Глюки розуму

Вже вкотре починаю щось писати і після декількох речень, слів, фраз тисну на «бек спейс». Гарний вихід з ситуації але погане рішення для справи. Теми пробігають повз, даючи можливість лише потриматися за їх хвіст але не спіймати.

Тому буду писати про химеру чи недосяжну мету.

Чи вартує нам отак в житті хапатися за безліч справ? Розпочинати. І знищувати ще в зародку. Думаю це невдячна справа. Потрібно завжди мати чітко окреслену мету і ціль. Створити план, проект. Провести підготовку. Опрацювати. Тоді буде вдале втілення і гарний результат.

Але кожне правило має виключення. Бувають моменти, що вхопившись за щось спонтанне, можна досягнути високих вершин і стати королем. Ці моменти здатні перевернути стандартне мислення і зруйнувати всі стереотипи. І це також є позитивом. Не завжди правила є правильними. Та й створюються вони, щоб їх порушувати.

Мораль байки. Не вартує стрімголов кидатись в вир необдуманих рішень. Але інколи необдумане рішення вартує гри. Кожен сам є творцем і будівничим своєї долі і житейського шляху. Тому часто недосяжні і химерні цілі виявляються дуже простими у подоланні і легкими у здобутті, варто лише щось зламати в собі чи відкрити нове бачення і дихання.