⇓

Інтернет – це дуже корисна річ комунікації. От тільки не всі це визнають і використовують. Наведу простий приклад з власного життя. Маю друга, що живе в Лондоні. Вже років 7 чи 8 кажу йому активно використовувати інтернет. Але всі старання були марними. Спілкувались ми рідко і лише по телефону, а ще декілька разів фото обмінювались. А сьогодні сталося диво. Мій колєга почав активно користуватись скайпом. Уявляєте? Завдяки цьому диву я вперше за 8 років поспілкувався в прямому відеоефірі з другом. Крім цього він придбав собі скайпфон – мобілка, яка лише на скайп розрахована. Тепер товариш завжди на зв’язку і не треба переплачувати страшенні суми.

Це був лише маленький приклад, яким ефективним і корисним може бути Інтернет. Але використовувати цей здобуток людства треба вміло і правильно. Навряд чи дуже потрібним він буде, якщо його використовувати лише для перегляду порно чи для гаяння часу в зависаннях на онлайн забавках. От а читання вікіпедії, історії, навчання, корисні знайомства, удалена робота – це потрібне. А глобальна мережа допомагає і розвиває. В ній є велика кількість позитивного.

Єдиною проблемою, котру ще не вирішили – немає ще фільтрів, програм, інструментів, котрі б могли повністю побороти проблеми з нецільовим використанням мережі. Існують лише певні засоби, проте вони разом із поганим, блокують і корисне. Тому часто доводиться жертвувати чимось добрим, щоб не зловживали поганим. Але прогрес йде і до нас прийдуть нові засоби. Хоча може статися так, що погане відімре само собою, через відсутність попиту. Вважаю, що одним із засобів боротьби із негативом в неті є не повна його заборона і блокування, а навпаки – дозвіл. Проте поряд потрібно проводити компанії, котрі будуть показувати, що певні речі є негативні і не потрібні в нашому віртуальному житті. Свого роду це має бути соціальна реклама проти глобально мережевого зла. Людина ж істота розумна, тому все зрозуміє і навчиться.

А на скільки Ви використовуєте потужності і можливості інтернету?

Всім відома ситуація, коли бажаєш допомогти людині, а вона за це тебе винною у всіх гріха зробить. Від чого така ситуація виникає? Від нашого бажання на чийомусь прикладі побачити вирішення власних проблем. Людина така добра, що підказує, ніби то, кращі вирішення проблеми іншій людині. При цьому спостерігає за ходом і процесом всього дійства. Якщо підказка виконується але результатів не приносить – відповідь буде, мовляв не розстроюйся, буває і гірше, все минеться . А якщо людина не послухає порад інших і проблема також не вирішиться, відразу отримують гранату – а бачиш, треба було робити як тобі казали, а ти таке сяке чудо погане. І є варіант, що порада була влучна, тоді порадник відразу здобуває крила і хоче щоб йому вклонялись як богові і завжди були винні.

Нам часто дуже дивно, чому на нас зляться інші? Ніби і допомогли або хотіли допомогти але стали ворогом. Допомагати потрібно не нав’язливо, не в найкритичніші моменти. Якщо комусь потрібна допомога – людина сама звернеться, сама попросить поради чи порятунку у складній справі. Коли допомогу насильно заставляти прийняти – це вже терор. А до насильства ставляться негативно.

Перед допомогою чи порадою, потрібно подивитись на власну поміч зі сторони. Оцінити наслідки і проробити варіанти. І лише після щось радити, доводити, наполягати. Перше бачення, «в лоба», може лише поглибити проблему. Зваженість і розсудливість дасть бажану насолоду від корисної допомоги ближньому і не дасть задирати високо голову.

Щодня маємо завжди щось нове в моді інтернет щоденників. То ми пишемо абрукадабру, то суто тематику, то надиктовуємо аудіо щоденник, то вже йде відеоряд. Пишемо дуже довгі статті або навпаки – хворіємо твіттеризмом. Виходить, що і тут маємо модні тенденції і напрямки.

Багато слідує моді, а є ортодокси. Ті хто пише в тому ж руслі,  яке почалося на початках перебування в щоденниках інтернетових. З одного боку – гарно, повинні існувати вчителі і першопроходці, котрі не піддалися модним тенденціям, а з другого – так заторможується прогресі розвиток.

Особисто, притримуюсь старих традицій – писати тексти (це певно -графоманство). Правда дуже відхилився в бік тематик і твітів. А наївний щоденниковий стиль особистих нотаток поволі щезає. І це не тільки в мене. Проте є велике бажання його відновити.

Чому перестаємо писати про своє? Починамо колупатися в обраних темах і описувати дурні подробиці створюючи “масло масляне”? Пояснення просте – срашно, боязно писати про себе. Інет став доступнішим і люди вже не можуть вільно говорити про власні потреби і переживання, котрі зустрічаються в буденому житті – це ж можуть прочитати ті, кому не слід. Ще,  маємо те, що часто наші одкровення використовують в поганих цілях із злими намірами.  Все б повернулось, якби люди стали добрішими і не такими корисливими і агресивними.

Як думаєте, коли повернеться мода на особисті житейські історії? Що нас чекає в наступному сезоні блогомоди? Можливо зовсім скоро будуть проводитись internet fashion week in your city?:)

Сьогодні знову їхав в трамваї на роботу. Дещо запізнився і сів в вагон вже пізніше звичного графіка. І хочу сказати, що людський потік кожні 5-10 хв, а з такою інтенсивністю ходять трамваї, кардинально різниться, як кількістю так якістю. Правда це я порівнюю людей лише за три проміжки часу, які мені довелося побачити. Їзджу не так часто громадським транспортом. Так, повернусь до теми. Завжди я потрапляв в напівпорожній вагон, з бадьорими людьми, навіть усміхнені траплялись. Сьогодні довелось поштовхатись, майже поштовхатись, в трамваї з людьми заклопотаними, злими, накрученими. І це все вже зранку. З самого початку дня.

Прийшов до висновку, що потрапив в період, коли починають виходити на вулицю озлоблені люди, котрі стабільно не встигають, котрі живуть з образою на весь світ, котрі прагнуть тішитись від того, що комусь гірше. Песимісти, зневірені. Ті хто не досипає регулярно і завжди відчувають втому. А вартує на пів години встати раніше, щоб все встигнути, повністю проснутись, зарядитись енергією і випромінювати добро і приязнь до оточуючих. Все просто і елементарно. Чітке планування відпочинку і розподіл роботи приносить лише гарні результати в житті. Не варто зловживати власною психікою. І не слід забувати, що в місцях масових і залюднених, чи то негатив, чи то позитив завжди примножується. Тому завжди слід настроювати себе на добре. І оце “добре”, або додасться до інших подібних, або знецінить чиєсь “погане”, що також вже є вдалим моментом.

Ми не живемо вічно, щоб мати час на експерименти і ходіння по лезу. Шануймо себе і інших. Додамо позитиву в оточуючий світ.

Ворожі настрої – це найпопулярніший вид стосунків людей в нашій державі. Все просувається і створюється завдяки ворогуванню певних груп людей чи просто людей. Не розумію в чому сенс. Люди працюють над створенням проблем але зовсім не займаються їх вирішенням. Якби змінити хід думок з песимізму на оптимізм настали б добрі часи.

Наша держава має величезні потенціали. Проте їх не освоюють, а успішно знищують. Заздрість. Скупість. Ці речі породжують зло і антипатію. Вони плодять всі проблеми. Більшість людей чинить негативні речі вже механічно, звикнувши так роботи за багато років свого існування в режимі ворогування і підозр.

Чому тільки і чути як є погано і які всі козли? А хіба важко взятись за роботу і не заважати працювати іншим? Навіщо завжди ставити палки в колеса іншому лише тому, що тобі ця робота не вдалась або ти не будеш мати з цього зиск? Лише тоді, коли такі ментальні думки і побудова існування виродиться, тоді почнемо процвітати. Ми маємо для цього все. Але ще не навчились співіснувати і допомагати одне одному.

Бажаю швидкого одужання душ, розумів, думок. Хай кожен заживе щасливо і допомагає у цьому іншим!

Цього хлопця звати Остап Синьковський. Дитина потребує термінової операції з пересадки печінки. На все потрібно 106 000 євро, наразі є лише 10% суми.

Всю необхідну і повну інформацію ви можете дізнатись на сайті допомоги хворим дітям або зателефонувавши мамі Остапа, Світлані:

Тел.моб.:+38 067 2723107 :: Тел.дом.:+38 032 2219973

Такий девіз в нового доброчинного проекту www.po-le.org. Сайт ще зовсім юний і лише вийшов на простори інтернету. На головній сторінці є можливість пошуку через гугл, яндекс, рамблер, а також можливість перевірити свою поштову скриньку на мейл. ру, яндекс, гуглі. За задумом, використання даного ресурсу вами як пошуковика чи сторінки входу в пошту, принесе дохід, котрий піде на доброчинність і подальший розвиток проекту.

Першим етапом розвитку проекту є примноження кількості відвідувачів, а далі показ комерційної реклами.

Кожна людина може надати інформацію про потрібну допомогу. Найбільше уваги звертається на допомогу дітям. Підтримка і допомога надається у вигляді фінансових коштів, якщо потрібно якісь речі – організатори сайту купують їх самостійно, потрібно кошти на лікування – організатори оплачують лікування.

В окремому розіділ ресурсу можна буде прочитати всю інформацію по проведеній роботі, а також подивитись фотозвіти.

Бажаю успіху даному проекту і багато можливостей для допомоги всім хто її потребує.