Людська злість

Злість зараз є домінуючою рисою в нашому світі. Все побудоване лише на злості. Стосунки в різних сферах життя сформовані людським злом і ненавистю одне до одного. Одні заробляють через злість, тому, що інші мають більше і вони маю мати таксамо. Інші маскують свою злість у спілкуванні, дружбі, відносинах. Навіть в коханні ця злість є. В родинних колах на першому місці злість. Всі роблять на зло
Великим агрегатором отої злості є інтернет, де вільно вона виливається і примножується. Тут (інет) розковано себе почувають і стають сміливішими, знімають маски і виливають всю агресію. Піна, кислота і отрута аж булькає у великих дозах. Віртуальні збіговиська, типу соціальних мереж, генерують і лавинно накопичують оцю людську здатність...
Взагалі напевно життя - це пекло, а рай - це те місце куди потрапляємо потім? Чи може там ще гірше?
Якщо хтось скаже, що має у всьому лише добро - не повірю, а самі повірите?
Треба більше задумуватись в своїх діях, планах і цілях. Можливо кожен навчиться, замість того щоб вкусити, просто перейти на іншу стежку або навіть більше, подарувати щось добре. Це утопія...

До теми цікава стаття від Катерини Скіпор

Людська агресія в науці та житті

Останнім часом вивчення проблеми агресивної поведінки людини стало дуже популярним напрямком дослідницької діяльності психологів усього світу. У Європі і в Америці на цю тему написано велику кількість статей і книг, регулярно проводяться міжнародні конференції, симпозіуми та семінари з цієї проблематики. І, звичайно, йдеться не про “наукову моду”, а про специфічну реакцію психологів на безпрецедентне зростання агресії та насильства в “цивілізованому” ХХІ столітті. Неможливо сьогодні уявити собі газету, журнал чи програму радіо- і телевізійних новин, де б не було жодного повідомлення про який-небудь акт агресії чи насильства. За останнє десятиліття у всьому світі відстежується зростання насильницьких дій, які характеризуються особливою жорстокістю до людей.

Протягом багатьох століть людство шукало відповіді на питання: чому люди діють агресивно стосовно один одного, і які заходи необхідно вжити для того, щоб передбачити і взяти під контроль подібну деструктивну поведінку?

Це питання розглядалося з різних позицій – з точки зору філософії, поезії та релігії. Проте тільки в наш час воно стало предметом систематичного наукового дослідження.

Отже, що ж означає поняття “агресія”? Сучасний словник з психології дає таке визначення: “Агресія – це мотиваційна поведінка, дія, яка може зашкодити іншому індивідові, викликаючи депресію, психодискомфорт, напруженість, страх, боязнь, аномальне психопереживання”.

Відомий американський вчений Л. Берковіц звернув увагу на те, що одна з головних проблем у визначенні поняття “агресії” полягає в тому, що в англійській мові цей термін означає велику багатогранність дій .

“Коли люди характеризують когось як агресивного, вони можуть сказати, що він зазвичай зневажає інших, або що він часто нетовариський, або що він, будучи досить сильним, намагається робити все по-своєму, або, можливо, без страху кидається у вир невирішених проблем”.

Інший дослідник, Басов М.В., запропонував таке визначення агресії: “Агресія – це будь-яка поведінка, яка містить загрозу або ж завдає шкоди іншим”.

Незважаючи на розбіжності стосовно визначення агресії, більшість спеціалістів соціальних наук сходяться на тому, що: “Агресія – це будь-яка форма поведінки, яка є спрямована на те, щоб образити іншу людину чи зашкодити їй” .

Агресію слід розглядати не як модель поведінки, а як емоцію, мотив чи установку. Термін “агресія” часто асоціюється з негативними емоціями – такими, як злість; з мотивами – такими , як прагнення образити, нашкодити; і навіть з негативними установками – такими, як расові та етнічні упередження. Незважаючи на те, що всі ці фактори, без сумніву, відіграють важливу роль в поведінці людини, результатом якої стає нанесення шкоди, їх наявність не є необхідною умовою для подібних дій. Агресія зароджується як у стані повного спокою, так і в стані надзвичайного емоційного збудження. Також зовсім необов’язково, щоб агресори ненавиділи чи навіть симпатизували тим, на кого спрямовані їхні дії. Більшість з них завдає болю людям, до яких ставиться швидше позитивно, ніж негативно (випадки насильства в сім’ї).

Досить поширеними теоріями, які намагаються пояснити агресивну поведінку людини, виходячи з врахування деяких особливостей і закономірностей людської психіки, є різновиди так званої “теорії фрустрації”.

Її автори вважають, що фрустація найчастіше призводить до агресії. Л. Берковіц визначає фрустрацію як відповідну реакцію на будь-яке втручання в людську діяльність, спрямовану на досягнення тих чи інших життєвих планів, важливої для індивіда мети. Неможливість досягнення бажаного, як правило, викликає негативні емоційні реакції, злість, що, в свою чергу, є внутрішньою умовою формування агресивних виявів.

Можна сказати, що в кожного з нас у характері присутня агресивність. У когось вона має захисну, “доброякісну” форму, а в когось, можливо, вже перейшла в деструктивну, “злоякісну”. Тому важливо навчитися контролювати ступінь агресивності в поведінці, у вчинках. І цього можна навчитися “просто”, реально уявивши собі потенційну небезпеку, яка може надходити від конкретних ситуацій чи людей, або ж навчитися відокремлюватися від усього негативу, який існує в суспільстві. Однак все це в ідеалі. А насправді, і на підтвердження цього існує багато доказів, природа людини – дуже гнучка і піддається постійним модифікаціям. Тому людські культури відрізняються одна від одної агресивністю. Що далі ми йдемо “вперед”, тим “агресивнішими” стають наші кроки.

Наприклад, у наш час на Землі існують племена, які, відокремившись від впливу цивілізації, змогли побудувати своє життя в дусі дружби, толерантності. Серед цих людей акти насильства зустрічаються дуже рідко. Поруч з цим у більш “цивілізованих” суспільствах люди буквально придушені астрономічним воєнним бюджетом “мирного часу”. І, на жаль, сьогодні мало хто дивується крадіжкам, вбивствам, тероризму... Смерть перестала бути надзвичайною подією. І, як не прикро, агресивна поведінка починає сприйматися як загальноприйняте явище і як прийнятний спосіб вирішення проблеми.

• Tweet