Як стати щасливим.

Автор: Юрiй Сват, вільний журналіст "ХайВей"

Кожна людина хоче, аби їй усе вдавалось. Це прагнення притаманне людині і не пов’язане зі змінами в суспільстві. Кожна людина має цілі, які змушують її діяти, навіть коли сама вона не в змозі усвідомити їх. Чому ж одні люди щасливі й досягають майже всього, що хотіли, а інші - ні? На це питання багато відповідей. Свою вагому відповідь дає і НЛП - нейролінгвіністичне програмування, що зародилося в останні роки.

Коли придивитися до щасливих людей, то видно, що в їхньому житті раз у раз повторюються певні закономірності. Вони не дають готової формули успіху, але показують головні елементи, щоб його досягти. НЛП розглядає, як люди, котрі багато чого домоглись у різноманітних сферах діяльності, здобувають видатні результати, і прагне скопіювати їхній напрямок думок та поведінки. Воно моделює систему мислення та дій видатних людей так, що ми можемо використовувати її і здобувати свої життєві перемоги. Це певний набір прийомів мислення, спрямованих на те, щоб своє життя взяти, так би мовити, під свій контроль. Ми багато чого робимо, не задумуючись, але, щоб набагато посилити ефективність, важливо збагнути, як ми думаємо, і використати свій розум, щоб керувати поведінкою. Таким чином, НЛП - це певне чуттєво-інформаційне настроювання себе, якщо хочете, самозакодовування, на досягнення правильних та чітко усвідомлених цілей, основи якого заклала в останні десятиріччя ціла співдружність учених: фізіологів, лінгвістів, математиків, психотерапевтів та фахівців у галузі інформаційних технологій.

Щоб бути щасливим, щоб перемагати у житті, неодмінно треба знати, що хочеш і чого домагаєшся. Хто знає це, часто дістає те, чого прагне, і опиняється саме там, куди йшов. Енергія, пристрасть та ентузіазм успішних людей завжди пов’язані з ясністю мети, а значить, і з виразною системою цінностей. Але важливо не просто прямувати до мети, а прямувати до правильної мети. Для того ж, щоб навчитись ставити завдання та визначати їхні пріоритети, треба спеціально практикуватись. Навчившись правильно формулювати завдання, ми також зможемо набагато збільшити свої шанси на успіх й уникнемо витрачати безліч сил, аби досягти мети, яка нам насправді не потрібна. Зокрема, продумано визначаючи собі завдання, ми повинні залучити до справи і свою підсвідомість. Дістаючи напрямок, підсвідомість починає керувати нашою “неусвідомленою” поведінкою й допомагає досягти те, що здається підсвідомості метою. Без правильно поставленої мети жодна діяльність не буде ефективною, адже успішною чи неуспішною вона може бути лише щодо якогось критерію. Якщо Ви не знаєте, де йдете, то будь-яка дорога виявиться довгою.

У такій ситуації НЛП радить зуміти розпізнати власні бажання, розібратись, чого насправді хочеш. І тут не треба шукати виправдань своїм бажанням, а бути щирим і відділити те, що від тебе залежить від того, що не залежить. Але визначати собі свої напрямки ми маємо самі. Якщо не здатні самі – це зробить хтось інший.

Для цього слід зосередитися й настільки усвідомити себе, наскільки досі ми, може, ще ніколи не усвідомлювали. Тут важливо навчитись відсторонено спостерігати, відчуваючи не протистояння навколишньому світу, а єдність з ним, що дасть змогу на повну силу запрацювати інтуїції, котра не раз згодом підказуватиме найкращі розв’язання проблем.

До того ж треба знати й застосовувати деякі прості прийоми: скласти список своїх цілей, ствердно їх сформулювати, узгодити за досяжністю, відповідністю, зробити їх відчутними. Установивши цілі, треба не мріяти, а діяти. Чимало людей досить правильно визначають свої цілі, але залишаються звичайними мрійниками. Діючи ж, ми повинні уважно й наполегливо відстежувати результати своїх дій. Відстежуючи ж результати, бути готовими до змін і вносити у свої дії доцільні поправки.

Кроки до успіху

1. Установити свої цілі. Запишімо всі свої цілі, завдання, бажання, надії, мрії та наміри, а для цього будь-який момент у житті досить добрий, щоб почати. Спочатку це треба зробити, не дозволяючи втручатися здоровому глуздові, який стане розпитувати про ступінь досяжності та реалістичності наших потреб. Слід намагатися окреслювати всі побажання ясно, підбирати найточніші слова, включати і те, що майже не має шансів здійснитися, і те, в реальності чого ми абсолютно впевнені. Як зазначається в теорії НЛП, цілі мають бути настільки чіткими та вимірюваними, щоб не можна було знайти собі виправдань і потім одразу було ясно, досягнуто мети чи ні. Розпливчасту мету, скажімо, “Хочу бути щасливим”, ніяк не сприйме наша підсвідомість. Ми повинні мати можливість якось вимірювати своє просування до мети, тож має бути конкретність і у формулюванні мети, і в строках виконання. Приміром, мета повинна бути не просто “Вивчити англійську мову”, а “Вивчити англійську мову за такий-то строк у такому-то обсязі”. Визначення конкретної мети в часі залежить від того, що ще ми сподіваємось досягти, та від порівняльної важливості кожної мети. Щось, цілком досяжне за шість місяців, може виявитися другорядним, якщо воно суперечить найважливішим особистим чи сімейним потребам та обставинам. Коли ми введемо часовий графік, це зробить мету конкретнішою та вимірюванішою. Мета - це мрія, що має здійснитися до певного строку. Разом із тим, кінцевий строк, що його ми собі встановлюємо, робить мету досяжною та реалістичною - чи, навпаки, перетворює цілком нормальне завдання в недосяжне та нереалістичне. Установлюймо час на правильному рівні - і це забезпечить нам високий рівень мотивацій, а значить, і справжніх змін, адже час - наш надзвичайно важливий життєвий ресурс. Як правило, слід узгодити довгострокові й найближчі цілі, а відповідно й розподілити між ними зусилля та витрати. Мета повинна бути досяжна, та здебільшого люди себе недооцінюють, через що ставлять занижені цілі. Відтак важливо пам’ятати, що всі види ресурсів можуть бути поліпшені. Так, можна набути нових знань, навичок та звичок, згодом приходить і додатковий досвід, а фізичне самопочуття можна поліпшити за допомогою спеціальних вправ. Нашим здобутком може стати й те, чому ми дозволяємо статися, а не тільки те, що робимо самі. Кои ж хочемо щось зробити, не намагаймось викручуватись, обманюючи себе, а просто кажімо: „Я хочу так”.

Досяжність же мети багато в чому залежить від нас самих. Хоча НЛП не забороняє, а навіть і передбачає використовувати обставини для реалізації своєї мети, однак власне мета має залежати від нас, а не просто від вдалого збігу обставин чи від когось іншого. Сприятливі ж обставини треба навчитись створювати самому. Приміром, треба ставити собі за мету не посісти через рік місце свого керівника відділу, а домогтися такого рівня знань та вмінь, щоб через рік мати в цій чи іншій організації посаду, не нижчу за нинішню його посаду. Мету завжди треба формулювати ствердно, а не заперечно. Скажімо, треба поставити за мету “досягти ваги в стільки-то кг”, а не “схуднути на стільки-то кг”. Коли ми думаємо про те, чого не хочемо - особливо якщо це дуже ясні для уявлення картини - то мимоволі даємо помилкову настанову своїй підсвідомості, що сприймає ці картини як сигнали до дії, і тоді ми дістаємо якраз те, чого свідомо хотіли б уникнути. Візуалізуймо результат, як підкаже нам досвід. Уявлення наочного образу, візуалізація підходить у будь-якому процесі, для будь-якої ситуації - хай то творча діяльність, розв’язання проблеми, визначення пріоритетів, розробка сценарію, створення мотивацій тощо. Дуже корисний цей прийом і як своєрідний тест на реалістичність та досяжність, а також попередня проба якоїсь абстрактної, поки що не відчутної мети. Важлива роль візуалізації як уявної репетиції ще й у тому, що ми реалістично уявляємо те, як себе почуватимемо, коли досягнемо мети. Дуже багато чого неприємного в житті, зокрема, у взаєминах із людьми, ми змогли б уникнути, якби заздалегідь уявили собі ситуацію, подумки перевіривши свої відчуття. Це збереже нам роки, що могли б бути заповнені даремно витраченими зусиллями та розчаруваннями. Як усе це зробимо, тоді, можливо, не тільки цілі стануть яснішими і менш суперечливими, але багато в чому доведеться переглянути і всю систему цінностей. Цілі треба погодити між собою, бо деякі з них можуть не поєднуватися. Наприклад, цілі, пов’язані з кар’єрою, можуть, а часто так і буває, ввійти в конфлікт із родинним життям та особистими відносинами. У такому разі слід щось змінити. Однак, коли обдумаємо це заздалегідь, можна не тільки уникнути невдач, але й зуміти знайти спосіб поєднати суперечливі завдання з мінімальними втратами та видозмінами (скажімо, відклавши щось на деякий час тощо). Визначити свої пріоритети і встановити важливі цілі можна, запитуючи себе: “Чи впевнений я, що хочу саме цього? Що я здобуду, коли досягну мети? Чого я хочу насправді? Як зміниться моє життя після того, як я доможусь мети? Як результат поєднається з моїм нинішнім життям? Що означає для мене сподіваний результат? Як вплине він на моє життя? Що буде після того, як я досягну мети? Які переваги я дістану при досягненні мети? Який вплив зробить те, що я досягну цю мету, на інші сторони мого життя? Чого не станеться, якщо я досягну мети? Що станеться, коли я не досягну цієї мети? Чим важливий для мене сподіваний результат? Я справді хочу того, чого хочу?”. Усі наші цілі повинні відповідати нашим цінностям. Цінності - це те, що для нас важливо. Якщо нашою цінністю є честь, це означає, що ми переконані в необхідності, важливості бути чесним. Наші цінності - це й наші приховані цілі чи наміри (“Я хочу бути чесним”). Отже, слід перевірити кожну намічену мету на її відповідність цінності, наприклад, честі, а також іншим особистим цінностям. Визначаючи цінності, ми можемо виявити деякі підсвідомі наміри, за допомогою яких доведеться ще, може, не раз підладити список своїх цілей. Тож як визначити свою систему цінностей? НЛП радить поділити своє життя на кілька основних категорій: робота, соціальне становище, родина та дім, власна особистість. Потім треба запитати себе, у контексті кожної категорії: “Що для мене є важливим?”. Наприклад, почнімо з роботи. Що є важливим для нас на даному робочому місці? Можливість спілкуватись з людьми? Розмаїтість? Реалізація своїх умінь? Треба записувати відповіді, що спадають на думку. Потім знову треба запитати себе, з огляду на попередні відповіді: “Що важливо для мене у спілкуванні з людьми (розмаїтості, реалізації своїх умінь тощо)?” Знову записати, і так ставити собі десятки запитань та записувати десятки відповідей, доки прийде повна ясність за всіма категоріями та всіма своїми цінностями. Не завадить розподілити свої цінності та цілі ще й на такі підкатегорії, як “бути”, “мати”, “знати” тощо. Наприклад, ми хочемо щось мати, кимось бути, чогось навчитися. Зусилля задля визначення своїх цінностей у кінцевому рахунку багаторазово окупляться, як це завжди буває при усвідомленій та цілеспрямованій діяльності.

2. Діяти. І от, добре усвідомивши, чого ж ми дійсно хочемо і як треба мислити, аби здобути успіх, можна почати рух до мети. Для цього добре було б опрацювати певний план дій. А далі просто робімо те, що, на нашу думку, приведе до виконання бажання. Ми ніколи не довідаємось, що вийде, доки не почнемо діяти, і ніколи не дістанемо від життя більше того, що самі для себе оберемо. Усі більш-менш цінне ніхто не принесе нам на блюдечку - за нього треба боротись. І не біймось невдач, бо вони – невід’ємна частина перемог. НЛП рекомендує просто почати рух до мети. Це звучить дуже буденно, але результативних та щасливих людей найдужче характеризує, мабуть, саме те, що вони діють, тоді як інші просто балакають та мріють. Наші дії не завжди спрацюють, адже елемент ризику залишається завжди, проте ми ніколи не довідаємось, що вийде, доки не почнемо діяти. Не все і не завжди може спрацювати. Але хіба є універсальний спосіб на всі випадки життя? Головне, постаратися якомога менше помилятись: наприклад, не треба кидатись щось робити, коли нема цілковитої впевненості, який результат це спричинить. Не слід починати дію за сигналом, достовірність якого не перевірено. А щоб менше помилятись, усе, що можемо, перевіряймо самі. Багато ж що яснішає, коли наближуємось. Тож заходьмо, відкриваймо, заглядаймо, приїжджаймо, особисто оглядаймо, пробуймо, натискуймо, чіпаймо рукою. Переконуймося особисто, зустрічаймося особисто. З різних та незалежних одне від одного джерел перевіряймо потрібну інформацію. Коли ж вона почне вже кілька разів повторюватися, можемо з великою ймовірністю сказати, що значна частка істини тут є. Скільки важило? Яке завтовшки? Чий підпис там був? Скільки примірників? Питання, на які неможливо відповісти, не наблизившись. Отож, якомога скорочуймо відстань, доти, доки промах стане неможливим. Ви хочете подивитися самі? Так, хочу! Вас не цікавить бути невинним у помилці, Вам треба, аби її просто не було. Коли ж, згідно зі своїми спостереженнями, поки що краще було б зберегти передбачуваний і менш ризикований спосіб дій, тоді не швидіть.

Вкрай важливо зосередитись на тому, що ми самі можемо зробити, а не намагатися силувати до чогось інших. Якщо дії пов’язані з іншою людиною, варто дати їй знати, що ми робитимемо. Кажімо не те, що слід зробити їй, а те, що ми зробимо. Нема потреби вибачатися за свій вибір. Маємо право хотіти те, чого хочемо, і повинні дати іншим людям знати, чого хочемо і чого ні. Якщо не дати їм це знати, то ненавмисно змушуємо їх, аби вони обманювали нас.

3. Відстежувати результати дій і виправляти поведінку.

Треба розвинути в собі здатність уважно спостерігати і точно відзначати все, що сталося внаслідок нашої поведінки, - і розуміти, чи наближають наші дії до досягнення бажаного кінцевого результату. Також ми повинні зуміти розпізнавати тривожні сигнали, що вказують на відхилення від наміченого курсу. Значна частина НЛП пов’язана з тим, щоб тренувати розуміння того, як ми відчуваємо події, усвідомлюємо свої почуття, інтерпретуємо все це і використовуємо здобуту інформацію для подальших дій. Спираючись на дані, надані чуттєвим сприйняттям і оцінкою того, що відбувається, слід завжди бути готовим змінити свою поведінку, аби досягти бажаного результату. Пам’ятаймо, що наші реальні результати залежать від того, як ми самі сприймаємо наші дії. Якщо не вдається домогтися успіху з першої спроби, спробуймо діяти інакше! Для цього потрібне творче мислення, тобто уміння генерувати свіжі ідеї і знаходити нові підходи до давніх проблем, а НЛП для цього пропонує чимало способів.

Як же мислять видатні, щасливі та геніальні?

Отже, зрозуміло, що для успіху насамперед слід змінити на “геніальну” свою стратегію мислення. Що відрізняє обдарованих, геніальних, видатних людей, тих, хто домігся бажаного у своєму житті? Учені сходяться на тому, що саме здатність до творчості впливає на розвиток високого інтелекту, досягнення видатних результатів та народження геніальних ідей. А творче мислення - це мислення нестандартне, бо ж творчість - це не речитатив завчених напам’ять віршиків. Характерною його рисою є, як зауважив один відомий французький письменник, саме те, що творчу думку неможливо передбачити. Отже, не біймося творити з наявних елементів найрізноманітніші набори та комбінації, що врешті-решт приведуть нас до успішного розв’язання проблем.

Які ж особливості творчого мислення, як треба мислити, щоб успіх у житті був неминучим? Одна з типових рис геніїв - це здатність думати візуально, тобто уявляти свої думки у вигляді картини. Як радить НЛП, ми, зіштовхуючись із проблемою, також повинні розглянути кожен її аспект, уявити всі варіанти сценарію. При цьому можна скористатись методом побудови зовнішніх візуальних образів, таких як діаграми, карти ходу думок, малюнки та схеми. Якщо такий метод видається дивним, спробуйте вдатися до нього на кілька тижнів, доки він перейде у звичку. І хоча візуалізація спирається всього тільки на працю уяви та органів чуттів, якими наділені всі люди, учені стверджують, що саме вона окреслює значну частину геніального мислення. Дуже важливо, що цю властивість розуму можна неабияк поліпшити за допомогою правильного тренування та практики. Скажімо, хіба це гріх, виступаючи перед купою начальства, уявити себе серйозним, розумним Слоном, котрий дає гавкучим Моськам банальні вказівки? А який ефект! Люди, які мають визначні здобутки у житті, уміють відмінно поєднувати нові ідеї, змішувати та зіштовхувати їх між собою. Тож не біймося сполучати та перекомбіновувати ідеї, образи, думки, хай це й виглядає вкрай незвично. Зіставляймо непорівнянне і встановлюймо взаємозв’язок між тим, що не уявлялося раніше взаємозалежним. По-новому поєднуючи розрізнені дані, ми підвищуємо цінність набутого досвіду. Цей прийом дає стимул прозрінню, а така витончена здатність до пошуку несподіваних відповідностей нерідко дає змогу, коли ми зіткнемось з новою проблемою, знайти найкращий вихід. На щастя, ця здатність багато в чому інтуїтивна, а не усвідомлена, не завжди вона пов’язана з пізнавальним процесом. А отже, раз ми вже взялися розв’язувати проблему, встановили мету, то підсвідомість автоматично береться до роботи над завданням. Це відбувається під поверхнею свідомості. А тому раптові спалахи натхнення, “еврики”, проблиски прозрінь спливають на поверхню зовсім зненацька. Це моменти творення. На них варто знаходити простір та час. Ті, хто домагається в житті того, що дуже хоче, не бояться висувати багато ідей - будь-якої якості. Вони виробляють стільки варіантів розв’язань, скільки вийде, і розглядають найнеймовірніший варіант так само серйозно, як і очевидний. Вони настроєні на те, щоб вивчити всі можливості, навіть коли вже намічено, який варіант найкращий. Вони роблять це й тоді, коли всі інші покинули це заняття. Зіштовхуючись із проблемою, питаймо себе: “Скільки різних шляхів розв’язання я можу знайти? Який спосіб виявиться найліпшим? Чи можу я повернути цю проблему по-іншому?” Намагаймось приходити до багатьох відповідей й ніколи не зупинятись на першій-ліпшій. Деякі з них будуть практично незастосовні, може, навіть безглузді. Інші - нестандартні, а деякі й унікальні. Але якась одна ідея може змінити все життя, тож не падаймо у відчай через кількість ідей, що нагромаджуються у творчому процесі. Що більше їх, то краще. Будь-який спланований процес припускає заздалегідь визначені, очікувані результати. Але якщо цілком іти за системою, то, скоріше за все, не вийде ніяких несподіваних результатів. Наше логічне мислення блокує підсвідоме прагнення вийти за межі системи, коли воно впевнене в тому, якого результату буде досягнуто. Через це розумова рутина вкорінюється й міцніють забобони. НЛП рекомендує в такому разі ввести до системи свого мислення, наскільки це можливо, гарантії несподіваного результату. А для цього треба дозволити собі відходити від напрацьованих схем дій та думок. Тому очікуймо - і приймаймо - несподіване. На проблему варто подивитися з різних поглядів і спробувати знайти такі підходи, які ще ніхто не застосовував. У НЛП стверджується важливість погляду на ситуацію мовби чужими очима. Можливо, доведеться відмовитися від початкового варіанту розв’язання, що спирався на колишній досвід. Може, пощастить не просто вирішити проблему, а ще й відкрити новий спосіб розв’язання, який відкриє принципово нові обрії. Новий погляд забезпечує прорив до раніш невідомого. Приміром, спробуймо знайти в тому, про що думаємо, смішний бік, потім погляньмо на все це гранично серйозно. Уявімо, як побачили б цей предмет восьмирічна дитина, Олександр Македонський, прем’єр-міністр, ув’язнений, наймудріший з друзів, апостол Павло, дядько Жора, Вірка Сердючка, Карлсон, Білл Гейтс і т.д. Що було б, коли б це відбулося на роботі, а не вдома? Нестабільність, невизначеність та неоднозначність багатьом даються надзвичайно важко, але й тут допоможе тренування. Ви тоді зможете досягти неабияких успіхів, бо здатні будете розвивати водночас кілька різних думок і пом’якшувати суперечності між неоднозначними або непоєднувальними варіантами чи явищами.

„Логічне” мислення швидко раціоналізує предмет міркувань й усуває всі можливості, що не вкладаються в схеми звичних поглядів. Воно не терпить навіть тимчасової непевності та невизначеності. Так легше мислити у звичних ситуаціях, бо мислення відбувається, так би мовити, автоматично, але в зовсім нових ситуаціях нам не допомагають відпрацьовані моделі поведінки, підказані попереднім досвідом. Тоді потрібні абсолютно нові рішення. Що ж робити? В жодному разі не шукати розумного, логічного чи прийнятного розв’язку, який знову призведе до рутини. Якщо ми дивилися “по-чорному”, почнімо пошук оригінального підходу з “білого”, якщо зазвичай щось робили швидко, діймо повільно. Навіть коли щось здається неможливим, уявімо, що це абсолютно можливо. У кожного бували хвилини осяяння. Згадаймо ті хвилини і спробуймо відновити те почуття натхнення в собі. Якщо ми хочемо зробити із себе хоч трішки генія, треба періодично намагатися відновлювати той яскравий стан свого розуму. Відтворімо в пам’яті: які були обставини? Як ми себе почували? З ким розмовляли? Що дало поштовх тому стану думок? Чи робили в той день щось незвичайне - може, це стало ключем до творчого імпульсу? Стани свідомості - те, що ми відчуваємо в якийсь момент, - творять життєво важливу частину нашої пам’яті. Стани окриленості, включаючи і ті, що пов’язані з творчими ідеями і відповідною поведінкою, - то наші найважливіші ресурси. Неабиякі люди мислять порівняннями та уподібненнями, малюючи уявну картину. Це схоже на мрії, що нерідко ставали джерелом найвидатніших відкриттів. А ще вони задають питання, перевіряють інформацію, хочуть почути чужу позицію, готові слухати та вчитися, у тому числі і в інших. Нова інформація може допомогти розв’язати давню проблему, а нові знання відкривають нові перспективи. Це дає змогу поглянути на ситуацію по-новому - очима іншої людини з іншим досвідом. А Ви залишаєте слюсаря наодинці з його роботою - чи спостерігаєте й ставите питання, чогось учитеся? Чи пропускаєте можливість дізнатись щось нове про предмет, про який Ви до цього нічого не чули, якщо колега чи друг завів про це розмову? Чи пропускаєте Ви незнайоме слово, не поцікавившись його значенням, знову та знову - чи намагаєтеся довідатися, що це слово означає? Треба залишити місце шансу, треба сподіватись на щасливий збіг обставин і не боятися помилятися, головне - пробувати, намагатися зробити щось. Ви теж можете в будь-який момент опинитися в потрібному місці в потрібний час. Чому Вам неодмінно повинно не щастити? Будь-які ж випадковості дають корисні уроки, треба лише мати бажання вчитися в них. Правильний напрямок думок допомагає нам здобути досвід і нову інформацію, хоч що б і сталося. Слід не боятися змін і не боятися ламати звичне, бо умови змін - найпридатніші для виникнення нових ідей. Слід безжально відкидати старі, віджилі підходи та прийоми, які вже не працюють. Не біймось ламати стереотипи і свої усталені звички та погляди, які заважають рухові вперед. Адже коли й далі робитимемо те, що робили раніш, то й отримуватимемо те саме, що отримували. Усі важливі зміни відбуваються всередині нас, а спосіб дій прийде сам собою. Ми тоді заново оцінюємо своє життя, ухвалюємо важливі рішення і знаходимо відповіді на давні запитання. Нове місто, новий будинок, нова школа, нова робота - хоч як би все це і нервувало нас попервах - можуть виявитися віхами нашого творчого розвитку. Але зміни можна робити і навмисно. Наприклад, частіше переставляти меблі, змінити маршрут до місця роботи, стиль одягу та зачіску, обрати інший автобус, поміняти місце в їдальні, спробувати нову їжу, придумати собі незвичайне захоплення, для забави приєднатися до якоїсь дивної групи, почитати незвичну газету, уявити себе мером міста, волоцюгою, моряком, котом Матроскіним, директором металургійного підприємства, скульптором, депутатом, чортом у пеклі, Папою Римським, у вихідні сходити в гості до двох сусідів та трьох однокласників. Пам’ятаймо: якщо є важлива мета, будь-який новий досвід може згодитися, щоб її досягти. Життя бо надає багато можливостей та варіантів, а ми надто часто, просто поринувши в буденність та рутину, обмежуємо себе і навіть не уявляємо, чого можемо досягти, доклавши певних зусиль. Приміром, ми можемо відправитися у будь-яку країну, вивчити іноземну мову, почати власну справу, навчитись грати на кларнеті, стати членом якогось клубу, близько познайомитись з мером свого міста, опанувати стрільбу зі спортивного лука, змінити кар’єру, оволодіти новою професією, почати дослідницьку роботу. Зрештою, можемо просто думати про будь-що.

Згідно з НЛП, не можна критикувати ідеї, коли вони народжуються, і варто розробити свою систему запам’ятовування ідей, що спадають на думку. Ідея, що змінить ціле життя, може загубитись наступного дня. Одне-єдине якісне осяяння може коштувати більше, аніж багато годин безплідних важких міркувань. Не треба недооцінювати ідеї тільки тому, що вони легко спали нам на думку. Часто найкраще розв’язання приходить за допомогою ідеї, що спершу видалася зовсім безглуздою. Слід бути готовим і скопіювати, бо ні в кого немає виключного права на ідеї. Можна обмірковувати що завгодно, навіть якщо хтось це вже давним-давно обміркував. Треба продумати й те, хто може допомогти з реалізацією ідеї. Коли ж ідея вже починає готуватися до застосування, настає час “ввімкнути” логіку, підійти до роботи, так би мовити, аналітично. Не всі ідеї можуть спрацювати одразу, тому при потребі слід повертатися до творчої практики, не намагаючись за один прийом розв’язати всі проблеми. Готові рішення, як правило, можна переробити й видозмінити, а чудові рішення завжди можна поліпшити. Треба ставити собі запитання, і серед них майже напевно виявиться і кілька вкрай важливих та продуктивних. І взагалі - гарне запитання краще за гарну відповідь, а по-справжньому гарні запитання вже багато в чому підводять до розв’язання. Не існує неправильних запитань, але безліч залишається непоставленими. У теорії НЛП мовиться, що дуже важливо вірити в існування розв’язку, у те, що завжди можна знайти спосіб досягти мети і завжди є певний найліпший спосіб. Такий підхід настроює нас на творчий, продуктивний лад. Це форма вияву нашого бажання вірити, особливо в самого себе, а віра в себе лежить в основі будь-яких значних здобутків. Проблема тому і є проблемою, що не припускає прямого, очевидного, логічного розв’язання. Але нерозв’язними стають тільки ті завдання, що їх ми вважаємо такими. Пам’ятаймо, що наш справжній потенціал набагато перевищує ті середні результати, що їх від нас очікують. І питання не в тому, скільки це коштує, а скільки за це готові заплатити. Тож зберігаймо віру в себе навіть тоді, коли в нас ніхто вже не вірить. Та все ж не варто щось важливе вирішувати, доки для цього немає нагальної потреби. Згодом, коли наберемось нової інформації та нового досвіду, все може вийти легше, швидше та якісніше. Пам’ятаймо, що слабкі думки творять слабку людину, безпорадні думки - безпорадну, впевнені та сильні - рішучу, переможні - людину-переможця. Тож не жаліймо себе, не проклинаймо світ, в якому нам випало жити, а пізнаваймо його і змінюймо на краще довкола себе те, що можемо змінити. Адже як ми про себе думаємо, такими й будемо. Коли рішення назріло, не відкладаймо його. Так робити варто, тільки коли свідомо зважилися ризикнути. Тож треба подумати, чи рішення, яке ухвалюємо, від сили чи від слабкості, від сміливості чи від розпачу.

Завади на шляху до успіху

Розглядаються в НЛП і завади, що можуть виникнути на шляху до успіху. Ці перешкоди треба навчитись долати, тим більше, що вони насамперед психологічні, а значить, залежні від нас. Так, нам кажуть люди чи нам самим так здається, що треба працювати чи навчатись чогось старанніше і тоді, мовляв, усе вийде добре. Безперечно, треба старанніше, але коли навіть наші величезні старання не спрацьовують, то дана справа, мабуть, не для нас, і треба зайнятися чимось іншим: у світі ще багато справ, у яких ми є чи можемо стати майстрами. Наш рух до мети може загальмувати, а то й зупинити думка про те, що треба бути досконалим, мати досконале, діяти досконало, чого в нас явно бракує. Але ж людина - не Бог і не може бути всебічно досконалою. Ми ніколи не перестаємо вчитися й помилятися. Тож не варто надто перейматися досконалістю. Буде так, як буде. Якщо навіть помилимось у ставленні мети, то принаймні хай те, що доти буде зроблено, залишиться цінністю незалежно від того, що настане далі. Перешкодою на шляху до успіху може стати й думка, що, мовляв, треба бути приємним для інших. Правда ж у тому, що задоволення навколишніх людей може бути важливою умовою досягнення мети й частиною перевірки на правильність вибору своїх цілей, але воно не годиться як основа для успішної поведінки. Треба бути чемним, але не треба жертвувати своїми інтересами й досягати чужих цілей замість того, аби досягати своїх. А ще нам може здаватися, що треба бути швидким та сильним. Та, навпаки, якраз не варто швидити. Варто розслабитись та задуматись, бо якщо знаємо, де йдемо, і стратегія правильна - то йдемо найкоротшим шляхом. Для досягнення значного результату напрямок набагато важливіший за темп. Що ж до сили, то коли нам кажуть: “Не показуй своєї слабкості, борись, змагайся!”, згадаймо, що видатні людські звершення справді передбачають наявність сили, однак іншої різновиду сили - внутрішньої стійкості, яка долає всі завади, руйнує всі перешкоди попри очевидну нестачу зовнішніх сил. Бо ж перемога залежить від супротивника, непереможність тільки від самого себе. І ця сила пов’язана перш за все зі станом гармонії, зосередженості, творчим підходом до справи. Сам людський мозок є чудовим прикладом того, як можна вигравати розумом, а не фізичною силою.

Наприклад, призупиніться і візьміть дуже приємний почуттєвий спогад. По-перше, переконайтеся, що це фільм, а не просто нерухомий слайд. Тепер візьміть цей образ і підсуньте його до себе. Але в міру наближення робіть його яскравішим та кольоровішим, водночас сповільнюючи фільм до приблизно половинної швидкості. Тепер Ви відчуваєте себе по-іншому? Коли ж маємо неприємну подію, можна повернутися й «завершити» її так, як подобається…

----------------------------------------------------------------------------------

У НЛП є ще ціла низка цікавих способів, які допомагають розв’язувати проблеми. Одним з них є так званий метод капелюхів. Це коли на проблему, на те, що є і що буде, треба спершу поглянути з погляду голих фактів, потім чистих емоцій, далі абсолютно негативно, потім позитивно. Здебільшого для пошуку найкращого рішення треба буде зібрати й додаткову інформацію з різних незалежних джерел, а потім знову розглянути проблему, користуючись методом капелюхів. Зрештою, на підставі всього цього приходимо до зваженого конструктивного рішення. А ось і домашнє завдання на такий прийом: підберіть приклад із свого життя та спробуйте його успішно розв’язати. Крім того, в НЛП детально розглядається, як посилити своє уявлення мети, як перетворювати побажання в активні бажання, як зробити слабку мету сильною, а мрію втілити в життя. Знаходить там своє застосування й теорія множинних особистостей, коли мається на увазі, що усередині нас, на рівні підсвідомості, так би мовити, кілька людей, які повинні діяти злагоджено, аби ми були в змозі домогтися успіху. До речі, теорію множинних особистостей добре відображено і в художній літературі, зокрема, в чудовому романі Германа Гессе “Степовий вовк”. У стосунках із людьми НЛП рекомендує застосовувати відповідність їхнім чуттєвим пріоритетам, бо для одних важливо помацати, для інших - на власні очі побачити, а для третіх достатньо просто почути. А ще введено такі поняття, як лазівки переконань, якорі ресурсів і багато ще чого цікавого, що можна прикласти до розв’язання безлічі життєвих проблем від дрібних побутових аж до купівлі житла, переміни роботи та професії, уникнення сварки з дружиною чи стратегії подальшого життя…

Докладнішу ж інформацію про методику НЛП та неосвітлені чи неповно освітлені тут моменти, зокрема, й про план дій з організації власного життя, можна знайти у книжках, де тією чи іншою мірою використовуються елементи НЛП. На щастя, таких книжок останнім часом вийшло у світ чимало. Тут же хотілося просто більш-менш докладно ознайомити читачів з НЛП як цікавою та ефективною методикою організації свого життя, методикою, котра, упевнений, здатна неабияк допомогти кожній людині у розв’язанні її життєвих проблем. Особисто я переконаний, що послідовне застосування перерахованих вище підходів неодмінно веде людину до її значно більшої свободи, життєвого успіху, щастя та перемог. Це подібно до свідомої, зосередженої та цілеспрямованої роботи, котра неминуче веде до доброго результату. Уявіть, як перемагатимете, коли не просто житимете одним днем, аби тільки з ранку до вечора, без мети та сподівань (а так живе більшість людей!), а ставитимете собі цілі і творчо їх досягатимете!!!

Як на мене, то найповніше розкривають суть НЛП чудові життєствердні крилаті слова давніх латинян: “Або знайду дорогу, або прокладу!”. Бажаю успішної дороги, яку здолає, хто йде!