⇓

Сьогодні переглянув гугл рідер і прочитав в одному пості про сайт де є колекція старих електронних прибамбасів. Ось як виглядав мій супер крутий медіацентр в дитинстві:

Реклама в блозі: Блоґ Vade_maaR`a – блог тернополянина Вадима, майбутнього комп’ютерного спеціаліста.

Відпочиваю я зараз у відпустці і думки цікаві в голову приходять. Мені набридло сюди писати. Колись нік ELECTRIC був візиткою, а тепер мені вигідніше підписуватись справжнім іменем і прізвищем. Проте написавши свої справжні дані я неможу вже писати все, про що думаю насправді, неможу писати всіх деталей свого життя. Занадто багато людей читає цей блог, а ще той же ґуґл все викидує на перший же запит. Відверто писати – це шкода передусім, а не прибуток. Бувають моменти, що треба вилити свої переживання і отримати коментарі, а оскільки всі тепер в неті, від друзів, співробітників, до батьків, виникне багато зайвих запитань і розмов. То ж де вихід? У тому щоб писати анонімно? Чи просто мовчати? Найкраще, це писати щось тематичне сюди. Але немає тут тематики. Незважаючи на те, що назва цього блога electric.org.ua, тут нема жодного посту на дану тему, а це моя професія. Проте чомусь негорю бажання описувати електрику. Може ще не дозрів.

Незнаю навіть і що відповісти на це запитання? З однієї сторони – тут (electric.org.ua) є мій персональний блог, котрий мав різні етапи свого розвитку, від копіпасту до серйозних постів, тематика котрих отримала окремі домени. А тепер якось воно все скотилось до особистого. Хоча особисте, що є таким простим і житейським, тепер пишу в posterous. Задумуюсь, а може прикрутити до того постеруса цей домен? Що тоді робити з кроспостами в різні блогохостинги? Але думаю, що таки неварто робити такого рішення, там якщо і буду окремий домен додавати, то зовсім інший. Тут хай і надалі буде блог про життя але якось серйозніше описано ніж на халявних блогохостингах.

Останнім часом почав заглядати і писати в ЖЖ. Там поряд із кроспостом тепер є і власні пости. Можливо блогун стимулює до написання. Взагалі блогохостинги дають відчуття меншої відповідальності перед читачами, а також розслаблення і загублення в просторі. Там тебе сприймають інакше і ти по іншому до всього ставишся. Автономні блоги – це відповідальність.

Розхристаність – принаймі так можна охарактеризувати моє перебування в блогосфері. А все тому, що я прагну охопити всі відомі, невідомі і щойно відриті сервіси. Люблю щось нове, щось незвичне і цікаве. Спочатку занурююсь повністю, а далі запал спадає і сторінка загниває.

Відкрив я багато блогів і сторіночок в соціальних мережах. Здавалось би, що заважає зосередитись на чомусь одному в кожній ніші, але ні, мені цього замало. І тому дію за декількома принципами. Один з них – це заповнення всіх пунктів в сторінці соціалці, далі залучення всіх друзів, створення кроспосту з цього блога, а потім забуття. Другий – це створення тематичного блога, персонального блога, а інколи і блога, котрий зовсім є нетиповий для мене, частина з цих блогів є зациклені один з одним або кроспостами, частина це наповнення копіпастно-коментне від мене, а ще частина – це повний сумбур. Ось так і живемо.

Я ніколи не дію за правилами інтернет розкруток, сео, смо і просувань. Все інтуїтивне, ліниве, базоване десь почув-щось зробив. Часами спрацьовує, часами ні. На теперішньому етапі, я повернусь до такої схеми, що існує персональний блог, мультитематичний, комерційний, недоблог, соціалка і твіттер. Раніше було, хоча вони ще і будуть надалі існувати у вільному плаванні, багато тематичних (існує думка, що в тематиці сила, особисто я дуже в цьому сумніваюсь; от дайте відповідь, а як ви ставитесь до заучок і фанатиків якоїсь справи?) записничків, суть яких була в рерайті і копіпасті, а також псевдоперсональних блогів побудованих на комерції. Тепер же, думаю об’єднати ряд блогів і повернути їх назад в цей щоденник, в їхні розділи. Я буду і надалі робити записи глупсько-прибабахані в якомусь блогохостингу, в деякі буду писати часто але прагну на них щось заробити ще. Сподіваюся, що зможу розвинути свій posterous і перенаправити на нього ряд щоденників з блогохостингів. Але там вже небуде комерційних постів. Соціалка, котра б могла мати в собі сумiщеним твіттер, блог і записну книжку друзів, для мене є Facebook, проте там я лише кроспощу блог і спілкуюсь з друзями беручи участь в деяких дискусіях, тобто використовую на 20% приблизно. Моментні думки, місця перебування, фото – це Twitter.

А ще є така ніша як фото. Зареєструвався я майже у всіх відомих ресурсах. Зараза для персональних фото використовую picasaweb, а для своїх фотоекспериментів – flickr. Останній дуже гарний але халявщиків нелюбить. Тому вже маю два еккаунти і бачу, що потрібно ще один. Якось я не потоваришував з російськими сервісами, хоча той же яндекс досить цікавий. Українські взагалі нестабільні.

Зовсім забув (можна сказати, що спеціально це роблю, оскільки тема заслуговує окремого посту) про свої глобальні проекти. Про ті, які претендують на якісь звання і мають далекоглядні плани. Також не згадую про ті події, що згуртовують інтернетчиків в реальному житті. Вони, фактично, займають основну частину вільного часу.

Ну що скажете? Заплутав я вже вас і заставив деякі речення перечитувати щоб зрозуміти їх суть? Вибачайте, інколи прагну відійти від власних стандартів інтернет-публікацій.

Самоорганізація – гарне слово, корисна і потужна річ. Вона допомагає абсолютно у всіх справа і відіграє добру роль впродовж нашого життя. Як вам відомо, в мене ціла купа всяких блогів і недоблогів, а от похвалитись немаю чим. Все тому, що займаюся цим ділом спонтанно і неорганізовано, коли співпадають такі речі як наявність часу і натхнення. Але цього є замало для серйозної роботи на ниві графоманства і викладення інформації в нет. Такий механізм підходить лише тоді, коли ведеш персональну сторінку на мейл.ру.

З чого я почав? Перше – це оптимізація. Треба вибрати, що вартує продовжувати наповнювати, а що закрити. Варто добре подумати, чи потрібно писати в декілька блогів вузьконаправлених, чи в один багатотемний. Чим я і займаюсь. Розпорошеність – погано, а салат з різних тем – зло. Важкий вибір.

Найважливіший крок – це графік написання постів. Зробив просто – табличка з днями тижня і сайтами, відмітив в які дні в які блоги писати. Просто і наглядно. Але писати через примус – погано, треба так скласти графік, щоб писати в ті дні було цікаво саме на ці теми. Також треба визначити для себе, в які дні можна буде відшукати найбільше інформації для кожного з блогів чи розділів одного сайту.

Тепер найважче. Спробувати виконувати поставлені задачі сумлінно і віддано

Підтримую українське: playmp3.org.ua - сервіс вставки mp3 плеєрів у блоги та збору детальної статистики прослуховування ваших треків на кожен день.

А зараз будуть бздюльки. Бздюльки – це українська політика. Тобто сьогодні пост присвячується нашій політичній “еліті” Віхтор Фьодирчю і його блазням. Він ото завтра надумав припертися до Львова. В програмі в нього виступ в політехніці. А оскільки я живу недалеко, можуть виникнути проблеми з паркуванням авто. А ще в пресі пишуть, музику не включайте в авто бо будуть мругавки з пищавками їздити і таранити всіх хто на дорозі. І взагалі завтра кінець світу, бо параноїки приїздять до столиці Західної України. А візу їм видали? Брр. Це був ліричний відступ. Тож вернемось до бздюльок. Я протестую проти такої глупості і дебілоїдів. Живу я, нібито, в вільній державі, а не в тоталітарній. А мою вільну країну поволі перетворюють в зеківсько-міліційську колонію. Шляк би вас, бздюльок, трафив.

Цей місяць це суцільні свята. ось вже на носі “зелені свята”, Трійця. Таки християнству не вдалось повністю витіснити язичництво. Ви “замаїли” хату, подвір’я? Чи у вас таке не прийнято? З дитинства гарно запам’яталось це свято. Масові забави і гуляння – фестини. Гарно було, можливо воно і є так далі але сприймаю я це вже інакше…

А на наступний тиждень чекає на мене два ювілейчики. Буду вітати тестя і дружину. Будуть забави.

Сьогодні знайшов в неті чергову цяцьку, фотофіксація кожного дня життя. Подивлюся чи вийде тримати цей сервіс в актуальному для себе стані. Хапаюся зав се цікаве, ніби інвестиція на майбутнє. А що за інвестиція і яке майбутнє – не знаю . Доки цікаво буду бавитись, а пропаде інтерес – знайдеться щось нове. Ось.

p.s. А теги і категорії ще модні? Бо дістали вони вже мене