⇓

Сьогоднішній день приніс мені обривання чорної смородини. Для тих хто не знає:

Смородина чорна (Ribes nigrum L.) Місцеві назви – порічки чорні, смородина. З родини ломикаменевих – Saxifragaceae.

Її в нас вродило багато. Обривало нас троє з половиною, половинка на дітей припадає, з 11 ранку до 6 вечора. Тепер маєте уявлення про кількість. В процесі нас загризли цілі рої комарів і іншої подібної кусючої нечисті. Паралельно сонце забезпечило згорівшу спину і руки мені. Особливо ефектно виглядає ліва рука, там де був в мене годинник, білий браслет на рум’яній кисті додає шарму. Ось пишу зараз ці рядки, а на спині моїй, дружина смажить картоплю . Але сподіваюся, що до завтра опіки і кайфові відчуття пройдуть. Задачу виконали, всі кущі смородини зачищені від ягід. Тепер їх доля – морозильна камера і частина на варення піде.

Ввечері ми поїхали на «Байкал». Маємо гарне місце де завжди є місце , навіть у вихідні дні. Приїхали, народу майже нема, одиниці, вода тепла, правда трошки закипала після того як наші тіла-шкварки окунулися в обійми озерних хвиль. Кайфово і легко стало. Правда як повернулися додому спина далася чути знову, про це я писав трошки вище, якраз щойно бульба запеклась повністю.

І з відчуттям виконаного обов’язку буду готуватися до сну і зустрічати новий день мого відпусткового відпочинку .