⇓

З появою персонального блога в іменному домені taras.ambroz.me тепер все особисте чи якісь глупства власні буду писати там. Цей домен прикручений до posterous.com, досить зручна і гарна система. Паралельно буду розвивати фамільний, родинний домен, пошту, тож дорога родино звертайтесь якщо що.

Тут тепер почнеться процес перебудови. Але триватиме він довго і нудно, у вільний час. Зараз закрито розділ “Про Автора” для того щоб зробити його іншим і більш загальним. Та й тематика буде тепер досить широкою, частина тем сюди мігрує з блокса. Цікаві перетрубації, раніше звідси тематика втікала, тепер сюди повертається, ото людина дивне створіння, а думки її непередбачувані. Ще не знаю чи знищувати і перейменовувати категорії. Адже щезне багато лінків і багато постів змінить свої посилання. Думаю як краще все здійснити.

Підтримую українське: shnick.com.ua – щоденний електронний журнал про дизайн, мистецтво, архітектуру.

Щось сьогоднішній день в мене був дуже напружений. Робота вимотала. Релакс почався вже з супермаркета “Арсен”. Заїхав закупитись після роботи. Почав спостерігати за людьми. Переважно всі ходять стадом, переважно всі беруть один і той же набір продуктів і одночасно підходять до кас. На касах очікують смішні продавці, з пов’язками на писках, а ніс над намордником. Ще смішно те, що в тих пискозатикачках неможливо впізнати навіть добре знайомих людей. І лимони, цибуля і часник вільнодоступні .

Вчора писав про neocube. А сьогодні нарешті подолав складну головоломку і склав ось таку чарівну штуку:

Скажете фігня? Раджу спробувати спочатку:). В твіттері досить велике зацікавлення викликала ця цяця. Готові купити?:) Може бізнес неокубний відкрити, чи що:).

Колективний щоденник “Львів – перлина України“, крім того, що відкритий для творчості кожного, став ще і партнером путівника подій у місті Львові – . Отак от.

І на останок, трошки церковного ковбаснячка.

Ці вихідні минають з шаленим прискоренням і не відчуваєш їх так як би хотілось. Але в цьому і сенс життя – не встигнути розкуштувати його повністю. Якби ми відчули його смак, чи цікаво б було жити повністю.

В суботу ходили на святкування дня народження дружини колєги, подія відбувалась в клубі “Культ” де в цей вечір виступав колектив, що складався з учасників «Orchestra Vito» та «Lomagos Band». Правда склад більший ніж написано в рекламці і це на краще. Жива музика завжди заводила людей. Хто не вірить – можу показати мобільне відео, котре таке велике, що викласти його в мережу займе досить багато часу, тому зможу показати лише персонально, скажімо, на другій зустрічі твіттерян у Львові. Але оскільки ми сиділи в окремому залі, то насолодитись повним виступом колективу не вдалось, проте, хлопці, не всім складом, завітали і дали міні концерт, це також зафільмовано . Сподобалось. Люблю живі виступи, та ще й не попсові, та ще й в гарній атмосфері.

Неділя – це довгий сон, котрий чомусь не є таким солодким як в понеділок . А далі були шопінг тури дружини і прогулянки містом, котрі завершились вечерею в ресторанчику “Кілікія” та кавуванням в кав’ярні-бістро “Світ Кави” (до речі, цього року кав’ярня перемогла на ІІІ міському святі кави і є моєю улюбленою). Початок шмоткових закупів дружини відбувся в ТЦ “Магнус”, де на 5 поверсі знаходиться бістро “Тарко”. Половина мандрувала магазинчиками з подругою, а я сидів коло вікна, пив пиво і спостерігав за Львовом:

А сьогодні вже був понеділок, важке прокидання, робочий день і сподівання на швидке наближення чергових днів відпочинку і відкриття чогось нового для себе.

Спонсор запису:
Широкоформатные обои на рабочий стол, красивые картинки для рабочего стола.

Враховуючи, що цей тиждень був короткий, 24 серпня всі ми гарно сяткували ДН нашої Держави, він минув швидко. Але він був насичений. Деякий час сайт не працював. Сервер на якому він розміщений був відключений. Проте, як бачите, вже все супер .

Приємною подією було те, що про мене згадали EGOЇСТИ (мережі Картопляна хата, Челентано, Яппі, Пункт). В твіттері (@Egoistycom), загадав, що колись в мене був приз від цієї програми але я вчасно не взнав про це і тоді ще мені нічого не дали. Тепер, напевно, змінився менеджерський склад і тепер вже компенсували т.зв. егобондами давній приз. Гарний підхід. Можливо скоро вони нас всіх здивують чимось оригінальним і цікавим:).

Справи домашні ознаменувались подією, що має кодову назву – П’єц

На даний момент маємо пусте місце на тому місці де він колись стояв. Але на наступному тижні там буде зведено новий і кращий пристрій для обігріву кімнати. Слідкуйте за твіттером моїм (Хто не знає – клацніть на пташку, що зображена в “шапці” блога).

А завтра на людей, що користуютсья твіттером, чекає велика подія – перша зустірч твіттерян у Львові. Ось за цим –>Деталі про зустріч< -- лінком Ви дізнаєтесь всю потрібну інформацію. Буду радий побачити Вас там. Прийдете?

Життя цікаве. Щодня щось нове. Незабаром чекайте на новий логотип . До зустрічі.

Спостерігаю за Інтернетом вже досить давно. Приблизно з кінця 1999 року я в інтернеті щодня, за виключенням вихідних і відпусток. Так от. Раніше Інтернет був якийсь більш наївніший, можна навіть сказати романтичніший. Люди в ньому просто спілкувались, знайомства переносили в реальний світ. І все. Далі настала ера захоплення комерцією. Але вона полягала в читанні мейлів чи перегляді реклами. Потім почали виростати сайти знайомств, наповнені проститутками і сексом але всетаки більшість була за простими людьми. Один період в мережі почав домінувати сексуальний напрямок в розвитку сайтів але повного захоплення ними віртуального людства не вдався. Сайти були просто сайтами – домашніми сторінками, потужніші ресурси створювали портали. На персональних сторінках було модно мати гостьові книги, в котрих зароджувалось спамерство. Поряд із домашніми сторінками, улюбленим місцем тусовок були чати. Там зависали всі. Перші реальні зустрічі – це були чатівки.

Йшли роки. Політ думок ускладнювався. Почав розростатись Веб 2.0. Зароджувались соціальні мережі. З’явились такі новомодні слова як сео, смо, розкрутка, просування, вебкомерція, постові, біржі лінків, контекстна реклама, стартапи, блоги, дорвеї, тощо. Інтернет втратив свою благородність, романтику, якщо можна так сказати. Почалась гонка за псевдозаробітками. Мережа роздулась і розрослась, в основному завдяки суто технічним блогам, котрі не мають суті лише ключові слова. І ці бездушні сайти задусили, вже колишню, душу інтернету. Тобто тепер дійсно маємо пластмасу, котра захопила нашу свідомість. То що? Залишається чекати на народження термінатора? Чи повернемо собі колишню інтернетові наївність?

Спонсори посту:
Інтернаціональна russian community new york знає і про запорожье, також не забуває про обувь опт киев для власних потреб.

Відпустка продовжується. Хоч і не супер активно вона минає але деякі ефектні моменти трапляються. До таких подій можу записати відвідини 18липня збіговиська, що мало назву “Вечір королівського джазу”, де виступав джаз-секстет Аміни Фігарової і все це з нагоди Національного дня Бельгії. Враження різні. З одного боку музика більше камерна, до речі злабали вони відому нам «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» в джазовій обробці, а з ішого – її легше слухати з пивом в руці, за столиком в клубі . Мені більше припали до душі швидкі композиції. Сподобалась гра барабанщика, хто був на концерті – підтвердить, що ударні там були сильнющі і ефектні, а дві композиції – це бомба. А також дуже приємний голос в керівнички секстету Аміни. Народ так плескав, що була музика на біс. Хто хоче більше інформації – користайтесь гуглом, а ще можна почитати львівську пресу.

А 20 липня, була подія, відвідини пабу “Кумпель“. Посиділи гарною компанією в приємному закладі. Чисто всюди, в туалеті також . Пиво смачне, власного виробництва. Позитивом ще є зустріч адміністратором при вході людей і розсаджування їх на вільні місця. Але пиво таки там домінує. В додачу і кухня там гарна. Спочатку може здатися, що все дорого, а вже, коли люди бачать порції, кажуть – все класно. Хто ще там не був – раджу сходити.

Спонсори посту:
У пошуках мрї, що зветься недорогой хостинг, не допоможуть всі мопеды в одессе. Садовая бамбуковая мебель витримає все, що дасть стерилизация воздуха.

Найкращим стимулом для творчості і ідейним натхненником є матеріальна винагорода. А найкращим засобом для збільшення кількості символів в написаному є душевне переживання, мова йде про кохання, страждання, радощі, трагедії. Отже виходить, що великий і гарний пост виникає з кохання за гроші. І логічна арифметика тут наступна: творці – це повії?:)

Суперечливе, скандальне твердження. Зараз будуть розповіді, про те, які є ідейні писаки, котрі все роблять виключно для власного задоволення графоманських потреб. Але. Всі пишуть для того, щоб їх прочитали, прокоментували. І брехати будуть ті, хто скаже, що «я пишу лише для себе», тут, в неті. Ага, вже. Аж два рази. Якщо для себе, тоді прошу дуже – молескін і вперед, хто не знає, молескін – це такий модний блокнотик-записник. Отакі то справи в блогерсько-щоденникової спільноти. Пишуть заради чогось. Заради заробітку, заради популярності, заради пошуку поради, заради реклами, щоб вилити душу, тощо.

Завжди є для чого писати але не завжди є для кого. І щоб з’явились читачі потрібні зусилля і багато чинників. Самотужки побороти і підкорити їх можливо. Але чи вартує витрачати весь свій потенціал на навчання речей до котрих не лежить душа? Вважаю, що не потрібно. Не буває мультиспеціалістів, щоб могли і землю орати, і пологи прийняти, і число Пі знати до енного знаку. Ми можемо лише орієнтуватись у всьому, приблизно знати деякі речі. Проте успіх до нас здатен прийти лише у тому, до чого лежить душа, у тому, що подобається і заради чого здатні викладатись повністю. Мораль вже відчули? Вона така, що команда – це успіх, згуртована команда – великий успіх.

А тепер Ви здатні дати відповідь на запитання, а для чого Ви створили блог?

Спонсори посту:
Вас ще цікавить таке питання як машина без очереди? Оскільки посилена раскрутка сайтов зовсім вибила з голови, що на носі Вас чекає организация банкетов для близьких людей і Ви не встигаєте мотатись громадським транспортом? Купуйте breitling replica watches і контролюйте власний час завжди.