⇓

Вже минув тиждень, а все якось немає часу написати (ніколи так не пишіть в своїх блогах, це негламурно і некошерно ). Що сталося за цей час. Та ніби нічого такого аж такого. Майже тиждень назад я потрапив на прогулянку лісом. Десь 30 км відмарширували. Гарно побачити величезну сову, сліди кабана, а ящірок цілі полчища, розпалити вогонь і посидіти в хащах, а ще цікаво назбирати трав на чай і до страв. Заряд енергії отримуєш колосальний. Ліс додає потенціалу і заряджає наші внутрішні батарейки на довший час. До речі, на полях цвітуть суниці, буде їх багато цього року.

Відвідали з дружиною наш Оперний, слухали концерт Павла Табакова. Зал був заповнений десь на 80%. Програма, на мою думку, досить складна була. Багато класики і хітів, попурі групи Queen. Повна відсутність попсових українських пісень. Лише одну власну заспівав. Загалом цікаво. В залі основна маса слухачів – жінки.

Сімейні справи заставили взяти відпустку на два дні. І ті дні в клопотах просто пролетіли, не встиг і оглянутись, як вже скоро треба знову збиратись на роботу. Хоча частина питань так і не закрилась .

Лікарні – це згусток напруги і нема там жодної краплі добрих емоцій. Людина потрапляючи в стіни лікувального закладу повинна лікуватися, а не добиватися. Для цього треба щоб позитивні думки були. А як вони виникнуть якщо навколо все обшарпане і розламане, як після операції може додаватись сил, коли всюди прихована комерція і гнітюча аура? Я вважаю, що за лікування потрібно платити гроші. Проте, чому це все так приховано, чому лікарі виконуючи свій обов’язок, показують, що роблять тобі велику послугу? В Україні потрібно відмінити державну медицину, відмінити податки з нас на так зване безкоштовне лікування, запровадити страхування і вивішувати прейскуранти. Бо немає в нас нічого безкоштовного. Для одиноких і незахищених – робити соціальні медичні установи, гроші держава має, тільки йдуть вони самі знаєте куди.

А на дворі вже літо. Зелено, аромати наповнюють повітря. Правда в місті, в царстві бетону і асфальту цього не відчуєш на всі 100%. Раджу всім їхати за межі квартир до природи. Там вже глід починає цвісти, пахне капітально, особливо ввечері.

Відпочинок приходить до нас із зміною місця перебування, напрямку роботи. Коли ми перемикаємось на щось нове і незвичне для нас – розум дає команду на відпочинок. Тобто відпочивати можна і працюючи.

Відпочинок може бути у створенні нового, навчанні новому, головне щоб ані краплини із звичної роботи не просочилось до цього процесу, тоді релакс гарантований. Але не треба сильно захоплюватись, бо вже прийдеться і від цього відпочивати .

Коли змінюємо зовнішню картинку перед очами – це також дуже добре для розслаблення. Повністю забуваємо і закидаємо в глухий кут старі проблеми і насолоджуємось перебуванням на нових територіях. І за той час, поки Ви освоїтесь там – Вам вдасться відпочити і набратись сил для того щоб повернутись з великим запасом енергії у буденне життя.

Висновок виходить, що потрібно їхати на заробітки . Жартую. Це буде вже називатись не відпочинок, а каторга, заслання. То ж не дайте собі потрапити в каземати роботи. Йдіть і створюйте щось нове, котре принесе відпочинок для душі і розуму, мандруйте у нові для Вас місця, щоб розслабитись фізично і запастись життєвим потенціалом.

З приходом літа. А ще коли літо тепле і сонячне. Єдиними темами розмов навкруги є лише відпочинок. Вода, ліс, море, сонце. Люди, що живуть близько до гір, прагнуть утекти до моря, а жителі дотичних до моря територій вириваються в гори. Колись я вважав, що відпочинок влітку вдаєтьcя лише тоді, коли потрапиш на море. Тепер мені стали подобатись гори. Але гори цивілізовані – ліжко, дах над головою, туалет, ванна, проте щоб ті гори були не залюднені. Тиша, спокій, повітря, краєвиди, прогулянки. Стосовно моря, я його не ігнорую, просто в нашій країні, вважаю, що його ще нема або вже нема. Те, що пропонується у нас, зовсім не порівняється з тим, що є у них, закордоном.

Ще не навчилися наші люди цінувати власного клієнта, не вміють використовувати ресурси України. Маючи таке природнє багатство, такі площі, ми лише губимо, а не розвиваємо. Звичайно є і поодинокі місця відпочинку, котрі відповідають світовим нормам. Але їх так мало і доступні вони обмеженому колу людей. А при нашому потенціалі, весь народ міг би гарно відпочивати та ще й мати з цього всього прибуток на туристах-відпочивальниках. Все впирається в державу? Чи в її населення?

Довгоочікувана вона настала. Якось легше жити стало. Веселіше. Натхнення додалось. Вам ні? Ви зауважуєте за собою підняття духу і оптимізм? Бачите величезні плани і знаєте як їх досягнути? Ні? Значить Вам або вітамінки поїсти, або закохатися треба . Останній метод набагато дієвіший за будь-які існуючі. А якщо те кохання взаємне – гори перевертаються лише від Вашого погляду. Ті хто не мають половинки – зовсім скоро знайдуть, а ті хто вже в парі – підкиньте дров у полум’я  любові . І без скептичних відмазок і саркастичних посмішок. Слухайте не тільки власне его, а і поради інших.

Прокиньтесь від сну. Йдіть до природи. Вона додасть вам енергії для здійснення мрій. Подумайте як класно зараз посидіти в лісі біля ватри і посмажити шашлик, сосиски, зварити юшку на березі ріки чи озера, випити вина. Дихайте нарешті на повні груди, на всю Вашу здавлену асфальтом грудну клітку.

Беріть до рук ваші фотокамери і майструйте фотопрезентації, робіть їх доступними для інтернету,  розповідайте про світлину з усім завзяттям, що є в середині, в глибині душі. Скажете фігня і це легко? Ану спробуйте. Ага:) Спочатку все не те і все не так. Але зато як потім прорве. Кайф гарантовано відчуєте. Доречі, а коли Ви востаннє знимкували своїх дітей, дружину, кохану, рідних? А про що говорять їх очі на портретах? Вдивіться.

Весна накручує вашу пружинку життя. Не давайте їй іржавіти. Ви заслуговуєте на те, щоб жити щасливо. І починати потрібно вже і негайно. Мені б було цікаво в коментах побачити Ваші роботи, на котрі надихнула весна. Поділіться позитивом зі всіма. Чекатиму .

Їхали ми до батьків дружини в Миколаїв (Львівська обл.) і в кінці с. Липники біля лісу, при дорозі бігла собі лисиця. Було приємно побачити “дикого звіра”.

А кого з представників дикої фауни ви бачили востаннє і за яких обставин?

Склалося так, що у шлюбну подорож ми поїхали в Єгипет, в Табу. Виліт зі Львова супроводжувався снігом, а приїзд в Шарм ель Шейх – +25 Так незвично. Вперше побачив пустелю. З літака в автобуси і пиляти ще з три години довелося.

Поселилися ми в готелі Hyatt Regency Taba Heights. Така собі оаза серед пустелі. Найзеленіший готель в Єгипті. Червоне море. Кораловий риф. Краса навколо. Немає жодних поселень. Одні готелі. З берега видно Йорданію, Ізраїль, Саудівську Аравію. Фото готелю.

Постояльці: 90% – англічани, європейці; ще є і інші раси, рускіх і українців дуже мало. І дуже

Напевно таке відео доцільніше зимою показувати. Але і зараз подразнити всіх можна. Гарне місце для відпочинку і релаксації. Сподіваюся колись таки попаду туди:)