виживання. Проте, хто бороться то перемагає, потрібно лише йти від початку до повної перемоги в цій сутичці інтересів і рефлексів людини.

Довгоочікувана вона настала. Якось легше жити стало. Веселіше. Натхнення додалось. Вам ні? Ви зауважуєте за собою підняття духу і оптимізм? Бачите величезні плани і знаєте як їх досягнути? Ні? Значить Вам або вітамінки поїсти, або закохатися треба :). Останній метод набагато дієвіший за будь-які існуючі. А якщо те кохання взаємне - гори перевертаються лише від Вашого погляду. Ті хто не мають половинки - зовсім скоро знайдуть, а ті хто вже в парі - підкиньте дров у полум’я  любові :). І без скептичних відмазок і саркастичних посмішок. Слухайте не тільки власне его, а і поради інших.

Прокиньтесь від сну. Йдіть до природи. Вона додасть вам енергії для здійснення мрій. Подумайте як класно зараз посидіти в лісі біля ватри і посмажити шашлик, сосиски, зварити юшку на березі ріки чи озера, випити вина. Дихайте нарешті на повні груди, на всю Вашу здавлену асфальтом грудну клітку.

Беріть до рук ваші фотокамери і майструйте фотопрезентації, робіть їх доступними для інтернету,  розповідайте про світлину з усім завзяттям, що є в середині, в глибині душі. Скажете фігня і це легко? Ану спробуйте. Ага:) Спочатку все не те і все не так. Але зато як потім прорве. Кайф гарантовано відчуєте. Доречі, а коли Ви востаннє знимкували своїх дітей, дружину, кохану, рідних? А про що говорять їх очі на портретах? Вдивіться.

Весна накручує вашу пружинку життя. Не давайте їй іржавіти. Ви заслуговуєте на те, щоб жити щасливо. І починати потрібно вже і негайно. Мені б було цікаво в коментах побачити Ваші роботи, на котрі надихнула весна. Поділіться позитивом зі всіма. Чекатиму :).

Чи помітили ви, що з приходом весни всі навколо виглядають втомленими і злими? Так і хочеться пожаліти. Та й по собі можна відчути, що важко дається пробудження зранку, вирішення справ. Чи Ви не втомлюєтесь на роботі, чи Ви легко встаєте після сну на роботу, чи завжди у Вас гарний настрій? Біда в тому, що цей тимчасовий стан може перейти в регулярний і побороти його стане дуже важко. Хронічне ніколи не виліковується.

Не потрібно зараз перенапружуватись і ставити перед собою не досяжні цілі. Роботу слід чітко зпланувати і не нагромаджувати на потім. Завжди мати час на відпочинок і релакс та не забувати, що робота - це  не життя. Вона лише доповнює наше існування. Навіть метал від безперервної роботи розсипається. Тому будьте уважні до себе. І коли ви приходите додому, дайте організму розслабитись після роботи і не кидайтесь відразу до домашніх справ і обов’язків. При правильному плануванні часу Ви все встигнете і нічого не пропустите.

Завжди треба відпочивати. Неварто сидіти за робочим столом від “дзвінка до дзвінка”, робіть паузи, вийдіть в коридор, на вулицю. Зміна пейзажу позитивно впливає. Згадайте своє дитинство, згадайте дитсадок. Вас завжди виводили на прогулянки, а потім був гарний сон. Цей метод діє і зараз. Прогулянка після роботи додасть енергії і покращить ваш психологічний і фізичний стан. Вживайте вітаміни. Вживайте натуральні продукти. У правильному підборі вітамінів і енергетично цінних продуктів Вам допоможуть медики. Не слід їх боятися.

І коли людина вивчить себе - жити стане легко. Все буде вдаватись. Усмішка буде з Вами завжди. Вдача буде на Вашому боці. Життя стане прекрасним.

p.s. До теми: Весняний авітаміноз (підбірка статей), Життя без стресу — це не життя, Здоров’я залишаємо на роботі.

Інтернет став не цікавим. А може просто змінив свою течію і напрямки. Twitter захоплює світ. І дивуюсь, чому він не в складі Google? Ми навчились вкладати в 140 символів те, що писали сотнями слів. Лаконічність починає перемагати нас і наше життя. Ви помітили, як навколо всі “буркають і гавкають”? Ви вгадали, це тому, що всі оволоділи нетом і вивчили мікроблогінг:). Жартую.

Не цікаво спрощувати світ. Але важко, коли все ускладнюєш. Приземленість має бути розумною, а не загадковою.

От тому і не цікаво. А вам цікаво?

Тезоване  подання думок - не цікаво. Хто оцінить?

І що це діється навколо? Ви помітили? Я про те, що страшна біда і криза є у нас. Але чомусь вона є лише в різних новинах. А в житті – все йде як і раніше. Лише знецінили власну валюту. От ще б знати кому це вигідно перш за все. Думаю, що коріння не в Україні. Нас так майстерно посадили на кризову дієту, що все решта стало непомітним. Стандартний «прийомчик», запудрити очі, щоб приховати щось важливіше. І наївний народ тепер бідкається і «плакається», хоча насправді треба дивитися в іншу сторону і гепати по шиях тих, хто за спинами знущається з люду.

Пора б вже ожити нарешті. І весна прийшла до нас. А не скавуліти по власних норах і чекати, що виросте грошове дерево і засипле нас урожаєм «бабла». Дулю велику таке буде. Навіть у мріях це не реальне. Аж поки не «вигребемось» з-під заваленого проходу на чисте повітря і не розправимо спини. Потрібно лише бажання і більше оптимізму.

Ми завжди славились «згуртованістю» людей. Тому так і живеться «прекрасно» нам. Пора вже змінювати менталітет і починати жити.

Сьогодні знову їхав в трамваї на роботу. Дещо запізнився і сів в вагон вже пізніше звичного графіка. І хочу сказати, що людський потік кожні 5-10 хв, а з такою інтенсивністю ходять трамваї, кардинально різниться, як кількістю так якістю. Правда це я порівнюю людей лише за три проміжки часу, які мені довелося побачити. Їзджу не так часто громадським транспортом. Так, повернусь до теми. Завжди я потрапляв в напівпорожній вагон, з бадьорими людьми, навіть усміхнені траплялись. Сьогодні довелось поштовхатись, майже поштовхатись, в трамваї з людьми заклопотаними, злими, накрученими. І це все вже зранку. З самого початку дня.

Прийшов до висновку, що потрапив в період, коли починають виходити на вулицю озлоблені люди, котрі стабільно не встигають, котрі живуть з образою на весь світ, котрі прагнуть тішитись від того, що комусь гірше. Песимісти, зневірені. Ті хто не досипає регулярно і завжди відчувають втому. А вартує на пів години встати раніше, щоб все встигнути, повністю проснутись, зарядитись енергією і випромінювати добро і приязнь до оточуючих. Все просто і елементарно. Чітке планування відпочинку і розподіл роботи приносить лише гарні результати в житті. Не варто зловживати власною психікою. І не слід забувати, що в місцях масових і залюднених, чи то негатив, чи то позитив завжди примножується. Тому завжди слід настроювати себе на добре. І оце “добре”, або додасться до інших подібних, або знецінить чиєсь “погане”, що також вже є вдалим моментом.

Ми не живемо вічно, щоб мати час на експерименти і ходіння по лезу. Шануймо себе і інших. Додамо позитиву в оточуючий світ.