⇓

Вже минув тиждень, а все якось немає часу написати (ніколи так не пишіть в своїх блогах, це негламурно і некошерно ). Що сталося за цей час. Та ніби нічого такого аж такого. Майже тиждень назад я потрапив на прогулянку лісом. Десь 30 км відмарширували. Гарно побачити величезну сову, сліди кабана, а ящірок цілі полчища, розпалити вогонь і посидіти в хащах, а ще цікаво назбирати трав на чай і до страв. Заряд енергії отримуєш колосальний. Ліс додає потенціалу і заряджає наші внутрішні батарейки на довший час. До речі, на полях цвітуть суниці, буде їх багато цього року.

Відвідали з дружиною наш Оперний, слухали концерт Павла Табакова. Зал був заповнений десь на 80%. Програма, на мою думку, досить складна була. Багато класики і хітів, попурі групи Queen. Повна відсутність попсових українських пісень. Лише одну власну заспівав. Загалом цікаво. В залі основна маса слухачів – жінки.

Сімейні справи заставили взяти відпустку на два дні. І ті дні в клопотах просто пролетіли, не встиг і оглянутись, як вже скоро треба знову збиратись на роботу. Хоча частина питань так і не закрилась .

Лікарні – це згусток напруги і нема там жодної краплі добрих емоцій. Людина потрапляючи в стіни лікувального закладу повинна лікуватися, а не добиватися. Для цього треба щоб позитивні думки були. А як вони виникнуть якщо навколо все обшарпане і розламане, як після операції може додаватись сил, коли всюди прихована комерція і гнітюча аура? Я вважаю, що за лікування потрібно платити гроші. Проте, чому це все так приховано, чому лікарі виконуючи свій обов’язок, показують, що роблять тобі велику послугу? В Україні потрібно відмінити державну медицину, відмінити податки з нас на так зване безкоштовне лікування, запровадити страхування і вивішувати прейскуранти. Бо немає в нас нічого безкоштовного. Для одиноких і незахищених – робити соціальні медичні установи, гроші держава має, тільки йдуть вони самі знаєте куди.

А на дворі вже літо. Зелено, аромати наповнюють повітря. Правда в місті, в царстві бетону і асфальту цього не відчуєш на всі 100%. Раджу всім їхати за межі квартир до природи. Там вже глід починає цвісти, пахне капітально, особливо ввечері.

Помітив, що серед нашого українського блоголюду знову набирають обертів так звані пости із серії “365 днів мого життя”. Фотографії, життєві моменти, цікаві сюжети – це класно, але навіщо акцентувати, що це от я під мікроскопом? Ось дивіться, мій блог вже досить довгий час в ефірі і завжди тут щось є із життя. Остання його реінкарнація набула навіть назви “про життя”. Проте чомусь його ніхто і ніколи не порівнює їз 365-ком. Правда і записи тут не є щодня, тепер не щодня. Але суть таж. До чого я це веду? А до того, що майже кожен приватний блог підпадає під вищезгадану категорію.

Тепер про поділ блогерів. Є стара школа, а є нова школа. Стара – це проста писанина, графоманство. Нова – seo, манімейкерство і т.д. Свого часу, коли я загруз в блогосфері ми писали для себе і для друзів, тепер же – пишуть для індексації і для ботів. А де душа і щирість? Роздуті пости про правила гри на ринку віртуальних грошей приносять переважно копійки. А звичні записи – лише настрій. Хоча цікаві щоденники дозволяють заробити але для цього потрібно яскраво засвітити себе.

Не приховую, я також намагаюся монетизувати свій блог. Часами успішно, часами ні. Останніми часами абсолютно не успішно. Напевно тому, що тема моя не є комерційною, не є особливою. Ця тема – про життя, часто про моє життя або про те, що має зв’язок із мною.

Хочу зазначити, що нашим інтернет магнатам, інтернет ангелам, інтернет інвесторам треба звертати увагу на активних писак, на відданих блогерів, на їхні перли і творіння. Адже ці люди здатні повністю викладатись в інтернет проектах і компаніях. А набравши в новостворені чи вже існуючі, такі що прагнуть більшого розквіту в віртуальному світі, людей, що віддалено знають про інет, ви не зможете досягнути вершин. Ось. Філософія і мрії закінчились. Повернемось до віртуальної реальності чи то до реальної віртуальності. Все буде добре

Українські блоги: AKHE.INFO – блог про українські блоги.

Минув тиждень. Але відпочинку не приніс. Тобто виспатись не вдалось. Субота – поїздка до батьків дружини. Заготівля дрів на зиму. Довелось трошки помахати сокирою, потренувати біцепси. Сьогодні – поїздка до моїх бабці і діда. Скажу, що в селі такий спокій, колись переберусь жити в село. Місто напрягає. Нема спокою в місті, а там повний затишок і релакс. Хто ще не відчува цього, раджу спробувати. Це класно, коли тобі не тисне на голову місто.

Але тема цього тижня зовсім інша. Це штучний голодомор 1933 року.

Дивує, як ці всі факти категорично не сприймають кацапи і москалі, як їх не сприймають, навіть, нащадки тих, хто загинув тоді, тобто кого знищили. Як можна зараз підтримувати ті ідеології. Тоді був геноцид, а теперішні холуї це виправдовують, відновлюють пам’ятники леніну, лижуть сраки путіномєдвєдівим (а вони виправдовують знищення народів і продовжують таку політику зараз), продають рідний край за 30 срібних. Цирк на дроті. Патріотів мало. Більшість це продукти *блі Шарікова. Ось гарна ілюстрація:

Реклама в блозі: Спражній відпочинок – це туры на кубу. А заробити на це допоможе морской крюинг. Тоді доставка цветов киев стане дрібницею .

Як вважаєте, чи закінчилась паніка про грип, запалення, пандемію і люди нарешті оволоділи собою? Чесно кажучи істерія надоїла. І не мені одному. Може тому дещо спало напруження. Хоча попереду ще понеділок. Подивимось якою буде чергова хвиля байок і історій. Сподіваюся, що понеділок принесе лише правдиву і достовірну інформацію, а не таку, яка була в п’ятницю і суботу.

Як Ви провели свої вихідні? Переживали, відпочивали, десь бували? Знаю, що цікавіше читати про чиїсь подвиги ніж розказувати про свої. Але мені також цікаво взнати про те, що трапилось цікавого з вами.
В мене в суботу були, вже традиційні, ремонтні роботи, прибирання. На даний момент наближаються до кінця довготривалі заміни вікон і створення оригінальних відкосів (це те що навколо вікна).

Залишається ще доробити зовнішні відкоси, марафет з ними зробити, затерти гіпс навколо вікон в хаті, підмалювати в колір стін і купити спеціальні ролети на вікна, ці залишки штор і карнищ, що видно на фото треба зняти:). Вже зроблено всі вікна в кухні, спальні, в коридорі також деревом обшиті відкоси. І пам’ятаєте п’єц? Він зафугований, затерто шви між кахлями. Отак і живемо. Постійно вирішуємо якісь завдання.

Ці вихідні минають з шаленим прискоренням і не відчуваєш їх так як би хотілось. Але в цьому і сенс життя – не встигнути розкуштувати його повністю. Якби ми відчули його смак, чи цікаво б було жити повністю.

В суботу ходили на святкування дня народження дружини колєги, подія відбувалась в клубі “Культ” де в цей вечір виступав колектив, що складався з учасників «Orchestra Vito» та «Lomagos Band». Правда склад більший ніж написано в рекламці і це на краще. Жива музика завжди заводила людей. Хто не вірить – можу показати мобільне відео, котре таке велике, що викласти його в мережу займе досить багато часу, тому зможу показати лише персонально, скажімо, на другій зустрічі твіттерян у Львові. Але оскільки ми сиділи в окремому залі, то насолодитись повним виступом колективу не вдалось, проте, хлопці, не всім складом, завітали і дали міні концерт, це також зафільмовано . Сподобалось. Люблю живі виступи, та ще й не попсові, та ще й в гарній атмосфері.

Неділя – це довгий сон, котрий чомусь не є таким солодким як в понеділок . А далі були шопінг тури дружини і прогулянки містом, котрі завершились вечерею в ресторанчику “Кілікія” та кавуванням в кав’ярні-бістро “Світ Кави” (до речі, цього року кав’ярня перемогла на ІІІ міському святі кави і є моєю улюбленою). Початок шмоткових закупів дружини відбувся в ТЦ “Магнус”, де на 5 поверсі знаходиться бістро “Тарко”. Половина мандрувала магазинчиками з подругою, а я сидів коло вікна, пив пиво і спостерігав за Львовом:

А сьогодні вже був понеділок, важке прокидання, робочий день і сподівання на швидке наближення чергових днів відпочинку і відкриття чогось нового для себе.

Спонсор запису:
Широкоформатные обои на рабочий стол, красивые картинки для рабочего стола.

Спонсор посту: Екологічні проблеми України. Карта, котру можете доповнити і Ви.

Звідки в людей талант критикувати те до чого не мають жодних стосунків і не мають навіть приблизних знань в цій галузі? Здається в коді днк закладено здатність до отримання задоволення від критики і негативного ставлення до речей, котрі роблять інші люди. З таким кожен з нас зустрічається постійно, можливо щодня. Ті хто прискіпуються до чужої праці, як правило, самі нічого не вміють робити але якимись шляхами потрапляють до керівних ланок чи високих статусів, тобто завжди будуть вище в ієрархії. Це вищі сили так розкладають розміщення на сходинках життя? З другої сторони, хто перейде через процеси критикування власних здобутків, за деякий час отримують імунітет і стійкість до проблем, що дозволяє не зупинятись на осягненому і не боятись можливих проблем. А є частина людства, котра в такій боротьбі ламається, заражується вірусом обгаджування ближнього і переходить на сторону ворога, таким чином примножуються оті противні людиська. Частина просто здається і йде за течією, вони перетворюються на рослин.

Якщо б кожну людську працю не обсирали, а лише вказували на помилки, разом з тим підтримували в починаннях і спробах досягнення задумок, то стільки б цікавого ми отримали нагора . Але якби все стало як медом помазаним, світ перетворився б планету сраколизів і підлабузників, що теж є великою проблемою. Для повноцінного існування має існувати баланс. Той баланс підтримує на плаву всіх. Стосовно нашої держави – балансу нема, є постійна боротьба за виживання. Проте, хто бороться то перемагає, потрібно лише йти від початку до повної перемоги в цій сутичці інтересів і рефлексів людини.

Ви вірите в казку, що романтика скороминуча і рідкісна річ? У всіх вона є і зі всіма вона поруч. Тільки помічаємо її рідко. Відчуваємо ще рідше. Цінимо лише коли втрачаємо. Неправда, що романтичне життя щезає з одруженням. Романтика є, просто поруч з нею є і буденні сімейні клопоти. І щасливі ті, хто не урівнюють ці поняття і вміють їх розрізняти та цінувати.

Кожна людина романтична істота. Але що таке романтика. Для когось обійми на вершині недосяжної гори на фоні заходу сонця, для когось морозиво в човні посеред озера, для когось вечеря при свічках. Цих романтичних моментів є безліч і вони ніколи не скінчаться, тим більше їх перелічити нереально.

Не вірте тим, хто заперечує всі версії існування романтики. Хоч як би вони не заперечували і критикували це поняття, проте вони також вірять в її існування, просто ще не настав їх час, ще не відчули свого романтичного моменту. Романтика є, вона жива і приходить до кожного.

Навчити романтики, романтичним вчинкам, романтичним відчуттям неможливо. ЇЇ треба відчувати, хотіти, чекати, вірити, знати, що вона буде у Вас. Все просто. Якщо Ви ще не знаєте, що це таке – вірте, що зовсім скоро Вас переможуть романтичні почуття. Якщо у вас вони вже минули – не кладіть романтику на полички в склепі забуття, а продовжуйте наповнювати нею своє життя та стосунки і побачите, як вони наберуть нових обертів і палатимуть щоразу сильніше і кохання буде нескінченним. А ті хто вважає себе романтиком – не задирайте носа, а вчіть оточуючих цьому мистецтву, діліться з ними власними знаннями, підкажіть зневіреним як насправді треба жити.

Ви знаєте, що таке романтика?

Спонсори посту:
Нові газовые колонки завжди доступні для Вас. А красивые вечерние платья від виробника завжди сховають ваші copy watches. І про це розкажуть все одесса сайты.