⇓

Воно якось так раптово може прийти. Не сподіваєшся і на тобі. І це натхнення то така зараза, що любить завітати в той момент, коли ти не можеш скористатись з нього. Люди вже пробують носити з собою диктофони, відеокамери, записники і все це не допомагає. Тож скільки всього втрачається так і не дійшовши до втілення. Думки прилітають і миттєво щезають. Треба всім вчитись уміння лапати гарні моменти за хвоста.

Чи багато з вас живе в своє задоволення? Думаю, що таких є обмаль. І на це впливає багато факторів нашого життя. Наприклад, матеріальний стан, фізичний, сімейний, робочий, тощо. Люди часто все життя не живуть, а виживають з думкою, що зможуть забезпечити нащадкам життя без проблем. Але тут є інша сторона. Людина створює не ідеальне життя дітям, а те, що б хотіла мати сама, а це вже приводить до того, що діти також будуть змушені вилазити із шкіри, щоб забезпечити собі нормальне життя.

Є і інша сторона медалі. Відсотків 90 тих, хто каже, що не живе кайфуючи, брешуть. Тут просто питання оцінки того, що вже є в них і правильно розставлених пріоритетів. Вони скаржаться, дайте мені Макбук, дайте Лексус, відпочинок на Мальдівах, а при тому всьому мають вдома по 2-3 лептопи, їздять на іномарці, відпочивають в Криму. Ніби ж все є, вони досягли чогось в житті, вони мають те,про що інші мріють. але ж ні, життя погане, я не кайфую. Ми просто невміємо оцінити те, що маємо і прагнемо скочити вище неба.

Але мріяти завжди треба. Прагнення чогось більшого, заставляє працювати і викладатись. Проте це притаманно лише сильним і тверезим людям. Для слабких духом такі речі можуть стати катастрофою з летальним кінцем. Все відносне.

Головне в житті, правильно оцінити можливості і вміло використати всі шанси, котрі нам дає доля.

Помітив, що серед нашого українського блоголюду знову набирають обертів так звані пости із серії “365 днів мого життя”. Фотографії, життєві моменти, цікаві сюжети – це класно, але навіщо акцентувати, що це от я під мікроскопом? Ось дивіться, мій блог вже досить довгий час в ефірі і завжди тут щось є із життя. Остання його реінкарнація набула навіть назви “про життя”. Проте чомусь його ніхто і ніколи не порівнює їз 365-ком. Правда і записи тут не є щодня, тепер не щодня. Але суть таж. До чого я це веду? А до того, що майже кожен приватний блог підпадає під вищезгадану категорію.

Тепер про поділ блогерів. Є стара школа, а є нова школа. Стара – це проста писанина, графоманство. Нова – seo, манімейкерство і т.д. Свого часу, коли я загруз в блогосфері ми писали для себе і для друзів, тепер же – пишуть для індексації і для ботів. А де душа і щирість? Роздуті пости про правила гри на ринку віртуальних грошей приносять переважно копійки. А звичні записи – лише настрій. Хоча цікаві щоденники дозволяють заробити але для цього потрібно яскраво засвітити себе.

Не приховую, я також намагаюся монетизувати свій блог. Часами успішно, часами ні. Останніми часами абсолютно не успішно. Напевно тому, що тема моя не є комерційною, не є особливою. Ця тема – про життя, часто про моє життя або про те, що має зв’язок із мною.

Хочу зазначити, що нашим інтернет магнатам, інтернет ангелам, інтернет інвесторам треба звертати увагу на активних писак, на відданих блогерів, на їхні перли і творіння. Адже ці люди здатні повністю викладатись в інтернет проектах і компаніях. А набравши в новостворені чи вже існуючі, такі що прагнуть більшого розквіту в віртуальному світі, людей, що віддалено знають про інет, ви не зможете досягнути вершин. Ось. Філософія і мрії закінчились. Повернемось до віртуальної реальності чи то до реальної віртуальності. Все буде добре

Українські блоги: AKHE.INFO – блог про українські блоги.

Найважчі робочі дні є перед відпусткою. Коли ти знаєш, що зовсім поряд час твого відпочинку, працювати стає досить важко. З одного боку навантаження зростає, з другого боку підпирають думки про відпустку. І разом це потужний прес. Але побороти це все діло можна. Головне сказати собі, що відкладати роботу вже дальше немає куди. А думкам сказати, що ще трошки і потім відірвешся:).

У відпустці відпочивати не буду. Хоча зміна діяльності – це і є відпочинок. Буду вирішувати велику купу назбираних справ і задач. Принаймі спробую це все подолати. А там свята настануть. Буде весело.

Пам’ятаєте чеські мультфільми про крота?:) Ось один, якраз до теми:)

Реклама в блозі: Гарні детские игрушки – вдалий подарунок вашим нащадкам. Де можна кабель купить на ремонт квартири?

Напав зараз який настрій неправильно-пофігістичний. Якось все не те що треба, а що треба невідомо. Вдома плануємо обновки, на роботі… про роботу не буду, в інтернеті будуть обновки. Планую з нового року почати щось новеньке. Задумуюсь над тим щоб консолідувати всі блоги і бложки в один блог, тобто бложижче. І розвивати його правильно і вміло. Кажуть, що ділитись задуманим неможна, а що ділюся? Роздумовую.

Зараз завершується підготовка до зустрічі твіттерян у – LvivTwEvent-3. Цікаво, що те, що мало б бути важчим, вдавалося легше, а те, де немало б бути проблем, ставало нездоланною горою. Але вийшло все чи ні можна буде сказати лише після 12 грудня.

Люди, це жахливі істоти, котрі роблять безліч дурних вчинків. Більшість людей запрограмовані на зло. Проте багатьох з цієї більшості можна перекодувати, головне щоб було бажання.

Не можу стриматись, щоб не опублікувати ось це відео. Істина. Йо-ма-йо . Причому сказана парканадцять років назад. Тут навіть аргументів нема.

З тими всіма переведеннями годинників стало набагато гірше. Не люблю повертатись з роботи, коли вже темно. В темну пору відразу до сну є бажання йти, а не до активних дій. Нема бажання чимось займатись, думки лише про відпочинок без напрягів. І все через оту годину. Не я один такий, спостерігаю за оточуючими мене людьми і бачу, що на них не в кращу сторону ця штука впливає, вони як біомашини. Одні механічно все виконують і надалі, інші наповнюються злими настроями, ще інші мають збиті життєві ритми. Може нарешті пора відмінити цю традицію, що покликана на псевдоекономію енергоресурсів?

А тепер роботи. Хто казав, що такі речі – це фантастика? Ось відео, котре підгледів в mobinews.pp.ua:

Залишається лише здогадуватися, які технології впроваджено в закритих військових лабораторіях.