Минув тиждень. Але відпочинку не приніс. Тобто виспатись не вдалось. Субота – поїздка до батьків дружини. Заготівля дрів на зиму. Довелось трошки помахати сокирою, потренувати біцепси. Сьогодні – поїздка до моїх бабці і діда. Скажу, що в селі такий спокій, колись переберусь жити в село. Місто напрягає. Нема спокою в місті, а там повний затишок і релакс. Хто ще не відчува цього, раджу спробувати. Це класно, коли тобі не тисне на голову місто.
Але тема цього тижня зовсім інша. Це штучний голодомор 1933 року.
Дивує, як ці всі факти категорично не сприймають кацапи і москалі, як їх не сприймають, навіть, нащадки тих, хто загинув тоді, тобто кого знищили. Як можна зараз підтримувати ті ідеології. Тоді був геноцид, а теперішні холуї це виправдовують, відновлюють пам’ятники леніну, лижуть сраки путіномєдвєдівим (а вони виправдовують знищення народів і продовжують таку політику зараз), продають рідний край за 30 срібних. Цирк на дроті. Патріотів мало. Більшість це продукти *блі Шарікова. Ось гарна ілюстрація:
Сподобалась сторінка про 15 вересня в щоденнику http://ledilid.livejournal.com/. Гарна і потрібна робота. Сторінка ця щоразу поновлюється і додається нова інформація. І так на кожен день в році. Передруковую інформацію в себе. Цікаві дні народження 15 вересня. Навіть не здогадувався:). Отже.
День народження письменників Агати Крісті, Купера, Ларошфуко й Аллена, імператора Траяна, льотчиці Баттен, кінорежисерів Стоуна й Ренуара, мультплікатора Норштейна, акторів Лаврова і Лі Джонса, акторок Локвуд, Фей Рей і Ніфонтової, пісняра Танича, співачки Андерсон, футболістів Савичевича, Гудйонсена, Чередника і Слюсара, асторонома Байї, космонавта Гермашевського, президента Тафта, музиканта Разіна, автопромисловця Бугатті, «Грінпісу», газети «Сан», домену Google.com і 500 гривень.
День незалежності Коста-Ріки, Сальвадору, Гватемали і Гондурасу.
День знань в Азербайджані.
Міжнародний день демократії (ООН)
Опубліковано: 11-10-2008 | Автор: ELECTRIC | У катеґорії: Мої слова, Психологія
4
За визначенням вікіпедії це – людська спільнота, яка протягом певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
І ця спільнота постійно розвивається і не зважає на всі проблеми, перешкоди і труднощі. Кожен крок людства – це великий плюс у всіх галузях. Ми не задумуємось як багато нам приніс науково-технічний прогрес. Ось зараз я пишу сидячи далеко за межами своєї квартири, маючи лептоп і мобілку. А ще зовсім недавно це було шаленою фантастикою. Ми не навчилися оцінювати і цінувати наші здобутки. Це може стосуватися не тільки науки і техніки чи якихось глобальних перемог, а і наших персональних відкриттів і досягнень. Ми ігноруємо, не бачимо і проходимо повз багато, на перший погляд, звичайних і не помітних речей. Але сьогодні ми їх оминаємо, а за деякий час згадуємо і відносимо до приємних і значущих подій нашого життя.
Ми – це цивілізація. Кожен знас має свою цивілізацію. Сукупність нас творить велике ціле. Іноді, це ціле не втримується і розвалюється. Так загинули багато імперій, народів, культур. Причина – люди починали вважати свою персональну цивілізацію єдиноправильною, чи доречніше сказати – люди вважали себе всесвітом, оголошували себе богами. Це вело до війн, ворожнечі, винищення всіх і вся. Так все гинуло. І вищі сили народжували нові, більш згуртовані міні-цивілізації, котрі собою представляли грандіозніші за попередні структури.
Це все є циклічне. І буде повторюватись доти, доки спільнота не навчиться жити в гармонії і досягне правильного розуміння буття. Сила в єдності. А прагнення бути богом – це шлях до руйнування усього. Є одна сила, котра веде до вершин. Все решта псевдо. І вже кожному треба самостійно вирішити як поступати і як дійти до правди. Це складна задача і для більшості мала, має і буде мати негативне вирішення. Той хто прийде до правильного розуміння і рішення – створить мегацивілізацію і людство буде процвітати і жити вічно. Але завжди є але… Правда?
Сьогодні мене запросили приєднатися до соціальної мережі “АСОЦІАЦІЯ ВИПУСКНИКІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ПОЛІТЕХНІКИ”. Навіть не сподівався, що політехніка зробить такий прорив в соціалки і створить свою окрему мережу:) Хоча, маю таке враження, що все це створено під зустріч, котра має відбутися 18-19 жовтня 2008 року.
Є у Львові мережа харчевень Де МАНДЖАРО. Мають вони гасло:
“Ви спробуйте нашу піцу, – і Ви зрозумієте, що вона українська!”.
Вчора спробував. Відчув, що це дійсно справжня українська піца. Замість ковбаси там була шкіра з неї. Така смакота, чомусь та вся шкіра потрапила в перший же кавалок, який довелося їсти. Мене просто причарувала нова рецептура. Довший час я кайфував від цього і очікував на фрі. Час тік, а фрі не було. Думаю піду спитаю де моя бульба. Заодно і з менеджером було бажання поспілкуватись.
Дівчина-менегер здивувалася, що я хочу взагалі. А коли почула про смачнющу піцу – розвернулася і втікла на кухню.
Очікування картоплі нічого не дали. Так і покинув цей мегакрутий заклад без свого фрі.
Дуже давно там не був. Раніше навіть подобалось. А тепер буду всіх відмовляти від ригалівки де “Висока якість страв приводить до ресторанів багато батьків з дітьми.”
Розумію, що раз на раз не припадає і це, можливо, прикре співпадіння але для “ресторану” де “страви готуються та подаються відвідувачу в межах 7 хвилин” і де все побудовано на “кваліфікованій роботі працівника кухні, майстра своєї справи” – це не припустимо!
Цікава наша країна, цікаві люди живуть в ній. А ще цікавіша в ній влада і дотичні до неї люди. “Бєзпрєдєл” як процвітав, так і процвітає. А звичайний народ “відгрібає”. Ось цікавий життєвий момент gohatto-n.
.
