Деурбанізація
Цікаво спостерігати за собою. Щоразу більшим є бажання покинути Львів і осісти за містом. Є бажання спокою і затишку. Інколи навіть нема думок повертатись в бетонного монстра. І яким би не був прихильником урбанізму внутрішні бажання перемагають. І чим тепліше тим більше 
.
І ці слова не пусті. З часом місце персональної геодислокації зміниться. А Львів стане місцем для вихідних прогулянок, кави, роботи але не життя. Хоча зимою в місті комфортніше. Простіше з транспортуванням власного заду.
А де Ви живете? Чому саме там?
А я живу в Києві. Причина надто банальна щоб бути оригінальною-вдома не можна знайти роботу за фахом, що в свою чергу є результатом незбалансованого розвитку українських регіонів. Проте, з часом думаю переїхати поближче до дому. Київ дуже змінюється і скоро буде зовсім непридатний для проживання
Feuille, так я про те, що можна жити під Києвом, Львовом і т.д., а на роботу доїзджати
Я живу в Житомирі тому, що більш немає де жити.
Але інколи все так набридає, що хочеться десь втікти, в якесь село (наприклад до бабці). Не бачити ці всякі роботи і т.д.
Serjart, от і так кажу але додаю, що можна і надовше:):)
Якщо Львів – бетонний монстр, тоді про Донецьк краще помовчу
Краще взагалі жити у власній хаті біля власного шмату лісу і річки з ширококанальним інетом і аеропортом в пів години їзди.
bezlik, от от, мрію про будиночок з здобутками цивілізації біля лісу і один без новомодних прибамбасів десь далеко в горах
А я в спальном районе. Жил раньше в центре города – как там хреново. Особенно летом- пыль грязь, шум. На окраине тоже не как в лесу, но все-таки лучше.
NomadUA, я жив і в селі, і в спальному, і в старому будинку
А я живу в самому центрі Львова – і мені подобається ))) В основному тому, що немає потреби користуватись транспортом. Ну і сам будинок старий, з нормальними стелями, не схожими на сучасні “недомірки”.
За містом…хм… може я б і згодилась жити за містом, якби не було проблем з добиранням на роботу, к жахливими львівськими дорогами і постійними корками. Бо мені зле стає, як подумаю, що щодня 2-4 години життя треба викинути лише на дорогу….
А я….. я живу в Брюховичах. Це був мій свідомий вибір при виборі житла 4 роки тому, після закінченні навчання. Я не бажала вертатись до рідного маленького містечка. Шум і бруд великого міста мене відстрашували, життя на поверсі це щось не відоме мені… і здається не дуже то комфортне. А от в лісі під Львовом, в сам раз. Це класно якщо є можливість обирати те, що блище до душі!!! Чого і вам бажаю.
cherez_dorogu, та і я тепер майже в центрі, в старому будинку але в особнячку, з травичкою, з подвір’ям – це суперовіше:) стосовно добирання то прроблем не маю з цим, євласний транспорт у мене і у дружини. На дорогу витрачаєш від 30 хв до години, в маршрутці ще більше
А нормальні стелі – я вже захарився ту драбину таскати по хаті 
я до карниза навіть з підскоком не дітну, до лампи тим більше:) С
Lenok, і повернулась в ще менше містечко – Брюховичі
У Вас панянко напевно там вілла за мільйон тисяч мільйонів?:)) Це найоптимальніше – жити в місті сателіті, проте за сто років такі міста перетворюються на райони мегаполіса, що може привести до винищення тої природи яка є там на даний момент:(
Я не сперечаюсь-в особняку краще )) А от івласний транспорт і маршрутки- це якраз те, що мене найбільше “дістає”. Я люблю ходити пішки! ))) І то один з основних плюсів мого теперішнього житла-можливість усюди, де треба, попасти пішки.
А от щодо стель не погоджуся. Відомо, що найшкідливіші випари в квартирі розміщуються за метр від стелі. Якщо стеля 4 метри – то проблем нема. А якщо 2.30? Та й на голову тисне… мені вже краще драбинку потаскати, ніж в тому “вулику” мучитись…
Якраз сучасні будинки з високими стелями, а от те, що будували за радянських часів сучасним не назвеш. Я якраз на стадії переселення в новобудову. Мені найбільше подобається, що з вікон видно Виокий Замок. Я вагаюсь – чи вибрала б я коло міста котедж, бо такий вибір тягне за собою купівлю другої машини в сім*ю і ще купу всякого. Наразі живемо у Львові. Єдине з чим мабуть не сперечатимуться львів*яни – що під вечір або в будній день, коли немає суматохи, центр Львова звучить особливо, і дахи, залиті сонцем, і бруківка, і квіти коло кафешок – все це таке рідне, що відчуваєш себе щасливим, особливо під бамкання ратуші.
Мар’яна, але таки жити краще за містом, а прогулюватись центом
cherez_dorogu, а мені краще на траві коло власного будинку полежати
А ще, вже замучився із спаму діставати твої коменти