⇓

Вести щоденник – це велика відповідальність. Самі ж знаєте, що ми відповідаємо за тих кого приручили. Ось так само і з блогом. Спочатку розриваємось і пишемо та наповнюємо. А далі настає період підживлення читачів, як розсаду, щоб примножувались і розмножувались . І не варто забувати за них. Засохнуть. І відродяться на більш зрошених і доглянутих місцях.

Але є і цікаві та унікальні випадки. Буває, що ресурс давно не оновлюється, а рейтинги шалені. Вірус. Він заповзає в голови і люди йдуть на цей ресурс та щодня перевіряють чи є оновлення або порпаються в старому. Іншим випадком є, коли автор пише відверту дурню, дуже часто образливого типу, як ось син Тетяни Толстой. Але це унікальні випадки.

Тому забувати про свій щоденник не варто, не варто кидати його з думкою, а він і так виживе. Не виживе. І не виживуть ті, хто оселився на його сторінках. І доведеться все починати знову. Руйнувати перешкоди і здобувати увагу та визнання. Бажаю всім творчого натхнення, нових здобутків, читацького приплоду та поваги.