Сповільнити темп…
«Все, що добре, потребує часу»...
За цим старим прислів’ям криється досвід того, як довго треба плекати речі, вартісні у житті. Вони потребують часу, щоби дозріти. Це прислів’я вже давно вийшло з моди, а що й казати про правду, в нім вміщену... Нам постійно рекомендують фаст-фуд. Як у їжі, так і в любові. З квітки на квітку. Не треба вже запарювати каву, чай не мусить настоюватися – можна швидко приготувати з порошку. Свідомість моментального споживання атакує інші аспекти життя. Все швидко, тут і тепер! Терплячість вже давно перестала бути чеснотою. Чекання вийшло з моди. Вже в перший день різдвяного посту стоять прикрашені ялинки, а подарунок на день народження вручається за 6 тижнів до свята, бо вже сьогодні потрібні нові лижі.
За невмінням чекати криється нездорове ставлення до часу і дочасності життя. Чим більше поспішаємо, в тим більшій погоні розминаємося з вартісним. Знаходимо на поверхні, втрачаємо в глибині. Коли впродовж кількох поколінь споживаємо те, що росло тисячоліттями, губимо не тільки екологічну рівновагу. Одночасно бідніємо внутрішньо, висихаємо, стаємо поверховими і загнаними, якщо втрачаємо темп життя. Добре було би поплисти проти течії. Дати собі й іншим час, дозволити зростати, вміти довго смакувати, витримувати напруження. Хто вибирається в дорогу, потребує терплячості, бо не зможе дійти до мети кількома кроками. Проте в часі мандрівки посилюється дихання, і подорожній розуміє, що все, яке повинне дійсно дозріти, потребує часу...
Переклад з книжки Klaus Roos «Myśli wzdłuż drogi. Do codziennych rozmyślań» by Oksana
Як кажуть поляки, шо занадто то не здраво. І занадто поспішати теж не здраво:)
Сірожай: Ну у всьому треба мати міру.