Здається вже немає в блоговій справі якогось духу захоплення, ідейності. Все звелося до банальностей - мода, сео, гроші. Але ті гроші тепер не ті, що були тоді, коли всі писали заради кайфу. А на перших порах україномовні блоги були взагалі якоюсь закритою патріотичною родиною. І чомусь пишучи в своє задоволення, мали прибуток. Тепер же душевності мало, є комерція. Але та комерція вкрала весь шарм...

Як тільки переводять годинники, так відразу в мене настає відчуття, що прийшла справжня весна, котра вже дуже близька до літа. І день стає довшим, і ночі теплішими, що додає літнього настрою. Спочатку маємо маленький дискомфорт, спати охота, заснути важко, але це не у всіх так, а ті хто це відчуває повинен скоро перелаштуватись. Отже, залишилось лише трошки потерпіти і можна буде ходити без курток...

Якщо ви блогер і пишете вже довший час, а отже здобули і свою аудиторію, повинні відчути на власній шкурі, які ж ці невдячні теми. Що я маю на увазі, це теми політики, мови, землі (території). Ці теми завжди до себе приваблюють людей, ботів, тролів та інших демонів. Люди хочуть показати власну точку зору, боти - пропіарити лінки, тролі - зробити срач в блозі. А якщо тему пишуть і коментують украї...

Як би там не говорили але все в нашому житті є спадковим і вище цього ми не здатні перескочити. Звісно є завжди виключення але вони передбачувані. Ось наприклад наші місця праці. Більшість нас йде шляхами своїх батьків, ми вибираємо галузі в яких працювали наші батьки, ми вчимося у вузах де вчились батьки. Бо так простіше, думаємо ми. Діти завжди живуть на порядок краще за батьків. Але це лише од...

Ніколи не знаєш, що тебе чекає у наступну мить. Не передбачиш свого життя. Неможливо забезпечити собі ідеальне існування. Ми ніколи не зможемо встановити ідеальний, з нашого погляду, устрій навколо нас. Все відносне. Нікому неможливо догодити. Людина завжди буде незадоволена. Ми здатні заробляти, влаштовувати комфорт. Але ще більше ми вміємо мріяти, прагнути досконалості навколо нас. Проте ми не ...