ELECTRIC VIRTUAL WORLD

У полоні емоцій – шлях до розумної свободи

Грудень 5th, 2007 | by ELECTRIC |

Емоції відіграють значну роль у житті людини. Будучи невід’ємною складовою життя, емоції визначають левову частину усіх учинків, адже, приміром, згідно статистичних даних, до сімдесяти відсотків усіх рішень приймаються виключно на емоціях, крім того, кінцевий результат втілення у життя того чи іншого рішення, прийнятого навіть обмірковано, виважено, залежить від емоційного стану людини на конкретний момент упредметнення рішення. Задовольняння особистісних емоційних потреб займає заледве чи не найвищу приоритетну ланку у життя будь – якої людини, адже саме такі емоції, як – от гнів, кохання, ненависть, пристрасть, жага до чогось, шок, розпач, тощо, іноді визначають найзначніші зміни у житті, приміром, вступ до шлюбу, жорстоку розправу, повішення, укладення договорів, контрактів, здійснення тих чи інших купівель, придбання тих чи інших речей, ті чи інші слова до тієї чи іншої людини, прогулянку до тих чи інших місць, здійснення тих чи інших індивідуалістично обумовлених „побутових ритуалів” – здійснення тих чи інакших дій у певному порядку з тими чи іншими об’єктами, які певною мірою приносять задоволення тій чи іншій особі, об’єктивно убивання часу у телефонних розмовах з тими чи іншими людьми, проведення часу у тих чи інших місцях, закладах, тощо, одним словом, емоції є чи не найголовнішим фактором, який впливає на усі події у житті людини, своєрідним особистісним, індивідуальним хазяїном тієї чи іншої людини, але цього „хазяїна” можна й слід приборкувати, дозволяючи йому займати чітко визначене місце у життя, але не більш того, адже у протилежному випадку це може призвести навіть й до жахливих, трагічних, фатальних, катастрофічних наслідків. Іноді будь – яка мова про контроль над емоціями видається цілковито беззмістовною, адже у шоковому стані людина здебільшого втрачає будь – який контроль над собою, що як наслідок може призвести й до самогубства. Такий стан називається негативним афектом. Негативний емоційний афект має крім емоційного ще й психосоматичне вираження, зокрема, у деяких холодіють ноги, руки, іноді відчувається, як нібито клубок підступив до горла, лоб й подушечки пальців на руках, а іноді й на ногах, інколи долоні рук, вкриваються холодним липким потом, контроль над тілом спадає до того, що здебільш у шоковому стані у людини паралізуються рухові функції, унаслідок чого руки й ноги не слухаються її й вона через це не може навіть нормально стояти, іноді буквально валячись додолу, але у разі, коли ще якось шокована особа може себе контролювати, вона оглядається, шукаючи, де – б їй присісти; настає параліч мови й мислення, через що мова, якщо вона зберігається, дається з надзвичайною важкістю, вимова виходить уривчаста, незв’язна, часом з заїканням (іноді опісля сильного шоку, приміром, унаслідок лякання, деякі стають заїками й на усе життя), оточуюча об’єктивна дійсність видається ірреальною, усе відбувається, неначе уві сні, людина втрачає просторово – часову орієнтацію, настає тяжке відчуття розпачу, людина впадає у глибоку депресію, тощо. Іноді шок може закінчитись смертю од серцевого нападу, інфарктом серця чи інсультом. Емоційний шок триває переважно декілька годин, іноді добу, а то й більше, але коли глибоко пригнічений стан зі збереженням відносно повного контролю над тілом триває більш як протягом двох тижнів, це є ознакою того, що людина недужає на глибоку депресію й конче потребує сторонньої допомоги, адже глибоко розпачливий стан евентуально може закінчитись навіть самогубством. Вихід з депресивного стану настає за умов припинення дії усіх факторів й чинників, що її викликали, але якщо депресія продовжується, це може бути ознакою настання більш серйозних зрушень у психіці, що часом може повністю перемінити особистість, адже сильний шок іноді ініціює повну реорганізацію світобачення, радикальну переміну світогляду особи, що зазнала такого шоку. Поряд з негативним існує й позитивний емоційний афект. Він, як й негативний, теж має психосоматичне вираження – у всьому тілі відчувається якась своєрідна, неприродна легкість, усі рухи людини набувають особливою віртуозності, усі її хвороби відступають на задній план, мова стає багатослівною, чіткою й голосною, але як у випадку з негативним афектом, паралізується мислення, уся оточуюча об’єктивна дійсність видається ірреальною, немовби уві сні, тому – то й говориться, що „щастя п’янить”. Причиною виникнення негативного емоційного афекту (шоку) здебільш є усвідомлення людиною усієї глибини реальності й жахливості тієї чи іншої події, яка має неабияке відношення до неї особисто, приміром, певна масова частка самогубств скоюється опісля того, як закохану людину рішуче й жорстоко відкидає об’єкт її кохання, людина втрачає усі свої заощадження чи усе нажите майно унаслідок настання тих чи інших, здебільш немислимих за імовірністю здійснення для неї обставин, коли вмирає чи здебільш безнадійно тяжко занедужує дорогоцінна комусь людина, у разі ампутації якоїсь з кінцівок, у разі зради найбільш довіреної особи, у разі розчарування через крах мрій, які виявились нездійсненними, у разі захворювання на тяжкий, здебільш невиліковний, смертельний чи болісний недуг, тощо. Пережити глибокий шок, який настає у цих чи подібних їм випадках, вдається з неймовірною тяжкістю. Позитивний емоційний афект настає у разі здійснення своїх мрій, отримання зізнання у коханні від глибоко коханої особи, яка досі не подала ознак небайдужості до тебе, у разі отримання звістки про великий виграш, просунення по посадових сходинках вище, займання тієї чи іншої омріяної посади чи призначення, тощо. Емоційна свобода не полягає у повному індиферентизмі, навпаки, емоційної свободи людина досягає тоді, коли її емоційна сфера займає підпорядковане положення відносно розуму, перетворюється у сумирного раба, який безумовно слухається наказів здорового розуму й адекватним чином реагує на них. Нормою емоційного стану людини є відчуття щастя, але ейфорія (безпричинно піднесений настрій) радше за все є ознакою психічних порушень. Оскільки емоції не завжди призводять до добра, але без них – ніяк, слід цілеспрямованими зусиллями й тренуваннями протягом усього життя приборкувати їх й спрямовувати у правильному, визначеному розумом напрямку.