Набридло
Реклама в блозі: Блоґ Vade_maaR`a - блог тернополянина Вадима, майбутнього комп’ютерного спеціаліста.
Відпочиваю я зараз у відпустці і думки цікаві в голову приходять. Мені набридло сюди писати. Колись нік ELECTRIC був візиткою, а тепер мені вигідніше підписуватись справжнім іменем і прізвищем. Проте написавши свої справжні дані я неможу вже писати все, про що думаю насправді, неможу писати всіх деталей свого життя. Занадто багато людей читає цей блог, а ще той же ґуґл все викидує на перший же запит. Відверто писати - це шкода передусім, а не прибуток. Бувають моменти, що треба вилити свої переживання і отримати коментарі, а оскільки всі тепер в неті, від друзів, співробітників, до батьків, виникне багато зайвих запитань і розмов. То ж де вихід? У тому щоб писати анонімно? Чи просто мовчати? Найкраще, це писати щось тематичне сюди. Але немає тут тематики. Незважаючи на те, що назва цього блога electric.org.ua, тут нема жодного посту на дану тему, а це моя професія. Проте чомусь негорю бажання описувати електрику. Може ще не дозрів.
ТИ хочеш піти з блогосфери?
Невідомо. Спочатку треба розібратись, що значить піти з блогосфери?:)
Це значить залишити блог, перестати писати і т.д.
До речі, якщо не хочеш писати на цьому блозі, не закидай його, віддай комусь або продай.
Подумаю, хоча дуже сумніваюсь що таки віддам
А чому для особистого не завести ЖЖ. нікому невідомий нік, нові друзі і т.д.?
Рано чи пізно всерівно треба показати власне я, то лише питання часу
Ну то й не пиши, чого себе мучити.
Дещо інше, писати цікаво, нецікаво писати про себе чи від себе
А ти знайди хоча б один приклад невдалого блогера, який пише так і про те, чого ти уникаєш.
Фігня це все. Або повна анонімізація або ні.
А далі пишеш вже в міру розумного. Про дуже особисті речі і друзям не розкажеш, то звідки бажання в блозі написати?
А все інше – будь-ласка, ніякої шкоди і “розмов” не буде. Треба трошки відкритішим бути.
–
От, наприклад, мій блог, як мені здається, підвищів думку про мене, серед близьких мені людей.
Блог мене доповнює)
Це чудовий інструмент чітко виразити свою думку.
–
а на рахунок шкоди, от як я вже і казав, або повна анонімізація або ні.
бо якщо треба, то можна нарити всю інфу по середньостатистичному блогеру. якщо хвилюєшся за конфеденційність, то все треба робити інкогніто абсолютно.
Щось я тебе нерозумію, якесь масло масляне
Але ти мене також не розумієш 
Можливо розуміння прийде колись, з часом.
Старієш.
Це з одного боку. А з іншого – що дає та “типу анонімність”? За потреби “погані хлопці” легко знайдуть – щоб не знайшли потрібна не просто “анонімність”, а справжня жорстка конспірація. Соромно перед колом найближчого оточення? Певно, це єдине, чому можна запобігти “анонімністю”. Але особисто мене це якось ніколи не турбувало: постійно знаходили і постійно “розказували”: “Ой, а ми твою сторінку у інтернеті знайшли!” – так, наче це щось таке збочене чи що. 
Чого соромитися, власне? Мені соромитися нічого – пишу що хочу, але й міру знаю. Міру визначити легко: чи готовий ти відповідати за написане за умови “відсутності анонімності” чи то навіть навпаки, якщо написане одразу ж стане відоме у тому числі і найближчому оточенню? А, власне, що такого ми тут пишемо?
А незадоволення власним ніком порівняно з власним іменем – то нік був погано обраний.
Он я собі як обрав – вже скільки років тримається і все так само “як рідний”. І власним іменем писати не турбує – бо ж під посиланням саме власне ім’я – і ніком теж. А що вже виникає бажання “писати на власне ім’я” – тобто, підписуватися – то вже ну нехай не старість, а скоріше дорослість. Я так думаю.
ЗЫ: ну і з іменами буває іноді важкувато поратися у окремих соціальних групах за інтересами – нік там якось зручніший, але, знову ж таки, з постійним урахуванням того, що його, нік, дуже легко пов’язати зі справжнім іменем.
Здається я чітко писав свою думку, от трошки нижче комент також про це написав
Так що хлопці тут нідочого 
Мова не про задоволеність чи ні ніком, а про іждентифікацію, я цю проблему виріши, також можна знайти в коменті внизу. До речі той мій нік також як ім’я фактично
Дузі за ніком і кличуть, колись давно це називалось словом кличка чи ще іншими, а нік це теперішня мода 
)))))))
А як ти будеш робити якщо буде декілька людей з однаковим ніком – наприклад “чупакабра” – можна перепутати їх легко і справи запороти:)
Я з цим – що декілька людей з однаковим ніком – зітикнувся і питання вирішив просто: колись спочатку я назвався просто “Lex”, але майже одразу ж знайшлася людина за цим же ніком просто в універі та ще й навіть на моїй кафедрі. Не довго думаючи я додав визначений артикль – і підсвідомо зробив аж геть правильно, бо англійською мовою The Name – це саме “кличка”. Згадайно Віні Пуха – Winnie The Pooh. Поки що тримається.
А з прізвищем мені ще простіше: усі наявні люди з таким же прізвищем – родичі.
Чесно!
А про що це ми взагалі?…
А про то що коменти краще писати і підписуватись мейлом, що не є в зоні .ру:)
Тарасе, проблема у цьому: «Проте написавши свої справжні дані я неможу вже писати все, про що думаю насправді…»
Треба навчитися писати те що ти думаєш насправді, так, щоб не перейматися наслідками.
Тематичний блог, чи ні, не має значення доки не розбереся з усіма своїми комплексами і тарганами. Іншими словами — доки не дозрієш до «публічності своєї особи» можеш вести тільки «фейковий» блог.
. У ЖЖ такі речі траплялися.
В інтернеті немає анонімності в принціпі, тому або ти тут увесь з потрохами, або ти ховаєшся і шифруєшся, ризикуючи нарватися на примусову «деанонимізацію» від добрих хакерів
Не погані слова з пісні БГ до цієї теми:
… Теперь ты открыт, ты отбросил свой щит
Ты не знаешь, кто прав, и кто слеп
Ты повесил мишени на грудь, стоит лишь тетиву натянуть
Ты ходячая цель, ты уверен, что верен твой путь…
Хочеш заробляти?
Відверто зізнайся собі і забудь про uanet
Хочеш зробити щось корисне? Малоймовірно що отримаєш гідну віддачу.
Хочеш ділитися своїми думками? То для чого ховатися? Не певен у собі? Так про це і пиши.
У блогерстві найважче зберігати незалежність судження і не упередженість, але саме за цю можливість я і віддаю перевагу блогу перед соціальними спільнотами.
Найбільше ненавиджу спільноти на зразок хабра, де високоінтелектуальні мавпи здатні замінусувати кожного хто відверто висловлює власні переконання та думки не озираючись на «масу».
Українська (украіномовна) блогосфера останнім часом стла надто «одноголосною», це лякає.
Я все частіше замислююсь, чи не замінити нік на справжне ім’я та прізвище?
Це не в плані того, що є страх перед державою, ще кимось, а втому, що часто немає бажання писати бо рідні або не так зрозуміють, або щось придумають, або просто нехочу їм повідомляти задумане бо це вийде вже не сюрприз чи несподіванка.
Стосовно заробітку, ще декілька років назад тут реально зароблялося більше, тепер вже існує стільки гімноблогів і гімноблогерів, що збили якість публікацій і відповідно цін.
Для суто особистого я завів окремий домен, а блог там є на taras.ambroz.me
Думки свої висвітлюю і в інших блогах і там немає комерції і є більше інформація, що часто складна для сприйняття для простих середньостатистичного читача. Проте вся суть цього посту написана в першому абзаці відповіді:)