⇓

От подивіться на ту передачу. Це такий розвод, що аж смердить. Але правда те, що спочатку з простими людьми домовляються про зйомки. А далі ці люди демонструють здивування і грають на камеру. Проте це в них невиходить і отримуємо лажу. Тому не вірте тіві – там вас дурять і видають клоунаду за справжнє життя.

Український інтернет – це дивна система. Ось як вона виглядає. В українському сегменті є два клани, україномовний і російськомовний. Останній переважає і навіть створює собі домени в зонах Ру, проте вони таки залишаються українськими інетчиками, котрі орієнтуються на РФ. Є ще і маленькі поселення – це складніші комбінації поглядів. Їх не розглядаємо.

Пишемо в юейнеті переважно про: заробіток (вже давненько пишемо і хвалимось мільярдами, котрих немає, товчеться вода в ступі, обертається в коловороті блогерства), просування і розкрутку (сео, смо, чмо, бздо, і т.д.), ай ті і глобально інтернетові новини, всяке-різне (кіно, фото, музика, бандура), життя-буття (переважно жж і подібні блогохостинги). Більшість робить вигляд страшенних знавців своєї справи, корчать із себе просунутих звірів нетового всесвіту.

Реальна ситуація наступна. Заробіток в мережі, в uanetі, в україномовному сегменті – десь так на рівні, коли можна попити пива на вихідні дні. Парадокс, що порівняно з декількома роками назад, зараз інет більше став розвинутий, проте в плані комерції опустився. Допомогли у цьому різні гівноблогери, дорвейщики, сателітчики, політики і мавпи з гранатами. Тепер всі круті і готові вчити кожного, особливо тішать супер блогери, котрі на другий день існування свого блога вже мають сто прайсів на рекламу в себе.

Існуюча ситуація, а також перспектива на майбутнє для українських блогерів – це масове направлення талантів і зусиль на створення унікального контенту, в котрому відсутні такі поняття як нажива і монетизація. Потрібно створити мережу перфектного українського матеріалу, котрий продукується професіоналами нашої блогосфери, котрих немає до речі. Зараз потрібно створювати виключно благодійні проекти, орієнтовані на нове покоління блогерів, українських блогерів.

На ці роздуми мене підштовхнула розмова з керівником Української Онлайн Спільноти про розвитки наших проектів.

Як мило він звучить посеред ночі. Як гарно відчувати повноту тембру голосу виконавця, що волає з дев’ятки із трьома сабвуферами. Це така романтична музика я вам скажу. Нерозумію цього жанру. Навіщо оспівувати тюрму? Її забувати треба. Хоча, скоріше за все, цю музику найбільше слухають ті, хто ніразу за колючкою не був, для самовираження і демонстрації “авторитетності”. А хіт сезона, коли музон звучить з машини з міліційними номерами. Смакота.

Спеціально нічого неписав про цю подію – євробачення, чи ойробачення, чи евробаченя 2010. Пауза театральна відбулась. А музика, незважаючи на всю критику, мені подобається. Перемогла пісня, що відрізнялась від всіх інших. Варто зазначити, що всі інші були також в моєму стилі і досить гарні, проте лиша ця була особлива

П’ятниця – це супер день. Так солодко усвідомлювати, що робота позаду, а відпочинок попереду. Ввечері ми з дружиною потрапили в кіно. Дивились фільм – “Як все заплутано“. Це сімейна комедія, проте цікавішою вона буде для тих кому вже за 40, терпимо дивитись для тих кому в районі 30 але зовсім буде нецікаво для тик кому 20 (плюс/мінус).

Але найважливішою подією п’ятниці стало отримання чергового експоната до ведмежої колекції дружини:

Цей ведмедик, Амігурумі, приїхав з Києва і його подарувала власниця блога “Щоденник Kенгуру“. Все почалося із поста про Амігурумі, а завершилось постом “головне шоб вони були добрі і теплі:)))“. Імені майстрині не називаю, щось не узгодив цього питання, але всі лінки маєте, тому слідкуйте за новими шедеврами. Оскільки Кенгуру відмовилась від матеріальної винагороди, кажу велике ДЯКУЮ і раджу всім слідкувати за оновленням щоденника Кенгуру .

Найкраща передноворічна новина для львів’ян – це цілодобове водопостачання. Проте, кажуть, що є багато нюансів. І будемо сподіватися, що все вода буде і після виборів. І ще скажіть, що це не найкраща подія року?:)

Я не буду писати про свої здобутки і перемоги за весь рік. Навіщо? Я скажу, що планую на наступний рік досить посилено взятися за серйозні роботи в мережі. Можливо, все це колись стане моєю основною роботою. Бо воно мені подобається.

Не знаю чи завтра встигну написати, тому: “З наступаючим Новим роком!!!”. А простими словами – хай Новорічна ніч вкаже для кожного шлях до здійснення всіх задумів, принесе спокій в душу, подарує щастя, задоволення від життя, принесе кохання або примножить почуття, дасть міцне здоров’я і успіх у всьому. Будьмо щасливими і успішними:)

Приймаю естафету від masterpiecerа. Ось суть флешмоба:

Правила: потрібно написати багато тексту про шкарпетки з використанням слів: заробіток, затишок, гроші, тепло, праця, щастя, зарплата, заначка, виховання.

Шкарпетки – це важливий винахід людства, котрий придумали, здається, греки. Модні штуки, що продаються лише парно. Гомосапіенси так мерзнуть в ноги, що купують їх сотнями щороку. А це вже є великий заробіток для представників легкої промисловості, торгашів і піарників. Останні умудряються на них друкувати тексти супер модних акцій, а дехто друкує маленькі оповіданнячка. А ви думали. Причому, вони багатотомні, тобто багатошкарпеткові, що дозволяє заробити великі гроші. В шкарпетках ногам тепло, а якщо ноги в теплі то і все тіло не мерзне, а це вже дає комфорт і затишок. Нелегкою є праця шкарпеткових майстрів, спочатку треба дизайн розробити, потім матеріал підібрати, далі лінію запустити, потім все це вдало збути. Інша гілка шкарпекарства – це хенд-мейд. Оті шерстяні, в’язані шкарпетки ручної роботи – це витвори мистецтва з якими нестрашні люті морози. Але найбільше щастя для всіх майстрів є зарплата, матеріальна винагорода за власні труди. Всі виручені кошти діляться, фасуються, відкладаються, частина – це заначка, а частина в шкарпетку. Таке вже виховання в цих трудяг шкарпеткової ниви. Крапка.

Реклама в блозі: Шкарпеткові экскурсии для школьников – це вам не poker rakeback, воно крутіше і лежить в одній площині що і прокат машин.