⇓

Спробую розпочати нову еру стимулів до розвитку цього блога. Записів більше, тем цікавіших, монетизації, можливе повернення до sape. Часу тепер буде більше, а отже і можливостей. А заодно нарешті треба буде оптимізувати методи кроспощення в інші блоги, категорії зачесати чи взагалі їх позбутися. Якось буде.

Український інтернет – це дивна система. Ось як вона виглядає. В українському сегменті є два клани, україномовний і російськомовний. Останній переважає і навіть створює собі домени в зонах Ру, проте вони таки залишаються українськими інетчиками, котрі орієнтуються на РФ. Є ще і маленькі поселення – це складніші комбінації поглядів. Їх не розглядаємо.

Пишемо в юейнеті переважно про: заробіток (вже давненько пишемо і хвалимось мільярдами, котрих немає, товчеться вода в ступі, обертається в коловороті блогерства), просування і розкрутку (сео, смо, чмо, бздо, і т.д.), ай ті і глобально інтернетові новини, всяке-різне (кіно, фото, музика, бандура), життя-буття (переважно жж і подібні блогохостинги). Більшість робить вигляд страшенних знавців своєї справи, корчать із себе просунутих звірів нетового всесвіту.

Реальна ситуація наступна. Заробіток в мережі, в uanetі, в україномовному сегменті – десь так на рівні, коли можна попити пива на вихідні дні. Парадокс, що порівняно з декількома роками назад, зараз інет більше став розвинутий, проте в плані комерції опустився. Допомогли у цьому різні гівноблогери, дорвейщики, сателітчики, політики і мавпи з гранатами. Тепер всі круті і готові вчити кожного, особливо тішать супер блогери, котрі на другий день існування свого блога вже мають сто прайсів на рекламу в себе.

Існуюча ситуація, а також перспектива на майбутнє для українських блогерів – це масове направлення талантів і зусиль на створення унікального контенту, в котрому відсутні такі поняття як нажива і монетизація. Потрібно створити мережу перфектного українського матеріалу, котрий продукується професіоналами нашої блогосфери, котрих немає до речі. Зараз потрібно створювати виключно благодійні проекти, орієнтовані на нове покоління блогерів, українських блогерів.

На ці роздуми мене підштовхнула розмова з керівником Української Онлайн Спільноти про розвитки наших проектів.

Переглядаю я новини сьогодні і бачу шалений сюжет про Полтавських терористів. Ну тепер точно можна розповідати анекдот:

Сьогодення. Україна. Над полем літає кукурузник і орошує його.
Двоє дядьків уважно стежать за літачком. Раптом літачок губить контроль і вдаряється в житлову двоповерхову споруду обабіч поля. Збиває балкон і з поламаними крилами падає перед під’їздом. Хвилина мовчання, після якої дядьки перезирнулись:
– І що ви на це скажете, куме?
– Та що тут казать! ЯКА КРАЇНА – ТАКИЙ І ТЕРАКТ!!!

Якісь кумедні в нас терористи виявились, СБШників вирішили нажухати. Знали кого. Але якщо подивитися вік терористів – це взагалі. Так цікаво, вони насправді хотіли щось серйозне придумати, чи це черговий мультфільм на підтримку наших державних героїв?

А цікавіші пости на тему України, читайте на

З появою персонального блога в іменному домені taras.ambroz.me тепер все особисте чи якісь глупства власні буду писати там. Цей домен прикручений до posterous.com, досить зручна і гарна система. Паралельно буду розвивати фамільний, родинний домен, пошту, тож дорога родино звертайтесь якщо що.

Тут тепер почнеться процес перебудови. Але триватиме він довго і нудно, у вільний час. Зараз закрито розділ “Про Автора” для того щоб зробити його іншим і більш загальним. Та й тематика буде тепер досить широкою, частина тем сюди мігрує з блокса. Цікаві перетрубації, раніше звідси тематика втікала, тепер сюди повертається, ото людина дивне створіння, а думки її непередбачувані. Ще не знаю чи знищувати і перейменовувати категорії. Адже щезне багато лінків і багато постів змінить свої посилання. Думаю як краще все здійснити.

Підтримую українське: shnick.com.ua – щоденний електронний журнал про дизайн, мистецтво, архітектуру.

Більшість з вас, хто приходив на зустрічі користувачів twitter.com бачили лише картинку, а от процес її малювання є загадкою. Цей процес займає багато часу, місяці, потребує багато переговорів, спілкування, пояснень, подання інформації. Все це з часом набирає масштабів і тому створюється ціла команда, котра щоразу збільшується.

З першого погляду все ніби просто і легко, проте весь процес це не молочні ріки, а звичайна така собі Полтва, яку проганяємо через сучасні очисні споруди і прагнемо отримати джерельну воду.

А тепер розкрию багато таємниць:

Звичайно, що я ще не розказую всіх подробиць і ньюансів . Це буде великий пост, цікавий і наповнений інформацією, колись . Тому читайте мій блог, спостерігайте за твіттером і вам відкриються шалені таємниці, великої події .

Сьогодні переглянув гугл рідер і прочитав в одному пості про сайт де є колекція старих електронних прибамбасів. Ось як виглядав мій супер крутий медіацентр в дитинстві:

Розхристаність – принаймі так можна охарактеризувати моє перебування в блогосфері. А все тому, що я прагну охопити всі відомі, невідомі і щойно відриті сервіси. Люблю щось нове, щось незвичне і цікаве. Спочатку занурююсь повністю, а далі запал спадає і сторінка загниває.

Відкрив я багато блогів і сторіночок в соціальних мережах. Здавалось би, що заважає зосередитись на чомусь одному в кожній ніші, але ні, мені цього замало. І тому дію за декількома принципами. Один з них – це заповнення всіх пунктів в сторінці соціалці, далі залучення всіх друзів, створення кроспосту з цього блога, а потім забуття. Другий – це створення тематичного блога, персонального блога, а інколи і блога, котрий зовсім є нетиповий для мене, частина з цих блогів є зациклені один з одним або кроспостами, частина це наповнення копіпастно-коментне від мене, а ще частина – це повний сумбур. Ось так і живемо.

Я ніколи не дію за правилами інтернет розкруток, сео, смо і просувань. Все інтуїтивне, ліниве, базоване десь почув-щось зробив. Часами спрацьовує, часами ні. На теперішньому етапі, я повернусь до такої схеми, що існує персональний блог, мультитематичний, комерційний, недоблог, соціалка і твіттер. Раніше було, хоча вони ще і будуть надалі існувати у вільному плаванні, багато тематичних (існує думка, що в тематиці сила, особисто я дуже в цьому сумніваюсь; от дайте відповідь, а як ви ставитесь до заучок і фанатиків якоїсь справи?) записничків, суть яких була в рерайті і копіпасті, а також псевдоперсональних блогів побудованих на комерції. Тепер же, думаю об’єднати ряд блогів і повернути їх назад в цей щоденник, в їхні розділи. Я буду і надалі робити записи глупсько-прибабахані в якомусь блогохостингу, в деякі буду писати часто але прагну на них щось заробити ще. Сподіваюся, що зможу розвинути свій posterous і перенаправити на нього ряд щоденників з блогохостингів. Але там вже небуде комерційних постів. Соціалка, котра б могла мати в собі сумiщеним твіттер, блог і записну книжку друзів, для мене є Facebook, проте там я лише кроспощу блог і спілкуюсь з друзями беручи участь в деяких дискусіях, тобто використовую на 20% приблизно. Моментні думки, місця перебування, фото – це Twitter.

А ще є така ніша як фото. Зареєструвався я майже у всіх відомих ресурсах. Зараза для персональних фото використовую picasaweb, а для своїх фотоекспериментів – flickr. Останній дуже гарний але халявщиків нелюбить. Тому вже маю два еккаунти і бачу, що потрібно ще один. Якось я не потоваришував з російськими сервісами, хоча той же яндекс досить цікавий. Українські взагалі нестабільні.

Зовсім забув (можна сказати, що спеціально це роблю, оскільки тема заслуговує окремого посту) про свої глобальні проекти. Про ті, які претендують на якісь звання і мають далекоглядні плани. Також не згадую про ті події, що згуртовують інтернетчиків в реальному житті. Вони, фактично, займають основну частину вільного часу.

Ну що скажете? Заплутав я вже вас і заставив деякі речення перечитувати щоб зрозуміти їх суть? Вибачайте, інколи прагну відійти від власних стандартів інтернет-публікацій.