Залишаються години до завершення року. Для мене цей рік був дуже цікавим і різноманітним. Життя подарувало різні моменти. Різні події. Але з усіх є лише одна єдина. Повторюсь - це одруження. Ця подія принесла багато позитиву і піднесення. На задній план відішли неприємні моменти, можна сказати вони взагалі щезли. Відрубано негативні згадки про минуле. В душі і серці поселилося майбутнє і радість. Життя стало з голови на ноги. Саме так. Все налагодилось і стало в своє русло. Несподівано. Не жданно. Не гадано. Ці моменти подарували нові знайомства, нових друзів, нові враження і відчуття, поїздки, відкриття, гарні переживання. Почалось нове життя, чи то почався новий етап мого життя, кращий етап.
Минулий рік дав повну перебудову власного світосприйняття і ставлення до оточуючого світу. Змінилось його бачення і підхід до вирішення усього.
Отак знайомство з однією людиною здатне змінити світ. Це підтверджує, що таки є вищі сили. Як тоді пояснити, що люди, несподівно для себе і оточуючих, знаходять одне одного? Не маю пояснень інших. Вірю, що однакові люди, половинки одного цілого притягують до себе одне одного. І це притягування кероване вищими матеріями.

Дивлюся на своїх друзів. У більшості цей рік став роком кардинальних особистісних змін. Змін власного існування. У більшості це позитивні зміни. Були і трагічні моменти у них. Але вони завжди перекриваються чимось добрим. Черговий раз підтвердив теорію, що, коли помирає в родині старша людина - відразу народжується її заміна.

Ви не повірите але я вперше цього року потрапив за кордон. Вперше відпочивав не в Україні. Мені сподобалось.

Доречі про вперше. Цей 2008 приніс багато оцих “вперше” і я цьому шалено радий. Нові відчуття наповнюють позитивом перших переживань і досягнень.

Тож хочу побажати у новому році всім легких злетів на вершини поставлених цілей. Побудувати задумані замки з монолітного граніту знань і обігріти їх теплом запалених коханням сердець. Зберегти тепло і затишок в душах. Оберігати вже здобуте і примножувати досягнене. Усмішок. Піднесення. Усього найкращого. Хай новий рік буде в рази приємнішим. Нехай світлі моменти не оминають стороною. Віри у власні сили. Радійте життю - воно прекрасне!!! З НОВИМ 2009 РОКОМ!!!

Цей вид знайомств досить легкий і дієвий, якби його не спохабили “ранені” люди.

Багато людей заходить на тематичні ресурси тип у Loveplanet чи Mamba системи. Але чи багато там щирості? Напевно правду пишуть лише одиниці. Та й не усю правду викладають. І напевно правильно роблять. Потім це все можуть використати проти них. Основна маса відвідувачів таких сайтів ділиться на:

1. Віртуалів.
2. Бізнесовців.
3. Справжніх.

Отже.

Можна резюмувати, що моя відпустка стартувала. П’ятниця. Останній робочий день тижня і найкращий його день. Особливо вечір. Особливо, коли в понеідлок стартують вакації. Перший тиждень рексу пройде не  врелаксі, а у вирішенні різних проблем. Ще ніде не їду і буду доступний в мережі. Сподіваюся на позитивне вирішення всіх проблемок.

Щойно відчув на власній шкурі, що модернізований вордпрес має і негативні сторони. Це віджети. Мудохання додають багато. Управління і перенос - заставляють матюкатися. А ще, коли дві панелі з віджетами, то відображається лише одна і перетягувати віджети з однієї в іншу неможна. Текстові віджети, які відключаються, не зберігають даних. Тому можна втратити багато кодів. Відключити віджет шляхом перетягування неможливо. Треба клацати на різні кнопки. Наразі для мене це найбільший негатив за весь час користування вордпресом.

Долучився до мобілізації свого щоденника. Тепер його можна читати в полегшеній версії через кпк чи мобайли. Але біда в тому, що все створив, а пароль забув. Функції поновлення паролю там немає:(

Люблю, коли дощ за вікном і бути дома. А ще краще засинати під шум дощу. От зараз такий момент. Хоча вже пізня година ночі і це не той кайф, який є в обід чи після нього.

Чому в художніх фільмах щоразу більше і частіше зрада показується як позитивний момент в стосунках людей? Який задум такого погляду на життя і яка мета переслідується? З такими принципами і баченням життя людини ми скотимось в глибоку яму. Чи всі вважають, що сім’я - це щось таке, що є пережитком минулого і котре не варто оберігати? Хоч би яким не був соціум навколо, загострювати увагу, висвітлювати це питання в позитивному баченні не можна.

Другий день відпочинку в Славську дав спокій, ранішню свіжість. Поїздку на гору Захар Беркут в Волосянці. Мандрівка на крісельній канатній дорозі і вершина гори. Прекрасні краєвиди. Гори в снігу. Око неможливо відірвати від цієї краси. Потім була кава з пампухами в улюбленому місці на трасі. В Соняшнику. Зараз приємна втома і гарне відчуття відпочинку. Фоток тьма… але, ну всі вкурсі

p.s. Найголовніше забуваю cказати. Чому все так класно? Тому, що є шалені почуття і найдорожча людина в моєму житті. А коли в душі спокій і радість - все навкруги шикарне :). З рідною людиною будь-де і будь-коли відчувається лише позитив і радість.

Родина. Дорога. Романтичні моменти. Такий цей день. Багато привітань. Але чомусь привітання-віршики трохи бісили… Люди пишіть краще власними словами.

Джерело: Етика та Естетика

Опорні поняття: етичні категорії, добро та зло, обов’язок, справедливість, совість, значення життя, моральний ідеал

загальна характеристика понять моральної свідомості

основні поняття моральної свідомості:

добро та зло

обов’язок

справедливість

совість

щастя

сенс життя

етичний ідеал

Будь-яка наука має свій понятійний апарат. Поняття найбільш загальні з них, початкові називаються категоріями. Вони грають важливу роль в пізнанні, духовному освоєнні навколишнього світу. Вони, з одного боку, є інструментом пізнання, а з іншого – ступінями пізнання, в їх змісті акумулюються, закріплюються досягнуті знання.

Шлях людини - це довга дорога в невідоме. В час цієї мандрівки трапляються роздоріжжя і марева. Трапляються оази але на початку дороги вони або висихають, або належать іншим людям, котрі також в дорозі чи, можливо, вже дійшли до мети подорожі. Людина - створіння, котре йде і шукає, створіння, котре відчуває, радіє, переживає, думає, страждає. Ми здатні багато відчути і пережити, багато осмислити і зрозуміти. Ми міцні і незламні, слабкі і крихкі. Ми різні. Кожен своїми методами долає життєвий шлях. Але найкраще, найкомфортніше нам бути з кимось. Нам потрібні друзі, кохані, рідні. Ми доповнюємо одне одного, даємо і забираємо енергію. Це - життя. Життя непередбачуване. Воно як зебра чи синусоїда. Його вибрики дають унікальні можливості відчувати суть існування, порівнювати і переконуватись, знати і навчати. Нікому невідомо скільки ми живемо. Чи ми досягаючи певного рівня продовжуємо свою подорож в іншому образі, чи досягаючи зупиняємось? Кожен про це довідається самостійно, кожен досягне поставленої мети. Життя - це щастя, котре може зробити боляче щоб ми відчули повною мірою радість від доброго? Хтось задумувався над цим? За чорним йде біле, а за білим?… ще біліше

Виникають раптово і несподівано. Захоплюють і оволодівають. Вони не дають рівномірно дихати. Дають багато енергії і проростають крила чи виростають ікла. Вони керують нашим настроєм від мегапозитиву до супер депресії. Почуття кохання - це найскладніше, що можна придумати. Ці почуття, чи то відчуття, немають чіткого початку і немають кінця, в них немає визначень і формул. Завдяки їм - ми прогресуємо, ростемо, здобуваємо нові вершини. Почуття кохання - це найкращі ліки від всіх недуг. Вони завжди дають нам висновки, що все, що було до них, було пустим, несерйозним, дитячим. Почуття заставляють розцвітати навіть висохлі дерева.

Проте, більшість людей не вміють їх берегти, не вміють цінувати. Багато плюють навіть на власні почуття заради інших цілей. І від щастя до депресії скочуємось зі швидкістю світла. Марними є обдумування та осмислення чому все так сталося. Які причини того. Ці думки лише відмуровують від справжньої істини.

Почуття треба відчувати. Їх не можна вивчити. Їх не можна пояснити. Вони є. І ми це відчуваємо. Добре - сміємося, погане - плачемо. Всі ми знаємо як це бути щасливими і як бути знедоленими. А хтось пробував описати ці почуття? Думаю пробували всі. Але чи хоч одній людині вдалося показати іншим, що вона відчуває і яким є це відчуття? Напевно нікому.

Почуття - це дар, котрий належить лише нам. Почуття вічні. І вони єдині і неповторні у кожної живої істоти.

Автор: Кость ГАРБАРЧУК

Майже 130 років у селі Куткір Буського району на Львівщині росте липова алея — як символ, як свідок кохання. Її називають «Липова алея втраченого кохання». Я не згоден з такою назвою. Кохання не буває втраченим. Варто назвати цю пам’ятку «Алеєю вічного кохання».

Директор місцевої школи Надія Кучма зголосилася бути нашим екскурсоводом і розповіла драматичну історію, яка може стати сюжетом для роману.

У другій половині ХІХ століття село Куткір належало польському графу Генріху Лончинському. На правому березі річки Полтви стояв панський палац, збудований ще в першій половині ХVІІІ століття фундатором монастиря капуцинів Юрієм-Антонієм Лончинським. Перед палацом був природний парк з великим ставком. У 1877 році сюди приїхали на маневри війська цісаря Австро-Угорщини, адже тоді цей край входив до складу імперії.

За переказами старожилів, між Веронікою, молодою дружиною 37-річного графа, та 23-річним офіцером Станіславом Міцевським виник роман. Подробиці невідомі, але ситуація склалася досить серйозна. Розлючений та ображений граф Генріх викликав молодого офіцера на дуель. Станіслав виклик прийняв. Домовилися стрілятися із зав’язаними очима. Поєдинок проходив на узліссі за два кілометри від палацу. Секунданти підіграли графові Лончинському — так зав’язали йому очі, що він добре бачив свого суперника. За жеребом графові випало стріляти першому, тому в цьому поєдинку пролунав лише один постріл — Станіслав Міцевський був убитий наповал.