ELECTRIC VIRTUAL WORLD

Потанцюємо на здоров’я

Жовтень 9th, 2007 | by ELECTRIC |

Автор: Юліанна ГЕВЧУК

“Дикі танці” вилікують від депресії чи неврозу краще, ніж пігулки
Вранці ви себе “за шкірку” витягуєте із ліжка, подумки посилаючи подалі роботу та “улюбленого” начальника? Вас не рятує навіть кава від солодких думок про подружку-подушку? Порада: на рахунок “раз” швидше вмикайте свою улюблену музику, хай то буде навіть хор імені Верьовки чи гімн Зімбабве. На “два” починайте рухатися — більше, швидше, бадьоріше! І забудьте про те, що, можливо, вашим “диким танцям” далеко до Майї Плисецької чи до Борі Мойсєєва. Па під улюблену музику вмить знімуть гнітючий настрій і на роботу ви помчитесь, наче на побачення (ну майже). Увечері ваша голова тріскається від усяких клопотів? Не заздрю вам. Тоді знову “погицайте” принаймні кілька хвилин, і все буде “чотко”! Про те, що така танцювальна терапія справді існує, нам люб’язно розповіла пані Світлана Липинська, директор лабораторії танцювально-рухової терапії “Імідж-денс” та засновниця школи фламенко.

“Денс, денс, денс…”

Світлана за першою освітою — професійний хореограф і скільки себе пам’ятає — завжди танцювала. Друге амплуа — дипломований психолог. Що, здавалося б, спільного у танцювальних па та академічної психології? Проте Світлані одній із перших в Україні прийшла ідея об’єднати танок та психотерапію. Так у 1994 році до нас прийшла танцювально-рухова терапія (ТРТ). Виник цей напрямок психотерапії у Сполучених Штатах Америки. Американські психологи ще у 40-50-х роках минулого століття активно цікавилися тим, що ж відбувається із внутрішнім світом людини під час танцю. У 1953 році у госпіталі святої Єлизавети лікар Маріан Чейз вперше використав танці для лікування аутичних хворих. Результати були дивовижними: хворим стало набагато легше вступати у контакт зі сторонніми, вони почувалися ліпше, а багато хто подавав усі ознаки виздоровлення. На сьогодні танцювально-рухова терапія займається не лише психічнохворими. Наприклад, серед пацієнтів Світлани — цілком здорові люди. Танок, як один із найдавніших видів комунікації, допомагає людині вивільнитися, навчає вміло виявляти свої емоції, жити у гармонії зі своїм тілом та думками.
“Багато людей побоюються традиційної психотерапії, коли треба розповідати про себе усілякі інтимні подробиці. Набагато простіше прийти і танцювати. Оскільки певна психологічна проблема не обсмоктується з усіх боків, а вирішується на тілесному рівні. Танець обов’язково має емоційну основу. Адже це — комунікація, причому існує вона з давніх часів. Будь-яке виведення емоцій на тілесному рівні проводиться через відпрацювання певних рухів, — пояснює Світлана. — У кожної людини всередині існує певний внутрішній ритм, під який людина “танцює” усе життя, хоча мало хто усвідомлює це. Наприклад, коли всередині лунає мажорний “марш”, то і людина бадьоро крокує життям під “бій тамтамів”. Навпаки, коли всередині грає розмірений “вальс”, не можна людину підганяти “у шию”, бо це призведе у кінцевому результаті до виникнення комплексів, стресів та неврозів.
“Для сучасної людини повноцінно виявляти свої емоції- занадто велика розкіш. Ми не можемо дозволити собі якийсь дитячий вибрик чи образу, бо нам втлумачили, що “так непристойно”, “так не личить”. У чоловіків змалку пригнічують емоції, мотивуючи тим, що “мальчики не плачут”. Тому хлопці носять усе життя “панцир”, який блокує емоції. Але ж і жінки, і чоловіки однаково відчувають біль, образи, радощі! Завдання танцювального психотерапевта — гармонізувати стосунки “розум-душа-тіло”. Все більше людей розуміють, що духовне удосконалення неможливе без тілесного удосконалення”, — пояснює пані Світлана. Отже, мудро хтось зауважив: “У здоровому тілі — здоровий дух!”
А ще наше тіло уміє сигналізувати про те, що із нами щось негаразд. Біль завжди виникає у тому місці, де є надлишок енергії. Коли людина цілий день проводить за комп’ютером, займається інтелектуальними клопотами — тож не дивно, що їй може дошкуляти головний біль. Рекомендується просто потанцювати, і тоді надлишок енергії розчиниться у тілі. Танець знімає стрес, адже через танцювальні рухи людина віддає негативну енергію.

Усі українські народні танці — цілющі

Світлана займалася різними танцями , проте її амплуа — народні танці. Зізналася, що її особистий “танець душі” — фламенко. Багато років тому запав їй у душу цей сумовитий, одиночний танець. Сумовитий — бо виник він серед циган, котрі будучи у вигнанні ціле століття кочували Індією, Африкою, арабськими країнами, допоки не осіли в Андалусії на півдні Іспанії. Тому фламенко увібрав у себе увесь колорит циганської мандрівки. Загалом усі циганські танці — про лиху долю, втрачену назавжди батьківщину, самотність. При лабораторії діє школа фламенко.. Світлана твердить, що характер і історія кожного народу виявляються у танці. Народ танцював, коли було весело та сумно, коли люди йшли на полювання чи славили богів. Наприклад, в українців широкі простори, тому і танці у нас “з розмахом”. Білоруси мешкають на болотах, тому і танці у них з “підскоками”, неначе стрибки з купини на купину. Ірландський степ характерний тим, що у танці руки закладені за спину. Як відомо, гордий народ тривалий час пригнічували англійці, тому і танцюють ірландці зі “зв’язаними руками”. Світлана також любить українські народні танці і переконана, що усі вони — цілющі.

Навчіться танцювати душею!

Заняття танцювально-руховою терапією у “Імідж-денсі” відбуваються у формі дводенних тренінгів, які тривають з 10-ї ранку до 8-ї вечора. Фламенко — постійно діюча група. Пані Світлана вміло поєднує танцювальні вправи з медитацією та гармонійним спілкуванням.
Люди, котрі уперше приходять на заняття, скаржаться: “Я не вмію танцювати”. ТРТ ж твердить, що кожне тіло від народження уже уміє танцювати. Не варто бідкатися, що “не дав Бог дару танцювати”. Ваші па — прекрасні, бо, можливо, так танцюєте лише ви. Світлана запевняє, танцювальна терапія — це суцільні прості рухи, які під силу усім. Під час занять лунає музика. Здебільшого це інструментальна музика. Світлана каже, що музика дає сильний поштовх до руху. Коли малюк чує музику, то починає відтворювати танцювальні рухи, оскільки музика співзвучна з його внутрішнім ритмом. А загалом уся танцювально-рухова терапія у лабораторії побудована на імпровізації. Здебільшого танцювальні вправи проводяться із закритими очима, аби людина максимально розслабилася і не думала про те, що оточуючі невисокої думки про її танцювальні здібності. Танцюють пацієнти у невеличких групах, зрідка — індивідуально.
“Маючи вільну хвилинку, — радить Світлана, — увімкніть на кілька хвилин улюблену музику і ритмічно порухайтеся із закритими очима. Головне — не замислюватися над тим, чи є ваші танцювальні па умілими, майстерними, правильними. Якщо вам приємно — отже, ви все робите правильно”.

Random Posts

• Санки на прокачку
• Пиво
• Милостиня
• Відпочинок, день 2
• Помітив
• Twitter
• Адсенс
• Насолоджуйтеся лiтом!!!
• Обійми
• Скрябін-Гламур (2006)