Людська надія
Опубліковано: 17-09-2008 | Автор: ELECTRIC | У катеґорії: Мої слова, Психологія
6
Чому люди завжди і у всьому очікують допомогу від когось? Невже так важко повірити у власні сили і подолати все самостійно?
Не існує проблем. Є лише наші страхи і переживання. Через них ми завжди плачемось і звертаємось за допомогою збоку. Завжди маємо безліч причин, що все найгірше і найпоганіше є у нас. Але ніколи не кажемо, що найкраще вже поряд і скоро воно буде з нами. Люди мають завжди причини і проблеми, завжди є на кого, чи на що звалити всі свої невдачі. Але при цьому ніхто не бажає докласти зусиль, щоб вирішити негаразди.
Постійне звинувачення своєї долі - веде до того, що та доля стає злою і недоброю. Постійне сподівання, що хтось допоможе і все вирішиться - веде до зациклення і зневіри.
Варто завжди мати віру у себе і свої сили. Завжди пробиватися вперед. Не жаліти, не вишукувати і не вигадувати причин своїх крахів. Усміхатися і радіти життю 
![[Vox.com.ua] Портал
українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
Ухти, бачу не тільки я такі речі пишу… Незнаю, як на мене, то щоб зрозуміти суть трепа перечитати цей пост кілька разів.
А здаються і втрачають надію, спиваються, слабкі (:
Toss, та я завжди таке писав:)) і це всюди треба по декілька разів читати щоб дійти істини:)))
І найсильніші інколи ламаються.
Згадалась по аналогії стара притча, в якій людина так набридла Долі своїм ниттям на тему “в мене заважкий хрест”, що Доля дозволила їй вибирати, який хрест нести. Людина вибрала найменшенький. Виявилось, що це і був її власний.
Мене ніколи не полишає відчуття, що я дуже щаслива людина - навіть коли мені погано/сумно/важко. Це відчуття і допомагає видряпуватись зі всіх негараздів.
Пост повністю підтримую
cherez_dorogu, але якщо завжди є відчуття що ти щаслива, як ти тоді знаєш що це справді щастя, якщо небуло з чим порівняти?
ELECTRIC, не знаю. Це відчуття, яке важко пояснити раціонально. Просто воно є. Делоки повсякденні проблеми і клопоти його затуляють, але варто лише трохи розслабитись і зазирнути собі в душу, і бачиш, що воно є… Живе собі. Платон певно назвав би це спогадами з “життя до життя” про вічну ідею щастя :)))
cherez_dorogu, невідомо як би він назвав, він авним давно ен живе на цьому світі.
ну але мусит ж бути якесь порівняння, щоб повністю відчувати:)