⇓

Автор: Галина Пагутяк

Люди вважають, що добро і зло мають спільний корінь, аби виправдати неминучість зла.

Люди вважають, що несвідома жорстокість не є, власне, жорстокістю.

Люди вважають, ніби мають пріоритет стосовно інших істот, виявляючи при цьому примітивність власного мислення.

Люди вважають, що етика має біологічне підґрунтя, через що їхня еволюція тупцює на місці.

Люди схильні допускати вбивство у деяких випадках, однак, кожен виняток – це ознака невиразності та незрілості їхньої свідомості.

Люди вважають власну безпеку вартою жорстокості, проте залишаються беззахисними.

Люди розділяють власне буття на духовне й матеріальне, аби віддати перевагу останньому.

Люди вважають, що мораль, побудована на ієрархії, є найвищим міри – лом їхньої зрілості, але це лише промовисте свідчення інфантильності.

Люди поділяють інших людей на близьких і далеких, і це відчуження провокує у них жорстокість і страх.

Люди гадають, що ненависть, страх, зло притаманні цілому Всесвіту, але це лише атрибути їхньої вбогості, які затримують розкриття інших якостей людини.

Люди бояться довіряти, починаючи з довіри до себе.

Люди не знають, що світ зміниться лише тоді, коли кожен довірятиме собі й іншим, а не ритуалам, які нав’язуються без нашої згоди.

Люди переносять власні незрілі й потворні стосунки, що опираються на виживання їхнього біологічного виду, на довколишнє природне середовище, а потім відкидають усе, що не вміщується у це прокрустове ложе.

Людям невідомо, що таке свобода, бо вони забули найважливіший принцип життя у Всесвіті: живи і давай жити іншим.

Люди навчились розпізнавати протилежності й узаконили боротьбу між ними, забувши про гармонію.

Errare humanum est – людині властиво помилятись . Але це стосується лише її розуму, а не серця.

Чи існує таке? І якщо існує як навчитися розрізняти правильні душі?
Часто ми поєднуємо себе з іншими частинками, з душами інших людей. Все зростається. Або чиясь душа огортає іншу – це погано. Потрібно щоб вони спліталися і зросталися. Інакше стається катастрофа і розчеплення та розділення. Хтось страждає, хтось мучиться. Когось болить, а хтось припікає йодом. А ще хтось відразу вростає або зростається з іншою частинкою всесвіту. Тоді одне засихає, а інше процвітає витягуючи останні краплини життя з зів’ялої душки. Відновити таку душу нереально. Треба виростити нову і не віддавати всі сили на спасіння приреченого…

Вітаю всіх виживших і відіспаних після святкування:)
Напевно з цього року, щоденник стане більш приватнішим і буде більше простих особистих постів. Щоденник на це і є щоденник щоб писати щось своє. Свої переживання.
Вчора ще був 2007 і я під його завершення працював, лазив по дахах. Ось підтвердження:

Потім зібрався і пішов до друзів святкувати Новий рік. Чекав їх в центрі:

Почалася забава. Фотки є. Але мені лінь їх зараз різати, вибирати, викладати. Може колись ще і побачите їх Проте на тих фотках мало мене. Компанія була чужою але швидко увійшли всі в колію дружби завдяки спільному застіллю. Далі частина нас пішла до ялинки, де побачили гори сміття і бидла:) Але це неодмінний атрибут святкувань різних. Потім був знову стіл. А на завершення таксі і рідне ліжко.
Якось собі думав. Що я хочу від 2008 року? Багато хочу. Хочу нові зрушення в особистому, кохання… Хочу і матеріально дещо підтягнутися. Ніколи немав якогось зациклення на грошах. Але ці речі дозволяють задовільнити свої потреби:) Не буду згадувати за 2007. Не вартий він уваги. Хоча мав і позитивні моменти. В Новому році варто поставити собі конкретні цілі і досягати їх. Але неможна просто говорити, треба діяти і здобувати.
Радію з того, що почався він позитивно. Були усмішки і тепло було. А це вдалий старт для того щоб остаточно відірвати від себе старий зношений хвіст. Чому порівнюю з ящіркою? Та тому що це все минуле воно ж наше, воно рідне, воно пережите і є єдиним з нами і не так вже й легко його позбавитись. проте інколи хтось стає на хвоста чи щось його придавлює і тоді вибір за нами. Чи стояти і чекати поки там і здохнеш, затоптаний іншою ногою чи засипаний іншим камінням, чи трошки піднатужитися і залишити все зле з хвостом і почати відрощувати нового і красивішого:)))
Я цей хвіст таки залишаю. Життя починається і воно буде шикарним:)

Автор: Світлана СЕНЕНКО

«Кохаю його безумно»… «Божеволію від кохання»… Як стверджує британський еволюційний психолог Френк Талліс у книзі «Любовна лихоманка: любов як душевна хвороба», такі фрази є не тільки поетичними метафорами, а й точно відбивають справжню природу романтичного, палкого кохання.

Клінічна картина очима поетів і лікарів
З початку цивілізації найкращими знавцями кохання вважалися поети. Перші поетичні описи палкої закоханості ми знаходимо на стінах єгипетських гробниць. Цікаво, що фрази, які коментують зображення танцівниць і співачок, виконані три з половиною тисячі років тому, сповнені висловлювань, на які часто-густо можна натрапити в текстах сучасних любовних пісень та віршів («Не залишай мене, благаю…», «Вона заволоділа моїм серцем…» тощо). Там же наведено симптоми любовних страждань — як фізичних (тяжкість у тілі й на серці, блідість…), так і душевних (неможливість думати ні про що й ні про кого іншого, крім об’єкта кохання, нездоланне бажання бути поруч, втрата сенсу життя під час вимушеної розлуки тощо). Приблизно років через тисячу після того точну й виразну картину любовних переживань описала перша відома світові велика поетеса Сафо: «Щойно тебе я побачу, вже нездатна вимовити слово… Під шкірою швидко легкий жар пробіга, вдивляються, нічого не бачачи очі, у вухах же — дзвін безперервний… Потом жарким обливаюся, тремтінням все тіло охоплене, зеленішими трави стають, і ось-ось наче з життям розпрощаюся…».

Автор: Тетяна ЛЕБЕДЄВА

“Не розібравшись в собі, без здорової самооцінки людина не зможе нікого полюбити”

Для чого людині потрібне кохання? Виявляється, це почуття чи не найголовніше у повсякденному житті. – Для того, щоб визначити, навіщо людині воно потрібне, треба перш за все визначити, що це таке. Кожна людина кохання розуміє по-своєму, адже воно багатогранне, – розповідає психолог Лариса Ткач. – Запитуючи, навіщо любов – це все одно, що поцікавитися, навіщо нам життя. Це питання риторичне. Кохання – це життя. А значить потрібне, якщо хочеться жити. Перестаючи любити, людина просто йде з життя. За словами спеціаліста, життєві проблеми і складнощі виникають саме через якість кохання. – Любов може бути до суспільства, батьків, країни, до самого себе. Кожна з цих груп відповідає за якість життя, – продовжує психолог. – Починати потрібно з любові до себе, яка має бути сформована у першу чергу. Не розібравшись у собі, без нормальної і здорової самооцінки людина не зможе нікого полюбити. І її теж ніхто не полюбить так, як того хотілося б. Необхідно мати здорове сприйняття себе і навколишнього світу.

Автор: Олег Сокольников

У всі часи про дружбу складались приказки, прислів’я та пісні. Висоцький співав про те, що друзі провіряються в горах, в труднощах та екстремальних ситуаціях. Дитяча пісенька з мультику вчить нас, що вірній дружбі ніщо не страшно, вона не зламається і не зруйнується, а ні від дощу, а ні від бурі. Всі ці приклади вказують на те, що дружбу цінували завжди.

ОДИНОКІСТЬ – соціально-психологічний стан, що характеризується недостатністю або відсутністю соціальних контактів. Це форма самосвідомості. Великий вплив на поширення одинокості має зростаюча шлюбно-сімейна динаміка, деперсоналізація великих міст, зміцнення джерел індивідуалізму. Одинокість – важкий стан людини, криза внутрішнього “Я”. Існують чотири виміри одинокості: космічна, культурна, соціальна і міжособова. Проблема одинокості є однією з важливіших проблем теорії і практики соціальної роботи – англ. loneliness; нім. Einsamkeit f=, -en; угор. egyedülállóság; рос. одинокость. (http://www.socwd.uzhgorod.ua/voc/N.htm)

Для мене це, коли душа каже, що пусто, що ти нікому не потрібен і тебе не згадують. Дуже часто є такі відчуття, незважаючи на те, що завжди не бракує уваги. Але якої уваги?
Я вважаю, що одинокість лікується взаємними почуттями людей. Не важливо чи це кохання, чи це дружба. Кохана людина ніколи не заставить тебе сумувати, звісно якщо і вона тебе кохає. Друг завжди побачить, що тобі сумно і одиноко.
Тепер думайте чи правдиві друзі і чи справжнє кохання у Вас: