⇓

Спостерігаючи за інтернетом кожен може помітити таку модну фішку як написання постів про різні фарми, біржі статей, лінків, тощо. Всі пишуть, всі кидають реферальні посилання, ніхто за ними не реєструється, нема прибутків. А всі пишуть далі і далі. Циклічність дивує. Ось помітиш новий блог, читаєш його, а за декілька місяців бум і є пост про якусь біржу. І таке захоплення в описі можна прочитати, що аж дух захоплює. Це що, принцип крутого інет-заробітчанина?

Мені також була цікава ця тема. Але тепер це щось таке примітивне і дурне, як то представник гербалайфу чи втулятор всякої фігні, котрі ходять по офісах і тулять барахло. Це все примітив і перші кроки в мережі. Треба захламити свій блог кодами всіх існуючих систем заробітку, завдяки чому ви даєте бонуси лише їм, а не собі. Особливо це актуально для україномовних блогів, оскільки всі заробітки крутять навколо російської мови, то рейтинг не вам додається, а лише їм. Не вони вам приносять заробітки, а ви безкоштовно піарите їх. Тому, що російськомовні копійкові рекламодавці дуже рідко звертають увагу на україномовні блоги, тож ринок замовних статей фактично закритий. Єдине, що актуальне – це постові, а їх дають лише одиниці. Маємо дуже вузьку сферу праці для українських блогерів. Ждемо рекламного прориву на теренах української блогосфери.

Про англомовний сегмент інету мовчу. Нам не дано. Не впустять до себе, ми так не вміємо

Найкращий варіант для україномовного блогера – це стати піарником в крутій торговій марці на українському ринку.

Незнаю навіть і що відповісти на це запитання? З однієї сторони – тут (electric.org.ua) є мій персональний блог, котрий мав різні етапи свого розвитку, від копіпасту до серйозних постів, тематика котрих отримала окремі домени. А тепер якось воно все скотилось до особистого. Хоча особисте, що є таким простим і житейським, тепер пишу в posterous. Задумуюсь, а може прикрутити до того постеруса цей домен? Що тоді робити з кроспостами в різні блогохостинги? Але думаю, що таки неварто робити такого рішення, там якщо і буду окремий домен додавати, то зовсім інший. Тут хай і надалі буде блог про життя але якось серйозніше описано ніж на халявних блогохостингах.

Останнім часом почав заглядати і писати в ЖЖ. Там поряд із кроспостом тепер є і власні пости. Можливо блогун стимулює до написання. Взагалі блогохостинги дають відчуття меншої відповідальності перед читачами, а також розслаблення і загублення в просторі. Там тебе сприймають інакше і ти по іншому до всього ставишся. Автономні блоги – це відповідальність.

Розхристаність – принаймі так можна охарактеризувати моє перебування в блогосфері. А все тому, що я прагну охопити всі відомі, невідомі і щойно відриті сервіси. Люблю щось нове, щось незвичне і цікаве. Спочатку занурююсь повністю, а далі запал спадає і сторінка загниває.

Відкрив я багато блогів і сторіночок в соціальних мережах. Здавалось би, що заважає зосередитись на чомусь одному в кожній ніші, але ні, мені цього замало. І тому дію за декількома принципами. Один з них – це заповнення всіх пунктів в сторінці соціалці, далі залучення всіх друзів, створення кроспосту з цього блога, а потім забуття. Другий – це створення тематичного блога, персонального блога, а інколи і блога, котрий зовсім є нетиповий для мене, частина з цих блогів є зациклені один з одним або кроспостами, частина це наповнення копіпастно-коментне від мене, а ще частина – це повний сумбур. Ось так і живемо.

Я ніколи не дію за правилами інтернет розкруток, сео, смо і просувань. Все інтуїтивне, ліниве, базоване десь почув-щось зробив. Часами спрацьовує, часами ні. На теперішньому етапі, я повернусь до такої схеми, що існує персональний блог, мультитематичний, комерційний, недоблог, соціалка і твіттер. Раніше було, хоча вони ще і будуть надалі існувати у вільному плаванні, багато тематичних (існує думка, що в тематиці сила, особисто я дуже в цьому сумніваюсь; от дайте відповідь, а як ви ставитесь до заучок і фанатиків якоїсь справи?) записничків, суть яких була в рерайті і копіпасті, а також псевдоперсональних блогів побудованих на комерції. Тепер же, думаю об’єднати ряд блогів і повернути їх назад в цей щоденник, в їхні розділи. Я буду і надалі робити записи глупсько-прибабахані в якомусь блогохостингу, в деякі буду писати часто але прагну на них щось заробити ще. Сподіваюся, що зможу розвинути свій posterous і перенаправити на нього ряд щоденників з блогохостингів. Але там вже небуде комерційних постів. Соціалка, котра б могла мати в собі сумiщеним твіттер, блог і записну книжку друзів, для мене є Facebook, проте там я лише кроспощу блог і спілкуюсь з друзями беручи участь в деяких дискусіях, тобто використовую на 20% приблизно. Моментні думки, місця перебування, фото – це Twitter.

А ще є така ніша як фото. Зареєструвався я майже у всіх відомих ресурсах. Зараза для персональних фото використовую picasaweb, а для своїх фотоекспериментів – flickr. Останній дуже гарний але халявщиків нелюбить. Тому вже маю два еккаунти і бачу, що потрібно ще один. Якось я не потоваришував з російськими сервісами, хоча той же яндекс досить цікавий. Українські взагалі нестабільні.

Зовсім забув (можна сказати, що спеціально це роблю, оскільки тема заслуговує окремого посту) про свої глобальні проекти. Про ті, які претендують на якісь звання і мають далекоглядні плани. Також не згадую про ті події, що згуртовують інтернетчиків в реальному житті. Вони, фактично, займають основну частину вільного часу.

Ну що скажете? Заплутав я вже вас і заставив деякі речення перечитувати щоб зрозуміти їх суть? Вибачайте, інколи прагну відійти від власних стандартів інтернет-публікацій.

Я завжди дивувався, а навіщо інтернетактивним людям тримати паперові записники. І дивувався до тих пір, доки не спіймав сам себе, що маю вже три записника, клейкі листки для нотаток, стоси роздруківок. Не знаю як вам, а мені так простіше і якось більш наглядніше все. В один нотатник записую різну дуже важливу і конфіденційну інформацію, в інший – те, що треба виконати, а поряд зазначаю виконане, в третій – весь робочий процес, а роздруківки для самонавчання. Клейкі листки з нотатками, це як вузлики в хустинках чи хрестики на руках. Ось так все просто. Але поряд із цим, я користуюсь і гуглівськими документами і календарем, хоча не так вже і активно, а на роботі лотусом з його можливостями, де є календарі і різні прибамбаси. Навіть уявити важко, що б творилося в моїй голові, якби забрати все. Хоча, правду кажучи, в голові тримається ще десь 90% інформації необхідної і корисної для праці, а може і всі 99,9%. Нагадав, що є ще мобільний, де занотовую екстренні випадки

Цей місяць це суцільні свята. ось вже на носі “зелені свята”, Трійця. Таки християнству не вдалось повністю витіснити язичництво. Ви “замаїли” хату, подвір’я? Чи у вас таке не прийнято? З дитинства гарно запам’яталось це свято. Масові забави і гуляння – фестини. Гарно було, можливо воно і є так далі але сприймаю я це вже інакше…

А на наступний тиждень чекає на мене два ювілейчики. Буду вітати тестя і дружину. Будуть забави.

Сьогодні знайшов в неті чергову цяцьку, фотофіксація кожного дня життя. Подивлюся чи вийде тримати цей сервіс в актуальному для себе стані. Хапаюся зав се цікаве, ніби інвестиція на майбутнє. А що за інвестиція і яке майбутнє – не знаю . Доки цікаво буду бавитись, а пропаде інтерес – знайдеться щось нове. Ось.

p.s. А теги і категорії ще модні? Бо дістали вони вже мене

Останні дні, дні веб-перевертнів не оминули і мене. Що за дні? А хіба на вас вони не впливають? Напевно лише на мене вони діють. Так от. Ці дні – це дні, коли я з писаки перетворився на колупаку двигунців вордпресу і всяких його прибамбасів. Ще блоггер.ком мене не оминув, окрема подяка Ю. Новоставському (лінк на сайт в блогролі) за допомогу з поштовими і доменними проблемами. І ця вся каша займає цілу купу часу. Щось там бабраєшся, а результат навіть непомітно. Уявляєте? Висновок такий, що для блогів потрібна команда. А в команді мінімум троє людей – писака, колупака і рекламака. ЦЕ такий вид вебстворінь. А ви хто?

p.s. Шукаю однодумця, патріота, програмера для Pythonа, для чергової спроби реінкарнації одного укр.проджекта.

p.p.s. Запрошую стати одним із авторів на kulemet.com i mylviv.in.ua.

Помітив, що серед нашого українського блоголюду знову набирають обертів так звані пости із серії “365 днів мого життя”. Фотографії, життєві моменти, цікаві сюжети – це класно, але навіщо акцентувати, що це от я під мікроскопом? Ось дивіться, мій блог вже досить довгий час в ефірі і завжди тут щось є із життя. Остання його реінкарнація набула навіть назви “про життя”. Проте чомусь його ніхто і ніколи не порівнює їз 365-ком. Правда і записи тут не є щодня, тепер не щодня. Але суть таж. До чого я це веду? А до того, що майже кожен приватний блог підпадає під вищезгадану категорію.

Тепер про поділ блогерів. Є стара школа, а є нова школа. Стара – це проста писанина, графоманство. Нова – seo, манімейкерство і т.д. Свого часу, коли я загруз в блогосфері ми писали для себе і для друзів, тепер же – пишуть для індексації і для ботів. А де душа і щирість? Роздуті пости про правила гри на ринку віртуальних грошей приносять переважно копійки. А звичні записи – лише настрій. Хоча цікаві щоденники дозволяють заробити але для цього потрібно яскраво засвітити себе.

Не приховую, я також намагаюся монетизувати свій блог. Часами успішно, часами ні. Останніми часами абсолютно не успішно. Напевно тому, що тема моя не є комерційною, не є особливою. Ця тема – про життя, часто про моє життя або про те, що має зв’язок із мною.

Хочу зазначити, що нашим інтернет магнатам, інтернет ангелам, інтернет інвесторам треба звертати увагу на активних писак, на відданих блогерів, на їхні перли і творіння. Адже ці люди здатні повністю викладатись в інтернет проектах і компаніях. А набравши в новостворені чи вже існуючі, такі що прагнуть більшого розквіту в віртуальному світі, людей, що віддалено знають про інет, ви не зможете досягнути вершин. Ось. Філософія і мрії закінчились. Повернемось до віртуальної реальності чи то до реальної віртуальності. Все буде добре

Українські блоги: AKHE.INFO – блог про українські блоги.