⇓

З появою персонального блога в іменному домені taras.ambroz.me тепер все особисте чи якісь глупства власні буду писати там. Цей домен прикручений до posterous.com, досить зручна і гарна система. Паралельно буду розвивати фамільний, родинний домен, пошту, тож дорога родино звертайтесь якщо що.

Тут тепер почнеться процес перебудови. Але триватиме він довго і нудно, у вільний час. Зараз закрито розділ “Про Автора” для того щоб зробити його іншим і більш загальним. Та й тематика буде тепер досить широкою, частина тем сюди мігрує з блокса. Цікаві перетрубації, раніше звідси тематика втікала, тепер сюди повертається, ото людина дивне створіння, а думки її непередбачувані. Ще не знаю чи знищувати і перейменовувати категорії. Адже щезне багато лінків і багато постів змінить свої посилання. Думаю як краще все здійснити.

Підтримую українське: shnick.com.ua – щоденний електронний журнал про дизайн, мистецтво, архітектуру.

Грип і пневмонія – це два слова, котрі сьогодні є дуже популярними в Україні, особливо в західній її частині. Всі новини тільки і трублять про епідемію і смерті. Але чому не розказують про вакцини, про народні методи, що мали б вберегти від простуди, а найголовніше, чому нема пропаганди і соціальної реклами, котра б доносила до людей, що потрібно звертатись до кваліфікованої допомоги, до лікарів відразу, як виникне підозра на хворобу? А мало б бути так в нас, щоб люди довіряли лікуванню і лікарям. Щоб не запускали свою хворобу настільки, що потім жодні ліки і методи не здатні побороти летальних діагнозів. Завжди шукають винних в комусь, а не в собі. Думаю, що багато з того всього негативу можна змінити ще в нашому житті і державі.

Для підняття настрою хочу поділитися з вами цікавим відео. Хлопець використовує себе як музичний інструмент застосовуючи діджейські здібності. Хто кине йому виклик з вас?

Нещодавно був приємно здивований. Зовсім випадково натрапив на щоденник, що є тезкою мого оновленого блога, вірніше його назва є моїм слоганом, а його слоган – нік авторки. Відповідно можна сказати так, мій блог – це слова електріка про життя, а щоденник, на який я натрапив – про життя авторки під ніком chrishoneybee. Загадками понаписував. Тому пишу вже прямо і із своїми назвами. Натрапив я в неті на блог “Про життя” chrishoneybee. Хоча правильніша назва “Про життя:)”.

На фото пані Христина, що має нік chrishoneybee. Всі хто перечитають декілька постів зможуть побачити, що Христина є досить таки вдалим блогером з великим потенціалом. Цей блог “Про життя ” є її персональним і живе на світі вже 10 місяців. Пости цікаві і житейські. Ось як про своє блогерське життя пише chrishoneybee:

Це вже не перший блог, який я починаю. Я спробувала себе в тематичних блогах – веду сайтик студентської організації “Лабораторія Ідей”, переважно присвячений креативності, інноваціям та підприємництву; пробувала заводити блог про hand-made речі, art-витвори і дизайн (закинула); відповідаю за корпоративний неформальний блог на роботі та тематичний блог про Software Testing & Quality assurance. І от нарешті дозріла (здається) до свого особистого блогу, “аби поговорити”.

Як бачимо перелік досить великий і завзяття хватає. Ще одним цікавим фактором є те, що ми з Христиною є колишні сусіди, а наші батьки і далі живуть в одному будинку. Проте, ми не є знайомими, можливо через те, що вік наш не однаковий тому не пересікались в спільних компаніях. Світ тісний і щодня він дарує нам нові відкриття і цікаві здобутки. До речі, сестра Христини, Олеся (кажуть, що її нік Трускавка) також веде власний щоденник, що має назву “Нотатки на полях…“. Останні статті в цьому блозі присвячені весіллю. Думаю Вам буде цікаво почитати.

Ось такі інколи трапляються приємні несподіванки.

Спонсори посту:
Потрібно создание сайта раскрутка і оптимизация сайта одесса? Сідайте у власні парусные яхты, заходіть в інтернет, читайте бесплатная доска объявлений і все знайдеться.

Перевага вайфая в домі – це можливість писати будь-де, де зручно вдома . Свого часу завжди прагнув організувати стаціонарне робоче місце. Але. Але воно зручне лише, коли працюєш, редагуєш фото, відео, проводиш розрахунки і створюєш серйозні тексти. Проте, для відпочинкового серфінгу потрібно не офіційне місце, а релаксаційне. От і ці рядки пишу зручно влігшись на ложе, та є недолік, 15” ноут є досить незграбним і важкуватим. Тут якраз стане в пригоді нетбук, а може макбук? Стосовно продукту від епла не знаю (не мав можливості скористатись ним), а стосовно нетбука – впевнений. В простій, гіківсько-середньостатистичній сімейці треба мати один великий і один компактний компоапарат. Оди для грандіозних трудів, а другий для спокійних мережевих мандрів, чи для легких подорожей реальним світом, щоб не було зайвих кг в сумці, чи щоб не тиснуло в пузо велика байда, як ото є в мене зараз . Додатково треба ще і піднос-підставку, щоб і комп тримав і пиво не випадало з нього. І коли комфорт буде забезпечено, тоді все буде вдаватися гарно і приємно. Мораль же цієї казки наступна, там де комфорт – там і удача, здобутки і спокій в душі , всі цілі досягаються і життя стає кращим.

Відпочинок приходить до нас із зміною місця перебування, напрямку роботи. Коли ми перемикаємось на щось нове і незвичне для нас – розум дає команду на відпочинок. Тобто відпочивати можна і працюючи.

Відпочинок може бути у створенні нового, навчанні новому, головне щоб ані краплини із звичної роботи не просочилось до цього процесу, тоді релакс гарантований. Але не треба сильно захоплюватись, бо вже прийдеться і від цього відпочивати .

Коли змінюємо зовнішню картинку перед очами – це також дуже добре для розслаблення. Повністю забуваємо і закидаємо в глухий кут старі проблеми і насолоджуємось перебуванням на нових територіях. І за той час, поки Ви освоїтесь там – Вам вдасться відпочити і набратись сил для того щоб повернутись з великим запасом енергії у буденне життя.

Висновок виходить, що потрібно їхати на заробітки . Жартую. Це буде вже називатись не відпочинок, а каторга, заслання. То ж не дайте собі потрапити в каземати роботи. Йдіть і створюйте щось нове, котре принесе відпочинок для душі і розуму, мандруйте у нові для Вас місця, щоб розслабитись фізично і запастись життєвим потенціалом.

Складна структура людського мозку здатна до розвитку і науки. Здобуті знання дають паливо для механізму генерації текстів. Ця машина, що є в голові, побудована на пошуку цікавої інформації, осмислення, фільтрації, розжовування і викладення для інших, котрі ще в процесі здобуття енергетично-буквенних скарбів.

Як виникають тексти? Просто. Сідаєте. Пишете перше речення, а далі пливе все само собою. Якщо не вистачає сил і для одного слова – значить нема ще достатньої кількості потужності текстової. Її треба збирати і акумулювати.

Є такі, що продукують спонтанні тексти, а є обдумані і виведені цілі теорії. З одного боку, маємо простий механізм, з іншого – складний. Але в процесі ніколи невідомо, що легше. От, припустимо, є зібрана певна інформація, підсумувавши яку, можна видати потужний текст, а є випадкова філософія, котра тече потоком, ніби простіше зробити узагальнення маючи багато інформації і складніше писати глибокі тексти. А вже інша сторона скаже, от спробуйте назбирайте дані, а потім пишіть, ніж пустословте перекидаючи з пустого в порожнє. Одним потрібна конкретика, іншим – глибина. Значить є два механізми генерації: точний і випадковий.

Якому із способів надаєте перевагу Ви? А як запасаєтесь енергією для наступних записів?

Всім відома ситуація, коли бажаєш допомогти людині, а вона за це тебе винною у всіх гріха зробить. Від чого така ситуація виникає? Від нашого бажання на чийомусь прикладі побачити вирішення власних проблем. Людина така добра, що підказує, ніби то, кращі вирішення проблеми іншій людині. При цьому спостерігає за ходом і процесом всього дійства. Якщо підказка виконується але результатів не приносить – відповідь буде, мовляв не розстроюйся, буває і гірше, все минеться . А якщо людина не послухає порад інших і проблема також не вирішиться, відразу отримують гранату – а бачиш, треба було робити як тобі казали, а ти таке сяке чудо погане. І є варіант, що порада була влучна, тоді порадник відразу здобуває крила і хоче щоб йому вклонялись як богові і завжди були винні.

Нам часто дуже дивно, чому на нас зляться інші? Ніби і допомогли або хотіли допомогти але стали ворогом. Допомагати потрібно не нав’язливо, не в найкритичніші моменти. Якщо комусь потрібна допомога – людина сама звернеться, сама попросить поради чи порятунку у складній справі. Коли допомогу насильно заставляти прийняти – це вже терор. А до насильства ставляться негативно.

Перед допомогою чи порадою, потрібно подивитись на власну поміч зі сторони. Оцінити наслідки і проробити варіанти. І лише після щось радити, доводити, наполягати. Перше бачення, «в лоба», може лише поглибити проблему. Зваженість і розсудливість дасть бажану насолоду від корисної допомоги ближньому і не дасть задирати високо голову.