Число 7

Сімка віддзеркалює ідею Всесвіту. Якщо трійка є символ динамічної єдності складників, що її утворюють, якщо четвірці відповідає те, що назвемо єдністю статичною, то логічним є наступний крок — простий арифметично і надважливий з точки зору метафізики: 3+4=7. Важко уявити, що скрізь на землі, в різні епохи і за різних обставин, різні люди свідомо тулили 3 до 4 і, втішені, схиляли голови перед Універсальною Космічною Сімкою, але мусимо визнати те, що є. Чи всіх надихала Велика Ведмедиця (Чумацький Віз) зі своїми сімома зірками? В ідеології християн-гностиків, послідовників Василіда (Сирія, ІІ ст.) особливу роль відіграє Абраксас — істота з головою півня, тілом людини й гадюками замість ніг (радше не християнський, а поганський персонаж). Його ім’я грецькою абеткою записується за допомогою 7 букв, і це дорівнює числу небесних сфер (чули про сьоме небо?). Числові відповідники кожної букви (“кс” — один письмовий знак, “ікс”) у сумі дають кількість днів у році (1+2+100+1+60+1+200=365). Відтак Абраксаса, завдяки маніпуляціям із написанням його імені, василідіани вважали вичерпним символом космічної складової буття. У давніх молитовних текстах абхазів ідеться про Айтара, який мав 7 облич; це засвідчувало його старшинство щодо 7 божественних сил (2+5: Сонце і Місяць відповідали за все, а ще п’ятеро “менших” опікувалися виключно домашньою худобою). В міфології індіанців-ірокезів особа Атотарха (“того, чий дім перегороджує стежку”) символізувала все зло неприборканих стихій; малювали Атотарха в образі чудовиська, закрученого в 7 “вузлів зла”. Примітно, що пророки (один із них — Гайавата, якого ми пам’ятаємо за поемою Лонгфелло) зуміли очистити розум “закрученого”, відтак космічні сили стали добрішими. Міфологічні уявлення ненців, нганасан і селькупів (північ Росії) насичені космологічною символікою — і рясніють сімками. Зокрема йдеться про “світове дерево”, яке поєднує небо, землю й підземний світ. Дерево має 7 гілок на сонячній і 7 — на темній стороні; біля нього ростуть 7 трав, від яких веде родовід уся рослинність, а в 7 його коренях живуть 7 гадюк, які сторожують входи в підземелля. Якщо в деяких міфах космогонічні елементи є чимось зовнішнім щодо людей, то в інших людина трактується як невід’ємний (внутрішній) складник Всесвіту. Так догони й бомбара (Малі) вірять в існування 7 небес і 7 земель, але водночас число 7 символізує людину (чоловіка й жінку, відповідно 3+4). Сім Сонць — Семиярило. Сім братів-вітрів. Сім днів у тижні. Прокляття до сьомого коліна. Дитина до семи років — невинна душа. Прислів’я (“сім п’ятниць на тиждень; сім верст до небес, і все лісом; сім років мак не родив, а голоду не було; їх семеро, а я сама — насилу відбрехалася”). Зрештою, спроба перерахувати всі сімки з вірувань, міфів, легенд і прислів’їв — марна справа. Вочевидь, маємо говорити про причетність числа 7 до Всесвіту й Космосу не в астрономічному сенсі, а в метафізичному розумінні універсальності сімки, якій немає якісних меж. 7 кольорів спектра. 7 нот у гамі. 7 шийних хребців у всіх ссавців — від крота до жирафа. 7 стереохімічних варіантів тієї структури молекул, яка відповідає за їхні стосунки з нашим носом, а відтак за все, чим пахне й смердить світ. З одного боку міфологічні вигадки про сімку (які нікому не заважають, але й не мають пізнавальної ваги), з іншого — число 7 як об’єктивний свідок подій і співвідношень у фізичній реальності. Випадкові збіги чи гносеологічні прозріння Homo sapiens?

Уривок статті Володимира ВОЙТЕНКО та Олександра ХОДЗІНСЬКОГО

top of hotblogs.org.ua