Найважчі робочі дні є перед відпусткою. Коли ти знаєш, що зовсім поряд час твого відпочинку, працювати стає досить важко. З одного боку навантаження зростає, з другого боку підпирають думки про відпустку. І разом це потужний прес. Але побороти це все діло можна. Головне сказати собі, що відкладати роботу вже дальше немає куди. А думкам сказати, що ще трошки і потім відірвешся:).

У відпустці відпочивати не буду. Хоча зміна діяльності - це і є відпочинок. Буду вирішувати велику купу назбираних справ і задач. Принаймі спробую це все подолати. А там свята настануть. Буде весело.

Пам’ятаєте чеські мультфільми про крота?:) Ось один, якраз до теми:)

Реклама в блозі: Гарні детские игрушки - вдалий подарунок вашим нащадкам. Де можна кабель купить на ремонт квартири?

Напав зараз який настрій неправильно-пофігістичний. Якось все не те що треба, а що треба невідомо. Вдома плануємо обновки, на роботі… про роботу не буду, в інтернеті будуть обновки. Планую з нового року почати щось новеньке. Задумуюсь над тим щоб консолідувати всі блоги і бложки в один блог, тобто бложижче. І розвивати його правильно і вміло. Кажуть, що ділитись задуманим неможна, а що ділюся? Роздумовую.

Зараз завершується підготовка до зустрічі твіттерян у - LvivTwEvent-3. Цікаво, що те, що мало б бути важчим, вдавалося легше, а те, де немало б бути проблем, ставало нездоланною горою. Але вийшло все чи ні можна буде сказати лише після 12 грудня.

Люди, це жахливі істоти, котрі роблять безліч дурних вчинків. Більшість людей запрограмовані на зло. Проте багатьох з цієї більшості можна перекодувати, головне щоб було бажання.

Не можу стриматись, щоб не опублікувати ось це відео. Істина. Йо-ма-йо :). Причому сказана парканадцять років назад. Тут навіть аргументів нема.

З тими всіма переведеннями годинників стало набагато гірше. Не люблю повертатись з роботи, коли вже темно. В темну пору відразу до сну є бажання йти, а не до активних дій. Нема бажання чимось займатись, думки лише про відпочинок без напрягів. І все через оту годину. Не я один такий, спостерігаю за оточуючими мене людьми і бачу, що на них не в кращу сторону ця штука впливає, вони як біомашини. Одні механічно все виконують і надалі, інші наповнюються злими настроями, ще інші мають збиті життєві ритми. Може нарешті пора відмінити цю традицію, що покликана на псевдоекономію енергоресурсів?

А тепер роботи. Хто казав, що такі речі - це фантастика? Ось відео, котре підгледів в mobinews.pp.ua:

Залишається лише здогадуватися, які технології впроваджено в закритих військових лабораторіях.

Ці вихідні минають з шаленим прискоренням і не відчуваєш їх так як би хотілось. Але в цьому і сенс життя - не встигнути розкуштувати його повністю. Якби ми відчули його смак, чи цікаво б було жити повністю.

В суботу ходили на святкування дня народження дружини колєги, подія відбувалась в клубі “Культ” де в цей вечір виступав колектив, що складався з учасників «Orchestra Vito» та «Lomagos Band». Правда склад більший ніж написано в рекламці і це на краще. Жива музика завжди заводила людей. Хто не вірить - можу показати мобільне відео, котре таке велике, що викласти його в мережу займе досить багато часу, тому зможу показати лише персонально, скажімо, на другій зустрічі твіттерян у Львові. Але оскільки ми сиділи в окремому залі, то насолодитись повним виступом колективу не вдалось, проте, хлопці, не всім складом, завітали і дали міні концерт, це також зафільмовано :). Сподобалось. Люблю живі виступи, та ще й не попсові, та ще й в гарній атмосфері.

Неділя - це довгий сон, котрий чомусь не є таким солодким як в понеділок :). А далі були шопінг тури дружини і прогулянки містом, котрі завершились вечерею в ресторанчику “Кілікія” та кавуванням в кав’ярні-бістро “Світ Кави” (до речі, цього року кав’ярня перемогла на ІІІ міському святі кави і є моєю улюбленою). Початок шмоткових закупів дружини відбувся в ТЦ “Магнус”, де на 5 поверсі знаходиться бістро “Тарко”. Половина мандрувала магазинчиками з подругою, а я сидів коло вікна, пив пиво і спостерігав за Львовом:

А сьогодні вже був понеділок, важке прокидання, робочий день і сподівання на швидке наближення чергових днів відпочинку і відкриття чогось нового для себе.

Спонсор запису:
Широкоформатные обои на рабочий стол, красивые картинки для рабочего стола.

Сьогодні хочу зізнатися у великій персональній інтернетовій таємниці. Так от. Все, що я роблю в інтернеті - воно є інтуїтивно-підсвідоме. Все базується не на глибоких знаннях і вивченнях тонкощів рекламного бізнесу, журналістики, веб-програмування чи аналізу, тощо, а на методі проб і помилок, простих відчуттях і персональному баченні. Думаю, що так діє більшість людей з т.зв. блогосфери. Але як би там не було, мені це подобається. Щодня відкривається щось нове і сприймається із захопленням.

Якби люди могли гуртуватись у створенні єдиного, якісного продукту - людство б рухалось шаленими темпами. Проте нами всіма керують відчуття наживи і обману інших, бажання все освоїти самостійно і оволодіти всім і відразу. Так не буває. Лише одиницям таке вдається і то, вони платять велику ціну за це.

Запрошую всіх до гурту. Разом ми зможемо багато. Поодинці - втратимо багато часу.

Акція. Україномовні блоги:
Смачного! - Абсолютно неполітичний блог про алкоголь та смачну їжу.

Спостерігаю за Інтернетом вже досить давно. Приблизно з кінця 1999 року я в інтернеті щодня, за виключенням вихідних і відпусток. Так от. Раніше Інтернет був якийсь більш наївніший, можна навіть сказати романтичніший. Люди в ньому просто спілкувались, знайомства переносили в реальний світ. І все. Далі настала ера захоплення комерцією. Але вона полягала в читанні мейлів чи перегляді реклами. Потім почали виростати сайти знайомств, наповнені проститутками і сексом але всетаки більшість була за простими людьми. Один період в мережі почав домінувати сексуальний напрямок в розвитку сайтів але повного захоплення ними віртуального людства не вдався. Сайти були просто сайтами - домашніми сторінками, потужніші ресурси створювали портали. На персональних сторінках було модно мати гостьові книги, в котрих зароджувалось спамерство. Поряд із домашніми сторінками, улюбленим місцем тусовок були чати. Там зависали всі. Перші реальні зустрічі – це були чатівки.

Йшли роки. Політ думок ускладнювався. Почав розростатись Веб 2.0. Зароджувались соціальні мережі. З’явились такі новомодні слова як сео, смо, розкрутка, просування, вебкомерція, постові, біржі лінків, контекстна реклама, стартапи, блоги, дорвеї, тощо. Інтернет втратив свою благородність, романтику, якщо можна так сказати. Почалась гонка за псевдозаробітками. Мережа роздулась і розрослась, в основному завдяки суто технічним блогам, котрі не мають суті лише ключові слова. І ці бездушні сайти задусили, вже колишню, душу інтернету. Тобто тепер дійсно маємо пластмасу, котра захопила нашу свідомість. То що? Залишається чекати на народження термінатора? Чи повернемо собі колишню інтернетові наївність?

Спонсори посту:
Інтернаціональна russian community new york знає і про запорожье, також не забуває про обувь опт киев для власних потреб.

Спонсор посту: Екологічні проблеми України. Карта, котру можете доповнити і Ви.

Звідки в людей талант критикувати те до чого не мають жодних стосунків і не мають навіть приблизних знань в цій галузі? Здається в коді днк закладено здатність до отримання задоволення від критики і негативного ставлення до речей, котрі роблять інші люди. З таким кожен з нас зустрічається постійно, можливо щодня. Ті хто прискіпуються до чужої праці, як правило, самі нічого не вміють робити але якимись шляхами потрапляють до керівних ланок чи високих статусів, тобто завжди будуть вище в ієрархії. Це вищі сили так розкладають розміщення на сходинках життя? З другої сторони, хто перейде через процеси критикування власних здобутків, за деякий час отримують імунітет і стійкість до проблем, що дозволяє не зупинятись на осягненому і не боятись можливих проблем. А є частина людства, котра в такій боротьбі ламається, заражується вірусом обгаджування ближнього і переходить на сторону ворога, таким чином примножуються оті противні людиська. Частина просто здається і йде за течією, вони перетворюються на рослин.

Якщо б кожну людську працю не обсирали, а лише вказували на помилки, разом з тим підтримували в починаннях і спробах досягнення задумок, то стільки б цікавого ми отримали нагора :). Але якби все стало як медом помазаним, світ перетворився б планету сраколизів і підлабузників, що теж є великою проблемою. Для повноцінного існування має існувати баланс. Той баланс підтримує на плаву всіх. Стосовно нашої держави – балансу нема, є постійна боротьба за виживання. Проте, хто бороться то перемагає, потрібно лише йти від початку до повної перемоги в цій сутичці інтересів і рефлексів людини.

Всі ми носії і продуканти нових ідей і задумів. Але ідея є ідею, якщо про неї знають люди. У іншому випадку – це таємниця. Людина щодня здатна придумати геніальні речі. Проте, у більшості випадків, вони гинуть навіть не народившись. Першою причиною є незорганізованість і спуск на призволяще нашого розуму і таланту. Кожна людина талановита. Не кожна розкривається. Друга – це замкненість і страх, що хтось скоріше втілить ідею і заробить при цьому великі статки. Так і гинуть сотні, тисячі, мільйони корисних ідей. Щодня, кожної миті.

Невже більшість людей – це байдужі і корисливо-заздрісні істоти? В нашому суспільстві – так. Впізнаєте себе? А ще є синдром трутнізму, від слова трутень. Трутні, за вікіпедією -це чоловіча особини в бджолиній сім’ї, котрі потрібні тільки для спарювання, котрі живуть за рахунок інших бджіл. Ніби все дуже гарно, а є одна цікава річ, трутні після спарювання гинуть, а ті, кому не вдалось знайти самку, на зиму будуть вигнані із гнізда, хоча інколи їм везе, але таке трапляється рідко, і вони живуть весело але чи довго? Після такого ліричного відступу повернусь до основної теми. Сподіваюся, що зовсім скоро ми почнемо шанувати себе, навчимось довіряти людям, спробуємо жити і розвиватись та здобувати перемог у речах, котрі нам подобаються. Почнемо працювати над собою, для себе і суспільства.

Щоб ідея жила, нею потрібно ділитись із світом. Не потрібно видавати нагора всі тонкощі власного задуму, а от суть має право на показ. Ідея, котра замкнена у власному світі людини – не ідея. Задум вкрасти неможливо, можна скопіювати лише його напрям, котрий важко буде пройти до кінця не маючи жодних мап і навігаторів. Ми - генератори ідей, а також їхні володарі і втілювачі.