Платонічне кохання – це…

Найчастіше кохання асоціюється з вогнем, який палає у душі, із пристрастю плотського щастя. А якщо ні? Тоді говоримо про “платонічні почуття”, навіть не підозрюючи істинного значення цих слів
Що ми хочемо висловити, кажучи, “У нас суто платонічні стосунки”? Певно те, що почуття високі, духовні і не мають нічого спільного із сексом.
Зазирнувши углиб віків
Давайте зазирнемо у давнину. Уявімо Древню Грецію і негарного, вже немолодого чоловіка з банькуватими очима і кирпатим носом. Він дуже радий з того, що опинився тут, на бенкеті місцевого багатія Каллія, серед друзів, залишивши вдома сварливу і вічно чимось невдоволену дружину. У неї навіть ім’я зле – Ксантипа. Однак чоловік поблажливо ставиться до її вчинків. Якось раз, коли він прийшов додому поночі, вона, спершу вилаяла чоловіка, потім облила його помиями. А він у відповідь лише сказав: Ну ось, у Ксантипи спочатку грім, а потім дощ”. Цей кирпатий чоловік дуже любить філософствувати, і часто додає, що він став філософом якраз завдяки сварливій дружині…
Мова звісно про Сократа. Він лежить на ложі, тримаючи кубок вина. Чоловік уже достатньо п’яний, та й не тільки він один. Довкола багато людей. Всі веселяться, п’ють вино і філософствують. Як завжди під час подібних забав, заходить мова про кохання. Ніхто не знає, що незабаром ця розмова буде записана, так само як і те, що через кілька століть буде втрачено її істинний зміст.
А до чого тут жінки?
Про що ж говорили учасники бенкету? Кожен із чоловіків розповідав про предмет своєї пристрасті, розписуючи його зваби, обговорюючи з друзями, як краще досягти взаємності. Однак більшість гостей вела мову зовсім не про жінок. Об’єктом їхньої пристрасті були хлопчики. А як чоловікові пробудити в юнакові теплі почуття, якщо, як з гіркотою констатували присутні, “хлопець не ділить із чоловіком, мов жінка, насолоди кохання”. І те, чого прагне його немолодий шанувальник не викликає у нього захоплення?
Ось так за столом виникла думка про те, якщо перспектива плотської втіхи не викликає у юнака ентузіазму, його потрібно привабити втіхами духовними. Потрібно стати для юнака хорошим другом, і замість того, аби переслідувати його, випрошуючи цілунок, або дозволу торкнутися, говорити із ним. Врешті учасники бенкету дійшли думки, що якраз таке кохання приносить обом партнерам найбільшу насолоду і справжнє щастя.
Цей ідеал Сократа вже після смерті філософа прославив його молодий учень Платон, іменем якого згодом назвали такі стосунки. Розвиваючи думки свого вчителя, Платон особливу увагу приділив питанню, чи повинне духовне кохання поширюватися на жінок. Філософ дійшов висновку, що жінки на такі почуття не здатні. Адже, на відміну від юнаків, у них немає ні гострого розуму, ні тонкої душі…
У світлі сьогодення
У віках поняття платонічного кохання втратило своє первісне значення, ставши синонімом кохання, яке пов’язує чоловіка і жінку, однак позбавлене плотського. А чи може сьогодні існувати таке кохання? Може, однак тільки при певних обставинах. По-перше, як початкова, найбільш гарна, але коротка фаза розвитку нормальних любовних стосунків. Довгим платонічне кохання є в душах тих, хто кохає без взаємності. По-друге, платоніка може бути вимушеною, як наслідок певних печальних обставин, коли тілесна близькість неможлива. Решта ж людей шукають повної гармонії душі і тіла.

(с) тут

Коментарі
  1. Наташа

    Ндааааааа… я дооооовольна, як слон :)))
    4 місяці платонічні відносини )))))
    гггг

  2. Наташа, 4 це мало:)

Додати коментар