Моє
Як вибрати своє, як розкласти все на полички?
Вже ніби давно все вирішено, вже ніби давно вибрано певний шлях у житті. Але в середині, в душі все так складно і незрозуміло. Життєвий шлях це складна дорога, котра вимагає багато зусиль і праці.
Чи може, таки нічого не вибрано, не осмислено? Чи може це все самообман і глупість. Ніхто не знає і не взнає. Тим більше, що сам нічго не знаєш...
думаю ти все знаєш і розумієш просто щось тебе відволікає від твого шляху))) все в тебе ок!!!) ти хороший, добрий, впевнений у собі і цілеспрямований – всі гори перекинеш якшо захочеш)
Natusik, ну спочатку треба взнати, що відволікає:)))
Головне певне потрібні речі поставити на перші місця в житті… бо потім озирнешся… а виявляється все було не то і не так. Нікому такого не бажаю. І чомусь впевнена, що Ти все зробиш правильно
Мар’яна, а як знати де їхні місця цих речей?
В звичному бігу, при значному темпі життя – ніяк. Але коли спинишся на хвильку і озирнешся – я певна, що будеш знати. Ні гроші, , ні кар’єра, ні речі не можуть бути метою. Близькі, здоров”я, внутрішній спокій…. кожен сам доповнить той список для себе. Сім”я, діти, … кохана людина,… варіантів безліч. Для кожного свій.
Мар’яна, то погано, що будеш знати лише тоді , коли озиратися почнеш:(
ні, не завжди. Як правило, стається так, як Ти кажеш. Але не 100% випадків. Часто просто стається щось критичне в житті і тоді все переоцінюєш і переосмислюєш. Зараз я маю геть інші погляди, ніж рік тому.
) І рада від цього.
Мар’яна, всі змінюються.
Актуально і гарно. Думаю, у багатьох в душі коється щось схоже…
Mixa, у всіх:)
Та ніц ти на полички не порозкладаєш. То шо сьогодні покладеш завтра тре буде викидати. Або хтось прийде тай все порозкидає… Те саме з життєвим шляхом – намалював собі керунок, два кроки пройшов і хоч вертайся…
Галушка, а коли ти сама чи сам?))) Ніхто не розкине і не перекопає дороги.
А коли ти сама чи сам, то нам самим хватає розуму вставляти собі палки в колеса помилками, дурними вчинками, сумнівами і ілюзіями…
Галушка, палки в колеса йдуть тоді коли є ще хтось.
нема того хтось. а палки з коліс стирчать у всі сторони. Ні в зад ні вперед. Тай дороги у всі сторони розходяться, а ти і неможеш рухатись тай нехочеш. Прикольно Тарасе шо є хоч де поскиглити )))
electric, починали з поличок а закінчили палками… пізнавально. Мені в 6 років як хлопчику тато заборонив жалітись коли погано – своєрідна гординя, істерику допускав а от жалість – ні… зараз я на всі 100% оптиміст ( сварливий)) і завжди і всюди шукаю позитив: не хочуть зі мною спілкуватись і бачитись – будь-ласка і можливо так краще) не хочуть знизити ціни коли торгуюсь – будь-ласка , головне щоб не Китай))), немає взаємності у ставленні до мене – ну і нехай – байдуже, головне щоб я могла відчувати свою людяність у ставлені до інших і діставати від того задоволення)))
Галушка, значить ці палки той хтось ще давніше повсував:))) А от про дороги в різні сторони це вже наш вибір самостійний має бути куди йти. А то ти так скиглиш?)))
Natusik, тобі що краще поличка чи палка?))))) А то що заборонили то зле. Ти опиміст? Ну ну. То пофігізм я б скоріше сказав.
electric, якшо тобі подобається то нехай буде пофігізм, хоча таким я ще ніколи(!) не хворіла і дякую за оригінальний комплімент але такі речі мене не розстроюють. Шукати проблеми в інших не вельми хороша манера…
Natusik, це демонтрація того що ти не є таким ангелом як пишеш вище
“головне щоб я могла відчувати свою людяність” і “Шукати проблеми в інших не вельми хороша манера” так людяність чи наїзди?
electric, … я не ангел… не наїжджаю… а про манери то я так … хамство називаю або коли мене ображає те що про мене говорять не коректно…я за людяність)
Natusik, шаблон.
electric, нехай буде…
Та скиглю, скоглю… як ше це називається? Я не пам’ятаю коли я останній раз стільки жалілася на життя своє нікчемне ))) Малодухість напевно… Я думаю, шо вся проблема в тому шо коли ти довший час половина чогось цілого і раптом ту іншу частину віддирають, дуже важко стати цілим, цілісною самодостатньою одиницею. Пошкоджений твій світ і туди легко попадає усіляка зараза. Заклеюєш (запаюєш
) лінію розриву усілякими захопленнями, справами ,а воно не зцілює. З’являється думка про залежність і неможливість на самостійне існування. Чи то всі жінки такі, чи то тільки я така слабка?
Natusik, що?
Галушка,то всі люди такі.