Шлях людини - це довга дорога в невідоме. В час цієї мандрівки трапляються роздоріжжя і марева. Трапляються оази але на початку дороги вони або висихають, або належать іншим людям, котрі також в дорозі чи, можливо, вже дійшли до мети подорожі. Людина - створіння, котре йде і шукає, створіння, котре відчуває, радіє, переживає, думає, страждає. Ми здатні багато відчути і пережити, багато осмислити і зрозуміти. Ми міцні і незламні, слабкі і крихкі. Ми різні. Кожен своїми методами долає життєвий шлях. Але найкраще, найкомфортніше нам бути з кимось. Нам потрібні друзі, кохані, рідні. Ми доповнюємо одне одного, даємо і забираємо енергію. Це - життя. Життя непередбачуване. Воно як зебра чи синусоїда. Його вибрики дають унікальні можливості відчувати суть існування, порівнювати і переконуватись, знати і навчати. Нікому невідомо скільки ми живемо. Чи ми досягаючи певного рівня продовжуємо свою подорож в іншому образі, чи досягаючи зупиняємось? Кожен про це довідається самостійно, кожен досягне поставленої мети. Життя - це щастя, котре може зробити боляче щоб ми відчули повною мірою радість від доброго? Хтось задумувався над цим? За чорним йде біле, а за білим?… ще біліше