ELECTRIC VIRTUAL WORLD

Зрозуміти – це наполовину вирішити проблему

Листопад 26th, 2007 | by ELECTRIC |

Автор: Стефанія МУЗИКА

Нині ми відкрито говоримо про те, що проживання разом з літніми членами родини – це не завжди сімейна ідилія, коли молоде покоління заробляє гроші, а бабусі й дідусі бавлять онуків. Буває, що діти й батьки не хочуть йти на компроміс під час вирішення сімейних проблем. Тоді в родині виникає напруження, образи, з’ясування стосунків і, як наслідок, – головний біль, проблеми з серцем, поганий сон, причому як у стареньких батьків, так і в дорослих дітей.

Конфлікт поколінь часто починається тоді, коли молодь вважає, що старші люди живуть минулим. Проте це не так! Вони, як і молодь, живуть майбутнім, але будують його, виходячи з минулого досвіду, спираючись на цінності, сформовані за час їхньої молодості. І дітям та внукам на правах старших, навчених життям, дають поради, які не завжди бувають правильними. З іншого боку, допомога батьків дуже потрібна протягом всього життя, особливо коли дорослі діти стикаються з непростими життєвими проблемами. Як писав Орхан Памук (Нобелевський лауреат 2006 року в галузі літератури) у романі «Сніг», «підґрунтя того, що ми називаємо родиною, – це втіха, попри всі труднощі й біди, як би там не було, гуртом стояти на своєму». Разом з тим, чим старші діти, тим менш нав’язливою мусить бути ця допомога. Ідеальний варіант підтримки батьками дорослих дітей – готовність допомогти, але не втручатися. Але, життя показує, переважна більшість стосунків «похилі батьки – дорослі діти» вельми далекі від ідеалу… Чому ж так відбувається? Які психологічні корені цих проблем? Здавалося б: і діти, і батьки бажають одне одному лише добра… Розібратися в цих непростих проблемах нам допоміг психіатр і психотерапевт Київської клінічної психоневрологічної лікарні №1 імені Павлова Володимир Погорілий. На його думку, конфлікт поколінь – річ природна для будь-якого суспільства, оскільки представники обох поколінь живуть за своєю системою цінностей. З метою попередження конфліктів у цьому випадку дорослим дітям і їхнім батькам Володимир Погорілий розкривати розуміння своїх цінностей, пояснювати, чому в тій чи іншій ситуації вони роблять так, а не інакше. Часто такий діалог призводить до порозуміння. Окрім цього, звертає увагу експерт, причиною частих сварок може стати недовіра батьків до дітей, коли батьки вважають, що без їхньої допомоги дорослі діти не дадуть собі раду в житті. Батьки не довіряють дітям, тому що їхні мама з татом не довіряли їм. Як відомо, сценарії виховання переносяться з покоління в покоління. Психолог у цій ситуації радить батькам стати для своїх дорослих дітей порадниками, а не керівниками, відпустити їх у вільне плавання, – тоді для дітей є простір для особистого розвитку. Дітям теж не слід закриватися від батьків, боятися говорити про свої почуття, тобто в свою чергу показувати приклад довіри. Часто від батьків можна почути: «Ми живемо тільки заради дітей». Та чи потрібна така жертва дітям, коли вони стають дорослими? Якщо батьки сенс свого життя вбачають лише у вихованні дітей, ця ситуація теж може призвести до конфліктів. За словами психотерапевта, життєва криза виникає, коли літні люди виходять на пенсію. «Раніше вони працювали 8 годин на добу, спілкувалася з колегами, а з виходом на пенсію цих вісім годин вільного часу треба якось заповнити, зайняти себе. І батьки «обирають» дітей, пояснюючи це тим, що все життя працювали, приділяли мало часу дітям, а тепер саме час «сплатити борг», – говорить лікар. А якщо діти відмовляються від такої жертви, буває, що батьки різними способами намагаються «купити» увагу дітей. Приміром, мама обіцяє залишити у спадок дорослому сімейному синові свою квартиру, за умови, що він житиме в тому ж місті, де й вона. Роль батьків – це не тільки народження й виховання дитини, батькам слід розвиватися в духовному, інтелектуальному й творчому плані: читати книжки, малювати, вишивати, розводити квіти, займатись городництвом тощо, причому це не потребує великих фінансових затрат. Приміром, 65-річний батько моєї подруги з молодих літ захоплювався радіоелектронікою. Це захоплення він проніс через все життя, приносив користь родині (вдома усі радіоприлади були справні), друзям і сусідам. Інший знайомий літній чоловік знаходив радість у малярстві – живопис був його фахом. Буває, що конфлікти між поколіннями породжує ситуація, коли самотні батьки наполягають жити разом зі своїми дітьми, боячись залишитися одинокими на схилі літ. Діти, переживаючи, що образять рідних, не відмовляють їм і погоджуються. «Батьки все життя трудилися заради нас, як же покинути їх на старості?» – з почуттям провини думають діти. «Дорослі діти несвідомо копіюють поведінку своїх батьків. Якщо мама й тато не мали власного особистого життя, то де ж його взяти дітям? В Україні історично та традиційно склалося, що жити трьом поколінням в одній хаті вважалося за норму. Раніше як було? Дочка йшла в невістки, син – в зяті, і радше винятком, ніж правилом, була ситуація, коли молодята мешкали окремо. Вважалося, що юним дітям потрібна підтримка, настанови батьків, їхня мудрість і життєвий досвід”, – зазначає Володимир Погорілий. У теперішній час ситуація змінилася: діти прагнуть мати свій куток. Якщо ж мешкають з батьками, то через тимчасові фінансові проблеми чи небажання їх вирішувати. На думку Володимира Погорілого, це виникає через емоційну залежність від батьків, і призводить до того, що діти в дорослому віці не можуть самостійно приймати рішення, нести відповідальність. Вступ до вузу, пошук роботи, коханої людини, одруження, виховання дітей, ведення сімейного бюджету тощо – усі ці життєві ситуації породжують у деяких людей страх, паніку, розгублення. Батьки, жаліючи рідну кровинку, звалюють її проблеми на свої плечі, і коло замикається. Щоб цього не сталося, експерт радить виховувати змалечку в дітях самостійність і відповідальність, а коли діти виросли – якомога менше втручатися в їхнє доросле життя, відсторонитися від керівництва дітьми, навіть якщо вони помиляються. Якщо батьки бачать, що діти потребують поради – можна підтримати їх, але не нав’язувати своїх рішень. Коли батьки затято радять синові жити за їхнім сценарієм, синові слід сказати: «Дякую, дорогі мої, але я вже в такому віці, коли сам знаю, як мені діяти. Дайте можливість мені помилятися, бо якщо я не навчуся виправляти помилки, я не виросту як особистість». На переконання Володимира Погорілого, пережити негативний досвід, є життєвою необхідністю для людини. Також батьки мають знати, що діти змалечку наслідують їхню поведінку, ставлення до оточуючих і переносять це ставлення в своє доросле життя. Мова йде про те, що щастя дітей, їхній професійних успіх, фінансова незалежність, здоров’я, зрештою, багато в чому залежить від того, як до цього всього ставляться батьки. Якщо позитивно – велика ймовірність, що діти дадуть собі раду й досягнуть успіху, якщо ні – вони підсвідомо боятимуться невдач і не розвинуть свої здібності у повну силу. Ще однією причиною виникнення конфліктів між старими й молодими є намагання літніх людей будь-яким чином адаптуватися до нових життєвих умов і не потрапити в соціальну ізоляцію. Багато з них розгубилися в нинішніх умовах, які чи не щодня змінюються. В 70-80-ті роки старше покоління було пристосоване до життя, знаходило у ньому своє місце і почувалося соціально значущою верствою суспільства. Сьогодні ж бабусі й дідусі опинилися буквально викинутими за борт життя. Але якось жити все-таки потрібно. Ось літні люди й шукають нішу у сім’ї. Причому подекуди не просто шукають, а настирливо торують шлях до неї. Пам’ятаєте фразу «літнім людям скрізь у нас шана»? А чи може хто-небудь відразу визначити, що мається на увазі під словом «шана»? В тому-то й справа, що кожна літня людина чекає обіцяної шани в тому вигляді, в якому вона сама розуміє її. І нерідко стається, що вимагання шани у власній сім’ї перетворюється на егоїстичне бажання керувати всіма членами сім’ї, навіть якщо літня людина не дуже добре розбирається в нових життєвих ситуаціях. Інакше – категоричне: «Ви мене не поважаєте!» Як же повести себе у цій ситуації дітям? Щоб не розпалювати вогнище конфлікту, діти мають проявити мудрість, особливо це стосується жінки, оскільки вона більшою мірою створює теплу і сонячну погоду в родині. Слід проявляти взаємну толерантність, особливо, коли дорослі діти мешкають під одним дахом зі своїми похилими батьками. Якщо батькам і дорослим дітям не вдається знайти компромісу, але діти вимушені жити разом з батьками через те, що не мають свого житла, психолог радить домовитися з батьками, скільки часу діти житимуть разом з ними. «Жертва з боку батьків не має бути довічною», – стверджує експерт. З одного боку, така домовленість спонукатиме дітей до швидшого вирішення своїх матеріальних проблем, а з іншого – визначеність завжди сприяє зникненню напруженості у стосунках. Важливо також пам’ятати, що ніколи не потрібно діяти з позиції сили й підвищувати голос, бо це лише вказує на безпомічність і не вирішує проблеми. Варто виплеснути свої емоції іншим, адекватним способом і, заспокоївшись, спробувати подивитися на ситуацію з іншого боку. Молодим людям варто намагатися розуміти, що відбувається у душах їхніх старих батьків, дідусів і бабусь. І що насправді цим літнім людям потрібно по життю, адже зрозуміти – це наполовину вирішити проблему. Не забувайте, що ваші батьки, як і ви, теж хочуть бути щасливими. На долю нашого старшого покоління випало чимало випробувань. І зараз пережити соціальний і часовий перелом дуже не просто. Якщо ж конфлікти між батьками та їхніми дорослими дітьми повторюються раз у раз і не вирішуються, варто звернутися на консультацію до психолога чи психотерапевта. Аналіз проблем допоможе, по-перше, з’ясувати причини їх виникнення і, по-друге, знайти ефективні моделі поведінки.