Деякі сервіси блогів і їх психосприйняття

Серйознійша тема подумали Ви Щось собі подумав про те, як сприймаються нами одні і ті ж типи сайтів але в різних розміщеннях.

1.
Велика розмальовка, котра лежить в купі іграшок і сміття. Це ресурс, котрий забороняє, підсвідомо, писати щось серйозне. Хоча не так. Це в залежності від віку серйозність буває різною. І враховуючи те, що основний контингент цього ресурсу юні дівчатка та хлопчики, котрих турбують питання першого сексу, що таке місячні чи як правильно цілуватися, а також як все погано в цьому житті - всі решта люди, котрі хочуть описати про філософію буття виглядають як полупридурки чи повні дауни у їх очах. Найрейтинговіші щоденники в лі.ру - це гламур, емо, депресія, матюки. Всі захоплення такого плану з віком щезають. І люди закривають поступово свої щоденники. Правда є винятки, є варті уваги записи. Але вони не змінють картини сприйняття цього ресурсу. Особисто моє сприйняття і відчуття заставило мене перетворити свій блог, на цьому сайті, в збірку різного гламуру та антигламуру без жодних текстів від себе і персональних записів. Якось так сталося, що нема сприйняття.

2.
Це - графоманський сервіс, котрий має багато філософських роздумів і глобальних бачень світу. Новачків він лякає своєю незрозумілістю і поважністю. Але після 10-го посту в більшості починається понос завернутих думок або срачка типу - що бачу то пишу і кожен бажає викласти своє в дуже цікавій формі з глибоким змістом. Тут кожен отримує десятки чи сотні читачів свого розуму, думок і бажань. Тут показують те, що в житті тримають в собі. І як би не протестували але це так і є. Велика печера де кожен собі господар і вільний у викладенні будь-чого. Дуже часто життя не дозволяє сказати багато речей, а в жж можна:) Причому завжди і постійно.

3.
Це найзагадковіший блогерський ресурс в наших краях Сприйняття його або ніяке, або відсутнє, або критичне. Хоча за кордоном, це огогого яка блатна штукенція. Вигідний сервіс проте діставучий своєю необтесаністю. В загальному баченні серед юзвєрів - це, максимум, одноразовий запис чи ресурс, де можна щось прорекламувати для закордону. Особистих речей там дуже мало. У більшості випадків пишуть про щось глобальне чи суто тематичне. Мало душі є в цьому збірнику блогів. Тут більше гуми і пластмаси (сприймате на власний розсуд, що я цим хотів сказати).

4. Щоденники, котрі привязані до соціальних мереж.
Такі записники життя сприймаються лише як додаточок до усього решти і підсвідомо не викликають бажання щось туди писати. Проте люди, котрі повністю захопленні соціалками, регулярно але мало пишуть записи типу: "в мене нові фотки", "я маю нову роботу", "продам не прані труси". Це напевно так і було задумано, коли проектувалася соцмережа.

5. Самостійні блоги.
Блоги, котрі мають власний домен, котрі не входять в мережу інших блогів, т.з. "stand alone" ресурси. З моменту їх створення вимагають від людей максимум зосередження і строгого позиціонування напряму свого постописання. Такі блоги більш відповідальні і фільтровані. Але мають проблему в розкрутці. Проте до них, як до порадників пересічна людина більше буде звертатися і довіряти. Це ж самостійний ресурс і не жартівлива цяцька. Так бачать їх більшість. Це сайт, котрий потребує, принаймі, перечитування того, що пишеш:)