Минув тиждень. Але відпочинку не приніс. Тобто виспатись не вдалось. Субота - поїздка до батьків дружини. Заготівля дрів на зиму. Довелось трошки помахати сокирою, потренувати біцепси. Сьогодні - поїздка до моїх бабці і діда. Скажу, що в селі такий спокій, колись переберусь жити в село. Місто напрягає. Нема спокою в місті, а там повний затишок і релакс. Хто ще не відчува цього, раджу спробувати. Це класно, коли тобі не тисне на голову місто.

Але тема цього тижня зовсім інша. Це штучний голодомор 1933 року.

Дивує, як ці всі факти категорично не сприймають кацапи і москалі, як їх не сприймають, навіть, нащадки тих, хто загинув тоді, тобто кого знищили. Як можна зараз підтримувати ті ідеології. Тоді був геноцид, а теперішні холуї це виправдовують, відновлюють пам’ятники леніну, лижуть сраки путіномєдвєдівим (а вони виправдовують знищення народів і продовжують таку політику зараз), продають рідний край за 30 срібних. Цирк на дроті. Патріотів мало. Більшість це продукти *блі Шарікова. Ось гарна ілюстрація:

Реклама в блозі: Спражній відпочинок - це туры на кубу. А заробити на це допоможе морской крюинг. Тоді доставка цветов киев стане дрібницею :).

Як вважаєте, чи закінчилась паніка про грип, запалення, пандемію і люди нарешті оволоділи собою? Чесно кажучи істерія надоїла. І не мені одному. Може тому дещо спало напруження. Хоча попереду ще понеділок. Подивимось якою буде чергова хвиля байок і історій. Сподіваюся, що понеділок принесе лише правдиву і достовірну інформацію, а не таку, яка була в п’ятницю і суботу.

Як Ви провели свої вихідні? Переживали, відпочивали, десь бували? Знаю, що цікавіше читати про чиїсь подвиги ніж розказувати про свої. Але мені також цікаво взнати про те, що трапилось цікавого з вами.
В мене в суботу були, вже традиційні, ремонтні роботи, прибирання. На даний момент наближаються до кінця довготривалі заміни вікон і створення оригінальних відкосів (це те що навколо вікна).

Залишається ще доробити зовнішні відкоси, марафет з ними зробити, затерти гіпс навколо вікон в хаті, підмалювати в колір стін і купити спеціальні ролети на вікна, ці залишки штор і карнищ, що видно на фото треба зняти:). Вже зроблено всі вікна в кухні, спальні, в коридорі також деревом обшиті відкоси. І пам’ятаєте п’єц? Він зафугований, затерто шви між кахлями. Отак і живемо. Постійно вирішуємо якісь завдання.

Ці вихідні минають з шаленим прискоренням і не відчуваєш їх так як би хотілось. Але в цьому і сенс життя - не встигнути розкуштувати його повністю. Якби ми відчули його смак, чи цікаво б було жити повністю.

В суботу ходили на святкування дня народження дружини колєги, подія відбувалась в клубі “Культ” де в цей вечір виступав колектив, що складався з учасників «Orchestra Vito» та «Lomagos Band». Правда склад більший ніж написано в рекламці і це на краще. Жива музика завжди заводила людей. Хто не вірить - можу показати мобільне відео, котре таке велике, що викласти його в мережу займе досить багато часу, тому зможу показати лише персонально, скажімо, на другій зустрічі твіттерян у Львові. Але оскільки ми сиділи в окремому залі, то насолодитись повним виступом колективу не вдалось, проте, хлопці, не всім складом, завітали і дали міні концерт, це також зафільмовано :). Сподобалось. Люблю живі виступи, та ще й не попсові, та ще й в гарній атмосфері.

Неділя - це довгий сон, котрий чомусь не є таким солодким як в понеділок :). А далі були шопінг тури дружини і прогулянки містом, котрі завершились вечерею в ресторанчику “Кілікія” та кавуванням в кав’ярні-бістро “Світ Кави” (до речі, цього року кав’ярня перемогла на ІІІ міському святі кави і є моєю улюбленою). Початок шмоткових закупів дружини відбувся в ТЦ “Магнус”, де на 5 поверсі знаходиться бістро “Тарко”. Половина мандрувала магазинчиками з подругою, а я сидів коло вікна, пив пиво і спостерігав за Львовом:

А сьогодні вже був понеділок, важке прокидання, робочий день і сподівання на швидке наближення чергових днів відпочинку і відкриття чогось нового для себе.

Спонсор запису:
Широкоформатные обои на рабочий стол, красивые картинки для рабочего стола.

Спонсор посту: Екологічні проблеми України. Карта, котру можете доповнити і Ви.

Звідки в людей талант критикувати те до чого не мають жодних стосунків і не мають навіть приблизних знань в цій галузі? Здається в коді днк закладено здатність до отримання задоволення від критики і негативного ставлення до речей, котрі роблять інші люди. З таким кожен з нас зустрічається постійно, можливо щодня. Ті хто прискіпуються до чужої праці, як правило, самі нічого не вміють робити але якимись шляхами потрапляють до керівних ланок чи високих статусів, тобто завжди будуть вище в ієрархії. Це вищі сили так розкладають розміщення на сходинках життя? З другої сторони, хто перейде через процеси критикування власних здобутків, за деякий час отримують імунітет і стійкість до проблем, що дозволяє не зупинятись на осягненому і не боятись можливих проблем. А є частина людства, котра в такій боротьбі ламається, заражується вірусом обгаджування ближнього і переходить на сторону ворога, таким чином примножуються оті противні людиська. Частина просто здається і йде за течією, вони перетворюються на рослин.

Якщо б кожну людську працю не обсирали, а лише вказували на помилки, разом з тим підтримували в починаннях і спробах досягнення задумок, то стільки б цікавого ми отримали нагора :). Але якби все стало як медом помазаним, світ перетворився б планету сраколизів і підлабузників, що теж є великою проблемою. Для повноцінного існування має існувати баланс. Той баланс підтримує на плаву всіх. Стосовно нашої держави – балансу нема, є постійна боротьба за виживання. Проте, хто бороться то перемагає, потрібно лише йти від початку до повної перемоги в цій сутичці інтересів і рефлексів людини.

Ви вірите в казку, що романтика скороминуча і рідкісна річ? У всіх вона є і зі всіма вона поруч. Тільки помічаємо її рідко. Відчуваємо ще рідше. Цінимо лише коли втрачаємо. Неправда, що романтичне життя щезає з одруженням. Романтика є, просто поруч з нею є і буденні сімейні клопоти. І щасливі ті, хто не урівнюють ці поняття і вміють їх розрізняти та цінувати.

Кожна людина романтична істота. Але що таке романтика. Для когось обійми на вершині недосяжної гори на фоні заходу сонця, для когось морозиво в човні посеред озера, для когось вечеря при свічках. Цих романтичних моментів є безліч і вони ніколи не скінчаться, тим більше їх перелічити нереально.

Не вірте тим, хто заперечує всі версії існування романтики. Хоч як би вони не заперечували і критикували це поняття, проте вони також вірять в її існування, просто ще не настав їх час, ще не відчули свого романтичного моменту. Романтика є, вона жива і приходить до кожного.

Навчити романтики, романтичним вчинкам, романтичним відчуттям неможливо. ЇЇ треба відчувати, хотіти, чекати, вірити, знати, що вона буде у Вас. Все просто. Якщо Ви ще не знаєте, що це таке – вірте, що зовсім скоро Вас переможуть романтичні почуття. Якщо у вас вони вже минули – не кладіть романтику на полички в склепі забуття, а продовжуйте наповнювати нею своє життя та стосунки і побачите, як вони наберуть нових обертів і палатимуть щоразу сильніше і кохання буде нескінченним. А ті хто вважає себе романтиком – не задирайте носа, а вчіть оточуючих цьому мистецтву, діліться з ними власними знаннями, підкажіть зневіреним як насправді треба жити.

Ви знаєте, що таке романтика?

Спонсори посту:
Нові газовые колонки завжди доступні для Вас. А красивые вечерние платья від виробника завжди сховають ваші copy watches. І про це розкажуть все одесса сайты.

Найкращим стимулом для творчості і ідейним натхненником є матеріальна винагорода. А найкращим засобом для збільшення кількості символів в написаному є душевне переживання, мова йде про кохання, страждання, радощі, трагедії. Отже виходить, що великий і гарний пост виникає з кохання за гроші. І логічна арифметика тут наступна: творці – це повії?:)

Суперечливе, скандальне твердження. Зараз будуть розповіді, про те, які є ідейні писаки, котрі все роблять виключно для власного задоволення графоманських потреб. Але. Всі пишуть для того, щоб їх прочитали, прокоментували. І брехати будуть ті, хто скаже, що «я пишу лише для себе», тут, в неті. Ага, вже. Аж два рази. Якщо для себе, тоді прошу дуже – молескін і вперед, хто не знає, молескін – це такий модний блокнотик-записник. Отакі то справи в блогерсько-щоденникової спільноти. Пишуть заради чогось. Заради заробітку, заради популярності, заради пошуку поради, заради реклами, щоб вилити душу, тощо.

Завжди є для чого писати але не завжди є для кого. І щоб з’явились читачі потрібні зусилля і багато чинників. Самотужки побороти і підкорити їх можливо. Але чи вартує витрачати весь свій потенціал на навчання речей до котрих не лежить душа? Вважаю, що не потрібно. Не буває мультиспеціалістів, щоб могли і землю орати, і пологи прийняти, і число Пі знати до енного знаку. Ми можемо лише орієнтуватись у всьому, приблизно знати деякі речі. Проте успіх до нас здатен прийти лише у тому, до чого лежить душа, у тому, що подобається і заради чого здатні викладатись повністю. Мораль вже відчули? Вона така, що команда – це успіх, згуртована команда – великий успіх.

А тепер Ви здатні дати відповідь на запитання, а для чого Ви створили блог?

Спонсори посту:
Вас ще цікавить таке питання як машина без очереди? Оскільки посилена раскрутка сайтов зовсім вибила з голови, що на носі Вас чекає организация банкетов для близьких людей і Ви не встигаєте мотатись громадським транспортом? Купуйте breitling replica watches і контролюйте власний час завжди.

Питання просте. Мені цікавий критерій відбору сайтів в дмоз. Я не розумію за якими пунктами йде оцінювання і приписування - смітник і не смітник.

Бачу лише упередженість і елементарне відслідковування де є біржолінки чи адсенс і особиста якась не приязнь і все. Жодного якісного відбору там нема. Також нема поваги до користувачів.

Пихатість і упередженість - це дмоз. Є ще багато епітетів але немає бажання їх писати.

Довгоочікувана вона настала. Якось легше жити стало. Веселіше. Натхнення додалось. Вам ні? Ви зауважуєте за собою підняття духу і оптимізм? Бачите величезні плани і знаєте як їх досягнути? Ні? Значить Вам або вітамінки поїсти, або закохатися треба :). Останній метод набагато дієвіший за будь-які існуючі. А якщо те кохання взаємне - гори перевертаються лише від Вашого погляду. Ті хто не мають половинки - зовсім скоро знайдуть, а ті хто вже в парі - підкиньте дров у полум’я  любові :). І без скептичних відмазок і саркастичних посмішок. Слухайте не тільки власне его, а і поради інших.

Прокиньтесь від сну. Йдіть до природи. Вона додасть вам енергії для здійснення мрій. Подумайте як класно зараз посидіти в лісі біля ватри і посмажити шашлик, сосиски, зварити юшку на березі ріки чи озера, випити вина. Дихайте нарешті на повні груди, на всю Вашу здавлену асфальтом грудну клітку.

Беріть до рук ваші фотокамери і майструйте фотопрезентації, робіть їх доступними для інтернету,  розповідайте про світлину з усім завзяттям, що є в середині, в глибині душі. Скажете фігня і це легко? Ану спробуйте. Ага:) Спочатку все не те і все не так. Але зато як потім прорве. Кайф гарантовано відчуєте. Доречі, а коли Ви востаннє знимкували своїх дітей, дружину, кохану, рідних? А про що говорять їх очі на портретах? Вдивіться.

Весна накручує вашу пружинку життя. Не давайте їй іржавіти. Ви заслуговуєте на те, щоб жити щасливо. І починати потрібно вже і негайно. Мені б було цікаво в коментах побачити Ваші роботи, на котрі надихнула весна. Поділіться позитивом зі всіма. Чекатиму :).

І що це діється навколо? Ви помітили? Я про те, що страшна біда і криза є у нас. Але чомусь вона є лише в різних новинах. А в житті – все йде як і раніше. Лише знецінили власну валюту. От ще б знати кому це вигідно перш за все. Думаю, що коріння не в Україні. Нас так майстерно посадили на кризову дієту, що все решта стало непомітним. Стандартний «прийомчик», запудрити очі, щоб приховати щось важливіше. І наївний народ тепер бідкається і «плакається», хоча насправді треба дивитися в іншу сторону і гепати по шиях тих, хто за спинами знущається з люду.

Пора б вже ожити нарешті. І весна прийшла до нас. А не скавуліти по власних норах і чекати, що виросте грошове дерево і засипле нас урожаєм «бабла». Дулю велику таке буде. Навіть у мріях це не реальне. Аж поки не «вигребемось» з-під заваленого проходу на чисте повітря і не розправимо спини. Потрібно лише бажання і більше оптимізму.

Ми завжди славились «згуртованістю» людей. Тому так і живеться «прекрасно» нам. Пора вже змінювати менталітет і починати жити.

Ми радимось з іншими лише для того, щоб зробити все на власний розсуд. Переважно поради шукають лише для підтвердження власних поглядів. Якщо людина отримує думку, що є іншою від її власної, вона починає так все викручувати щоб показати власне рішення правильним. І даремно всі кажуть, що прислуховуються. Хоча, можливо, прислуховуватись можна, а слухати думки інших, щоб втілити у власному житті – це досить важка справа, навіть якщо ці думки є дуже правильними і вірними.

Як зробити так, щоб прийняти правильне рішення? Потрібно спочатку знайти власне вирішення проблеми, далі взнати рецепт від інших, а далі зробити паузу. І лише після приймати остаточне рішення. Найважче – це не гарячкувати і не поспішати. Витримка і пауза завжди будуть потрібними і ніколи не слід про них забувати.

Отже. Осмислюйте. Прислухайтесь. Вирішуйте. Дійте.