⇓

Тепер щодня можна почути про такі дійства. Що десь там, такий чи така, зробили мега перфоменс. І всі так “вау, як це круто”, “я сі тащу як сморід по кальсонах”, “я ф шокє”, і т.д. Що там класного? Якийсь лобуряка вимажеться гімном, інший зробить нурка з другого поверху на бетон, ще хтось голову запхає в відро гноївки, чи зроблять секс на людях і видумовувати можна безмежно ще. І все заради чого? Щоб ніфіга не робити і ображатись на зауваження про дурість, а ще казати які ви тупі і далекі від “культури”. Яка це культура? Це якась пародія від тунеядців і нероб. Спокійно сприймаю складні видовища і театральні поставноки, проте з усмішкою дивлюся на так званих нових митців. І хай кажуть, Пікассо також недолюблювали і обгаджували, а тепер яка відомість. Я там нічого і тепер не бачу. Ви любите перфоменс?

Підтримую українське: LightStorage – Проста пошукова машина MP3 музики – Lookformp3.net – Я люблю музику!

Український інтернет – це дивна система. Ось як вона виглядає. В українському сегменті є два клани, україномовний і російськомовний. Останній переважає і навіть створює собі домени в зонах Ру, проте вони таки залишаються українськими інетчиками, котрі орієнтуються на РФ. Є ще і маленькі поселення – це складніші комбінації поглядів. Їх не розглядаємо.

Пишемо в юейнеті переважно про: заробіток (вже давненько пишемо і хвалимось мільярдами, котрих немає, товчеться вода в ступі, обертається в коловороті блогерства), просування і розкрутку (сео, смо, чмо, бздо, і т.д.), ай ті і глобально інтернетові новини, всяке-різне (кіно, фото, музика, бандура), життя-буття (переважно жж і подібні блогохостинги). Більшість робить вигляд страшенних знавців своєї справи, корчать із себе просунутих звірів нетового всесвіту.

Реальна ситуація наступна. Заробіток в мережі, в uanetі, в україномовному сегменті – десь так на рівні, коли можна попити пива на вихідні дні. Парадокс, що порівняно з декількома роками назад, зараз інет більше став розвинутий, проте в плані комерції опустився. Допомогли у цьому різні гівноблогери, дорвейщики, сателітчики, політики і мавпи з гранатами. Тепер всі круті і готові вчити кожного, особливо тішать супер блогери, котрі на другий день існування свого блога вже мають сто прайсів на рекламу в себе.

Існуюча ситуація, а також перспектива на майбутнє для українських блогерів – це масове направлення талантів і зусиль на створення унікального контенту, в котрому відсутні такі поняття як нажива і монетизація. Потрібно створити мережу перфектного українського матеріалу, котрий продукується професіоналами нашої блогосфери, котрих немає до речі. Зараз потрібно створювати виключно благодійні проекти, орієнтовані на нове покоління блогерів, українських блогерів.

На ці роздуми мене підштовхнула розмова з керівником Української Онлайн Спільноти про розвитки наших проектів.

Як мило він звучить посеред ночі. Як гарно відчувати повноту тембру голосу виконавця, що волає з дев’ятки із трьома сабвуферами. Це така романтична музика я вам скажу. Нерозумію цього жанру. Навіщо оспівувати тюрму? Її забувати треба. Хоча, скоріше за все, цю музику найбільше слухають ті, хто ніразу за колючкою не був, для самовираження і демонстрації “авторитетності”. А хіт сезона, коли музон звучить з машини з міліційними номерами. Смакота.

Чи багато з вас живе в своє задоволення? Думаю, що таких є обмаль. І на це впливає багато факторів нашого життя. Наприклад, матеріальний стан, фізичний, сімейний, робочий, тощо. Люди часто все життя не живуть, а виживають з думкою, що зможуть забезпечити нащадкам життя без проблем. Але тут є інша сторона. Людина створює не ідеальне життя дітям, а те, що б хотіла мати сама, а це вже приводить до того, що діти також будуть змушені вилазити із шкіри, щоб забезпечити собі нормальне життя.

Є і інша сторона медалі. Відсотків 90 тих, хто каже, що не живе кайфуючи, брешуть. Тут просто питання оцінки того, що вже є в них і правильно розставлених пріоритетів. Вони скаржаться, дайте мені Макбук, дайте Лексус, відпочинок на Мальдівах, а при тому всьому мають вдома по 2-3 лептопи, їздять на іномарці, відпочивають в Криму. Ніби ж все є, вони досягли чогось в житті, вони мають те,про що інші мріють. але ж ні, життя погане, я не кайфую. Ми просто невміємо оцінити те, що маємо і прагнемо скочити вище неба.

Але мріяти завжди треба. Прагнення чогось більшого, заставляє працювати і викладатись. Проте це притаманно лише сильним і тверезим людям. Для слабких духом такі речі можуть стати катастрофою з летальним кінцем. Все відносне.

Головне в житті, правильно оцінити можливості і вміло використати всі шанси, котрі нам дає доля.

Гарний вигляд за вікном надихає на плідну працю. Набагато приємніше писати, чи щось робити за столом, котрий стоїть біля вікна, за котрим можна побачити гарні краєвиди або просто багато простору. Це надихає набагато більше, ніж би ви сиділи в замкнутому просторі без вікон чи мали робоче місце в глухому куточку.

Гарний краєвид забезпечує відпочинок для ока, розуму, а це дозволяє менше втомлюватись і ефективніше робити свою справу. Хоча дехто може сказати, що відсутні різних зовнішніх факторів впливу дозволяє більше зосереджуватись на поставленій задачі. Я заперечую такі вислови. Відсутність зв’язку із світом лише приведе до виснаження і спустошення за короткий термін праці. Щоб віддавати, потрібно звідкись і брати.

Реклама в блозі: Интернет магазин духов Versace. Настоящая туалетная вода Versace с бесплатной доставкой! Подарок ребенку? Классные развивающие игрушки для детей в Киеве. О вас не забудут.

Вже минув тиждень, а все якось немає часу написати (ніколи так не пишіть в своїх блогах, це негламурно і некошерно ). Що сталося за цей час. Та ніби нічого такого аж такого. Майже тиждень назад я потрапив на прогулянку лісом. Десь 30 км відмарширували. Гарно побачити величезну сову, сліди кабана, а ящірок цілі полчища, розпалити вогонь і посидіти в хащах, а ще цікаво назбирати трав на чай і до страв. Заряд енергії отримуєш колосальний. Ліс додає потенціалу і заряджає наші внутрішні батарейки на довший час. До речі, на полях цвітуть суниці, буде їх багато цього року.

Відвідали з дружиною наш Оперний, слухали концерт Павла Табакова. Зал був заповнений десь на 80%. Програма, на мою думку, досить складна була. Багато класики і хітів, попурі групи Queen. Повна відсутність попсових українських пісень. Лише одну власну заспівав. Загалом цікаво. В залі основна маса слухачів – жінки.

Сімейні справи заставили взяти відпустку на два дні. І ті дні в клопотах просто пролетіли, не встиг і оглянутись, як вже скоро треба знову збиратись на роботу. Хоча частина питань так і не закрилась .

Лікарні – це згусток напруги і нема там жодної краплі добрих емоцій. Людина потрапляючи в стіни лікувального закладу повинна лікуватися, а не добиватися. Для цього треба щоб позитивні думки були. А як вони виникнуть якщо навколо все обшарпане і розламане, як після операції може додаватись сил, коли всюди прихована комерція і гнітюча аура? Я вважаю, що за лікування потрібно платити гроші. Проте, чому це все так приховано, чому лікарі виконуючи свій обов’язок, показують, що роблять тобі велику послугу? В Україні потрібно відмінити державну медицину, відмінити податки з нас на так зване безкоштовне лікування, запровадити страхування і вивішувати прейскуранти. Бо немає в нас нічого безкоштовного. Для одиноких і незахищених – робити соціальні медичні установи, гроші держава має, тільки йдуть вони самі знаєте куди.

А на дворі вже літо. Зелено, аромати наповнюють повітря. Правда в місті, в царстві бетону і асфальту цього не відчуєш на всі 100%. Раджу всім їхати за межі квартир до природи. Там вже глід починає цвісти, пахне капітально, особливо ввечері.

Помітив, що серед нашого українського блоголюду знову набирають обертів так звані пости із серії “365 днів мого життя”. Фотографії, життєві моменти, цікаві сюжети – це класно, але навіщо акцентувати, що це от я під мікроскопом? Ось дивіться, мій блог вже досить довгий час в ефірі і завжди тут щось є із життя. Остання його реінкарнація набула навіть назви “про життя”. Проте чомусь його ніхто і ніколи не порівнює їз 365-ком. Правда і записи тут не є щодня, тепер не щодня. Але суть таж. До чого я це веду? А до того, що майже кожен приватний блог підпадає під вищезгадану категорію.

Тепер про поділ блогерів. Є стара школа, а є нова школа. Стара – це проста писанина, графоманство. Нова – seo, манімейкерство і т.д. Свого часу, коли я загруз в блогосфері ми писали для себе і для друзів, тепер же – пишуть для індексації і для ботів. А де душа і щирість? Роздуті пости про правила гри на ринку віртуальних грошей приносять переважно копійки. А звичні записи – лише настрій. Хоча цікаві щоденники дозволяють заробити але для цього потрібно яскраво засвітити себе.

Не приховую, я також намагаюся монетизувати свій блог. Часами успішно, часами ні. Останніми часами абсолютно не успішно. Напевно тому, що тема моя не є комерційною, не є особливою. Ця тема – про життя, часто про моє життя або про те, що має зв’язок із мною.

Хочу зазначити, що нашим інтернет магнатам, інтернет ангелам, інтернет інвесторам треба звертати увагу на активних писак, на відданих блогерів, на їхні перли і творіння. Адже ці люди здатні повністю викладатись в інтернет проектах і компаніях. А набравши в новостворені чи вже існуючі, такі що прагнуть більшого розквіту в віртуальному світі, людей, що віддалено знають про інет, ви не зможете досягнути вершин. Ось. Філософія і мрії закінчились. Повернемось до віртуальної реальності чи то до реальної віртуальності. Все буде добре

Українські блоги: AKHE.INFO – блог про українські блоги.