Тости і привітання

Листопад 13th, 2007 | by ELECTRIC |

Чомусь ніколи не любив таких застольних лобзань задниці всіма гостями ювеляру. Навіть будучи уродинником, іменинником чи поводником свята - це напрягає. Відсутність незаїзджених фраз для побажань - також гнітить.
Поясню чому. У 99,9% - це все сказано не щиро. Коли є багато людей - нема що вже і побажати, починається жування-пережовуванння і співання од і псалмів. Всі дружно підтримують та посміхаються хоча насправді були б раді і ноги повитирати у Вас.
Здається справжні друзі, можуть сказати одне слово і це буде набагато приємніше.
Ще смішно виглядає ситуація, коли колектив різного віку. От тоді невідомо хто і що має казати і як себе поводити. Тоді починається забулькування горіляки - всі переходять на однакову частоту і починається все те, що описано вище.
Не дістаю задоволення від наших загальноприйнятих і стереотипних правил святкувань і поведінки на цих заходах. Все має бути легко і литися як водоспад - потужно і впевнено.

p.s. для поповнення тостового запасу - http://vitau.org.ua/ та http://lucl.lucl.kiev.ua/start/tosti.html

top of hotblogs.org.ua
Ці кнопки посилаються на сайти соціальних закладок і новин, де читачі можуть ділитися і обговорювати нові веб-сторінки.
  • Blogosvit
  • Chuv
  • MyNews
  • BlinkList
  • BobrDobr
  • del.icio.us
  • Digg
  • Furl
  • Google Bookmarks
  • Ma.gnolia
  • Memori
  • MisterWong
  • NewsVine
  • Reddit
  • Technorati
  • YahooMyWeb

Також можа прочитати

  1. Коментарів аж 2. Запис - “Тости і привітання”

  2. Автор коментаря: Мар'яна. Написано в Лис 15, 2007 | Відповісти

    еге ж… знайома картина. Хоча з такими от колективними святами, так чи інакше, в суспільстві треба миритися. Скоро Новий Рік і мені вже про то трохи страшно думати :)…. Ну, нічо… сподіваюсь близькі люди завжди зможуть розігріти і розгорнути ту лавину фальші, яку ми наслухуємся і блиснути в наш погляд приємним усміхом, попри ті всі америкоського типу посмішки, за якими навіть нічого не стоїть…

  3. Автор коментаря: ELECTRIC. Написано в Лис 17, 2007 | Відповісти

    Мар’яна, будем вірити:)

Коментувати запис